Правопис та відмінювання іменників іншомовного походження
16 Січня, 2018
Передача приголосних у словах іншомовного походження
| Приголосні іншомовного походження | Українські відповідники | Приклади |
|---|---|---|
|
l |
передається твердим або м’яким л – залежно від того, як узвичаєне те чи інше слово в українській мові: |
л твердим (л, ла, ло, лу): капітал, футбол, халва; глазур, клас, план; блок, велосипед, флот; блуза, металургія; Албанія, Атлантичний океан, Гренландія, Ла-Манш, Лондон, Осло, Тулуза; Веласкес, Голсуорсі, Флобер та ін.;
л м’яким (ль, ля, льо, лю): автомобіль, бульдог, гольф; ляпіс, пляж; кльош, туберкульоз; алюміній, революція; Любляна, Арль, Ольстер, Фінляндія; Лінкольн, Золя, Лютер, Рафаель та ін. |
| сполучення le передається через ле: | білет, желе, легенда, лекція; Валенсія, Каледонія, Палермо, Толедо; Галілей, Лессінг. | |
|
g, h |
звичайно передаються літерою г: | авангард, агітація, гвардія, ембарго, лінгвістика, міграція; гандбол, гербарій, гінді (мова), гіпотеза; Гавана, Гарвард, Гаронна, Гвінея, Гельсінгфорс, Гельсінкі, Гіндустан, Греція, Йоганесбург, Люксембург; Ганнібал, Гейне, Гете, Гізо, Гомер, Гюго, Магомет. |
| в окремих словах англійського походження h передається літерою х: | хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін. | |
|
f, ph, th |
передаються літерою ф: | фабрика, факт, фартух, фах; ефемерний, фараон, корифей, фізика, фонетика; Флоренція, Франція; Філіппіни, Фінікія; Лонгфелло, Фірдоусі та ін.; |
| th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою ф, то літерою т: |
арифметика, ефір, кафедра, логарифм, міф, орфографія, пафос, Федір;
бібліотека, ортодокс, ортопедія, театр, теорія; Тадей, Теодор. |
|
| англійське th – через т: | Ворт, Мередіт, Агата, але Голсуорсі, Резерфорд. | |
|
Неподвоєні й подвоєні приголосні |
1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: | акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін. |
| Але в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: | аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра. | |
| 2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: | апперцепція (перцепція), імміграція (міграція), інновація (новація), ірраціональний (раціональний), ірреальний (реальний), контрреволюція (революція), сюрреалізм (реалізм). | |
| Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко стоїть від префіксального, приголосний на письмі не подвоюється: | нотація – анотація, конотація. | |
| 3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: | Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Торрічеллі, Фламмаріон, Шиллер. | |
| Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються в усіх похідних словах: | андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа). |
Передача звука j та голосних
| Звуки іншомовного походження | Українські відповідники | Приклади |
|---|---|---|
|
j |
відповідно до вимови у словах французького походження передається через ж: | Жером (Jerфme), жабо (jabot), Жанна (Jeanne), журі (jury); |
| у словах англійського походження – через дж: | джаз (jazz), Джеймс (James), джемпер (jumper), Джерсі (Jersey); | |
| у словах іспанського походження – через х: | хунта (junta), Бадахос (Badajos). | |
|
ie (hie) |
на початку звичайно передаються через іє: |
ієрарх, ієрархія, ієрей, ієрогліф,
але: єзуїт, Єна, єна (грошова одиниця Японії), Єрусалим. |
|
je |
на початку передається через є: | Єнсен, Єсперсен. |
|
io, yo, jo |
на початку передаються через іо, коли в українській мові вони вимовляються як два склади: | іон, іонізатор, іонійський, Іонічне море; |
| через йо, коли вони вимовляються як один склад: | йод, йота; Йорданія, Нью-Йорк, Йон, Йосип та ін. | |
|
i, y та u (німецького дифтонга eu) |
в позиції між двома голосними (в іноземній мові) в загальних назвах звичайно не передаються окремим знаком: |
конвеєр, лояльний, параноя, плеяда, рояль, саквояж, секвоя, фаянс, феєрверк,
але: Гавайї, Гойя, Савойя, Фейєрбах, майя (народність), фойє. |
|
i, y |
передаються літерою і : |
|
| 1. На початку слова: | ідея, Іліада, інструкція, інтернаціональний; Індія, Іспанія; Ібсен, Івон, Ізабелла. | |
| 2. Після приголосного перед голосним, є та й: | артеріальний, геніальний, діалектика, фіалка; аудієнція, гієна, клієнт, пієтет; аксіома, революціонер, соціологія; радіус, тріумф; партійний, радій; Біарріц, Фіуме; Віардо, Оссіан, Фіораванте. | |
| І в середині слова перед голосним іноді переходить у й і відповідно передається на письмі: | курйоз, серйозний; ар’єргард, бар’єр, вольтер’янець, кар’єра, п’єса. | |
| ia в кінці слова передається звичайно через ія: | індустрія, історія, хімія; Апулія, Греція, Дієго-Гарсія, Мурсія. | |
| 3. Після приголосних в особових іменах і в географічних назвах, крім деяких випадків (див. далі п.3-5), а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова: | Замбезі, Капрі, Лісабон, Міссісіпі, Монтевідео, Нагасакі, Поті, Ніл, Севілья, Сідней, Сомалі, Сочі; Анрі, Білло, Гальвані, Грімм, Дідро, Дізель, Овідій; лісабонський. | |
| Примітка. Власні імена, що перетворились в назви предметів і явищ, тобто стали загальними іменами, пишуться за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: | дизель (хоч Дізель). | |
|
4. Після приголосних у кінці невідмінюваних слів:
а також перед наступним приголосним у таких невідмінюваних словах, як: |
візаві, журі, колібрі, мерсі, парі, попурі, таксі, харакірі;
гратіс, піанісимо. |
|
| 5. В усіх інших випадках після: б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: | бізнес, пілот, вібрація, академік, фінанси, графік, гіпопотам, логічний, гімн, кілограм, кіно, архів, хімія, хірург, література, республіка, ніша, комуніст. | |
|
Примітка 1. У ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и:
а також у словах, запозичених із східних мов, переважно тюркських: |
бурмистер (алебургомістр), вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера та ін.,
башкир, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак. |
|
| Примітка 2. З и також пишуться слова церковного вжитку: | диякон, єпископ, єпитимія, єпитрахиль, камилавка, митра, митрополит, християнство тощо. | |
|
передаються літерою ї : |
||
| після голосного: | мозаїка, наївний, прозаїк, руїна, теїн; Енїда, Ізмаїл, Каїр. | |
|
Але в складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і:
так само в позиції після префікса, що закінчується на голосний або приголосний: |
староіндійський, новоірландський;
антиісторичний, доісторичний, поінформувати, безідейний, дезінтеграція, дезінфекція, дезінформація, розіграш. |
|
|
передаються літерою и : |
||
| 1. В загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним: | дизель, динамо, диплом, директор, методика; інститут, математика, стимул, текстиль, тип; позиція, фізичний; марксизм, силует, система; цистерна, цифра; жирандоль, режим, джигіт, джинси; речитатив, чичероне; ширма, шифр; бригада, риф, фабрика. | |
| 2. У географічних назвах з кінцевими -ида, -ика: | Антарктида, Атлантида, Флорида; Адріатика, Америка, Антарктика, Атлантика, Африка, Балтика, Корсика, Мексика. | |
| 3. У географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед приголосним, але перед голосним і в кінці слова пишеться і: |
Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Гемпшир, Жиронда, Йоркшир, Лейпциг, Сан-Франциско, Циндао, Чикаго, Чилі;
Віші, Шіофок. |
|
| 4. У географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім j): | Великобританія, Крит, Мавританія, Мадрид, Париж, Рига, Рим, Цюрих та ін., але Австрія, Ріо-де-Жанейро. | |
| 5. У ряді інших географічних назв після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою, та в похідних від них: | Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет; аргентинець, аргентинськийта ін. | |
|
u |
у словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького українське у, а не ю: | брошура, журі, парашут; також у словах парфуми, парфумерія. |
|
e, ц, eu |
передаються літерою е: | екватор, екзаменатор, електрика, енергія, ентузіазм, етап, ідеал, каре, силует, театр, фаетон, філе; Еквадор, Па-де-Кале, Теруель; Енгельс, Есхіл. |
| літерою є: на початку слова, коли вони в українській мові вимовляються як звукосполучення й + е,а також після апострофа (‘), е, і, й, ь: |
європеєць, європейський, єгер, єнот, єресь; Ємен, Євпаторія, Євразія, Європа, Євфрат, Єгипет;
бар’єр, п’єдестал, конвеєр, реєстр, феєрверк, абітурієнт, пацієнт; В’єнна, В’єтнам, Ов’єдо, Трієст, Сьєрра-Леоне; Вандрієс, Дієго, Фейєрбах, Готьє та ін. |
|
| Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться е: | діелектрик, поліедр, реевакуація, рееміграція тощо. | |
|
Примітка. Є пишеться у слові
е у словах: |
траєкторія;
проект, проекція й под. |
|
|
oe, ц, eu |
передаються літерою е: | Гете, Кельн, Вільнев. |
Групи приголосних з голосними
| Звуки іншомовного походження | Українські відповідники | Приклади |
|---|---|---|
|
Апостроф (‘) |
1. Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї: |
|
| після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, р: | б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є. | |
| після кінцевого приголосного префікса: | ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура. | |
|
2. Апостроф не пишеться: |
||
| перед йо: | курйоз, серйозний. | |
| коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: | бязь; бюджет, бюро, пюпітр, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Кюв’є, Рюдберг. | |
|
М’який знак (ь) |
1. М’який знак (ь) пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н: |
|
| перед я, ю, є, ї, йо: | адью, конферансьє, монпансьє, ательє, мільярд, мільйон, бульйон, віньєтка, каньйон; В’єнтьян, Фетьйо, Кордильєри, Севілья; Готьє, Лавуазьє, Жусьє, Мольєр, Ньютон, Реньє, Віньї. | |
| відповідно до вимови після л перед приголосним: |
альбатрос, фільм; Дельфи, Нельсон,
але: залп, катофалк та ін. |
|
| відповідно до вимови в кінці слів: | магістраль, Базель, Булонь, Рафаель, але: бал, метал, рулон, шприц; Галац, Суец та ін. | |
|
2. М’який знак не пишеться: |
||
| перед я, ю, коли вони позначають соплучення пом’якшеного приголосного з а, у: | мадяр, малярія; дюна, ілюзія, нюанс, тюбик, тюль; Аляска, Дюма, Сю, Цюрих. | |
|
Дифтонги au, ou |
передаються переважно через ау, оу: | аудиторія, аудиєнція, лауреат, локаут, пауза, фауна (але: мавзолей); джоуль, клоун; Джоржтаун, Каунас; Краузе, Паульсен, Фауст, Штраус; Воуверман, Шоу. |
| у ряді слів – через ав: | автентичний, автобіографія, автомобіль, автор, авторитет, автохтон; Австралія, Австрія; Август, Аврора. | |
|
Дифтонги ei, ey, iy |
Німецький дифтонг ei, англійський ey та голландський iy, y передаються через ей: | волейбол, гейзер, дрейф, лейтенант, маркшейдер, капельмейстер, штрейкбрехер; Лейпциг, Рейн, Швейцарія; Ван-Дейк, Гейне, Ейнштейн. |
| Німецький дифтонг ei у власних назвах новішого походження передається через ай (яй), дифтонг eu – через ой: |
Айзенах, Нойбранденбург, Нортгайм; Вайзенборн, Кайзер, Майнгоф, Нойбауер. | |
|
Кінцеві -tr, -dr |
передаються відповідно через -тр, -др: | барометр, діаметр, семестр, театр, термометр, центр; сидр, циліндр. |
|
Власні назви |
||
|
англійське w |
передається звичайно через в: |
Вашингтон, Вебстер, Веллінгтон, Вільсон, Вільямс, Вінніпег та ін.,
але за традицією: Уайльд, Уеллс, Уельс, Уолл-стрит, Голсуорсі, Хемінгуей та ін. |
|
французькі ll, ill |
після голосних у кінці слів та перед голосними передаються через й: | Ануй, Війон; Вайян, Вайєль, Шантійї. |
|
довгі голосні |
в прізвищах та іменах, запозичених із фінської та естонської мов, передаються подвоєнням відповідних літер української абетки: | ААрне, Куусінен, Тоомінг. |
Відмінювання слів іншомовного походження
- Іменники іншомовного походження в українській мові поділяються на змінні і незмінні. Змінні іменники іншомовного походження відповідно до їхньої форми в називному відмінку відмінюються за зразком І, ІІ і ІІІ відмін.
- За зразком І відмінни відмінюються іменники з закінченнями у називному відмінку -а (-я)(крім тих, які перед закінченням мають голосний звук): капсула (капсули, капсулі), фізика, гіпотеза, теорема, Будда, Жанна; вакуоля (вакуолі, вакуолею), теорія, Гойя, Венеція, Емілія.
- Як іменники ІІ відміни, змінюються іменники чоловічого роду, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний звук: арсенал (арсеналу, арсеналом), блок, Дарвін; автомобіль (автомобіля, автомобілем), рояль, Рафаель, гербарій.
- За зразком ІІІ відміни відмінюються іменники жіночого роду з кінцевим м’яким приголосним: медаль (медалі, медаллю), мораль, магістраль, педаль.
- Деякі іменники іншомовного походження не відмінюються. До групи незмінних належать:
- іменники, що закінчуються на -а, перед яким виступає голосний звук: амплуа, боа, Нікарагуа;
- власні назви з приголосним перед -а: Дюма, Вольта;
- іменники, що закінчуються на -е (-є): кафе, кашне, турне, каре, піке, протеже, Беранже, Гейне, Гете, Данте; ательє, Готьє, Лавуазьє;
- на -і: колібрі, парі, поні, попурі, Марі, Голсуорсі, Капрі, Россіні, Паганіні, Шеллі;
- на -ї: Віньї, Шантільї;
- на -o: авто, бюро, депо, кіно, манто, метро, радіо, Арно, Буало, Гюго, Дідро, Лонгфелло, Тюссо, Глазго (але виняток становить слово пальто, яке відмінюється як іменники ІІ відміни середнього роду на -о);
- на -у: какаду, кенгуру, рагу, Баку, Шоу;
- на -ю (-йу або -у): меню, інтерв’ю, Сю;
- прізвища на -я (-йа або -а): Гойя, Золя;
- жіночі імена на приголосний, а також жіночі прізвища на -ін, -ов: Аліс, Долорес, Зейнаб; (Ельза) Вірхов, (Джеральдіна) Чаплін;
- російські прізвища на -ово, -ако, -их: Острово, Плевако, Гладких.