Гірничий енциклопедичний словник

Білецький Володимир

Гірничий енциклопедичний словник

Гірничий енциклопедичний словник, т. 1 / За загальною редакцією В.С.Білецького. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2001. – 512 с.

ISBN 966-7804-14-3

Словник є першим вітчизняним універсальним довідковим виданням у галузі гірничої науки та техніки. Містить понад 11 000 термінів та терміносполучень (назв статей). Адресований гірничим інженерам, геологам, науковцям, аспірантам, студентам гірничих спеціальностей та фахівцям суміжних галузей, широкому загалу інженерно-технічних працівників гірничих підприємств та читачам, які цікавляться освоєнням надр.

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:
В.С.Білецький, д.т.н. (голова редакційної колегії, автор ідеї та керівник проекту);
В.С.Бойко, д.т.н.(нафта та газ); О.А.Золотко, к.т.н.(збагачення корисних копалин);
В.І.Саранчук, д.т.н.; К.Ф.Сапіцький, д.т.н.; Б.С.Панов, д.т.н.; В.В.Мирний, к.т.н.;
В.Н.Аміктан, д.е.н., А.Ю. Дріженко, д.т.н.; А.П.Загнітко, д.філол.н.; О.В.Колоколов, д.т.н.

АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ:

В.С.Білецький, д.т.н. – понад 50 % статей; В.С.Бойко, д.т.н. – бл. 20 % статей; О.А.Золотко, к.т.н. – бл. 500 статей; В.І.Саранчук, д.т.н., В.Г.Суярко, д.г.-м.н., В.В.Мирний, к.т.н., Ю.Г.Світлий, к.т.н.,

Г.П.Маценко, к.г.-м.н., А.Ю. Дріженко, д.т.н., Б.С.Панов, д.т.н. – по 70-100 статей.

Інші статті: В.В.Ададуров, к.т.н.; В.І.Альохін, к.г.-м.н.; О.І. Амоша, член-кореспондент велика історія України, д.е.н.; Ю.Д.Аріненков, к.т.н.; В.Є.Бахрушин, д.ф-м.н, С.Л.Букін к.т.н.; М.Г.Винниченко, к.т.н.; І.Г.Ворхлик, к.т.н.; Ю.К. Гаркушин, к.т.н.; П.П.Голембієвський, к.т.н.; Ю.М.Зубкова, к.х.н.; Д.В.Дорохов, к.т.н.; А.Т.Єлішевич, д.т.н.; В.Іващенко, к.т.н.; М.О.Ілляшов, д.т.н.; З.М.Іохельсон, к.т.н.; А.С.Кірнарський, д.т.н.; В.П.Колосюк, д.т.н.; А.І.Костоманов, к.т.н.; Б.І.Кошовський, к.т.н.; Ф.К.Красуцький, к.т.н.; А.Кхелуфі, к.т.н.; В.І.Ляшенко, к.е.н.; А.С.Макаров, д.т.н.; І.Г.Манець, к.т.н.; В.М.Маценко, к.т.н.; В.В.Мирний, к.т.н.; Л.В.Михалевич, інж.; В.С.Момот, інж.; Ю.Л.Носенко, к.ф.-м.н.; Ю.Б.Панов, к.г.н.; Ю.Л.Папушин, к.т.н.; О.С.Підтикалов, к.т.н.; С.Д. Пожидаєв, к.г.-м.н.; Ю.А.Полєтаєв, к.т.н.; О.Г.Редзіо, к.т.н.; В.М.Самилін, к.т.н.; К.Ф.Сапіцький, д.т.н.; Є.В. Саранчук, к.т.н.; П.П.Свенцицький, інж. В.І. Сивохін, к.т.н.; Є.М.Сноведський, к.т.н.; В.В.Суміна, інж.; Л.А.Федотова, інж; Т.Г.Шендрик, д.х.н.; А.Ю.Якушевський, к.т.н.

Рецензенти: Й.О.Опейда, д.х.н., професор, заступник директора Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка цікава історія України;

Г.В.Губін, д.т.н., професор, завідуючий кафедрою “Збагачення корисних копалин” Криворізького державного технічного університету, академік Академії гірничих Віртуальна Росія ;

І.Ф. Ярембаш, д.т.н., професор кафедри розробки родовищ корисних копалин Донецького державного технічного університету.

ПЕРЕДМОВА

Людство як технологічна цивілізація протягом свого існування для підтримки життєдіяльності і розвитку використовує сировинні ресурси надр планети. Гірництво, пошук, видобуток і переробка корисних копалин – найдавніші галузі діяльності людини. Упорядкування, систематизація, унормування термінології в гірничій науці, промисловості, в гірничій справі, узагальнення світового досвіду гірництва у єдиній фундаментальній праці є важливим компонентом розвитку природничих наук, наукової та практичної діяльності в гірничій галузі.

Гірнича справа – це галузь науки і техніки, пов’язана з видобуванням з надр землі корисних копалин. Добування твердих корисних копалин здійснюють шляхом відкритої, підземної, підводної розробки родовищ; рідкі й газоподібні копалини видобувають майже виключно з бурових свердловин. До складових гірничої справи належать зокрема механізація гірничих робіт, гірничий нагляд, гірничорятувальна справа, охорона праці.

Гірнича наука вивчає умови залягання родовищ корисних копалин і фізичні явища, що відбуваються в товщі гірських порід при створенні гірничих виробок, способи видобування і збагачування корисних копалин, організацію виробництва, яка зумовлює безпечну й економічну розробку родовищ. Включає дослідження в галузі розкривання і систем розробки родовищ, гірничої геомеханіки, маркшейдерії, боротьби з рудниковим газом і пилом, гірничої економографії тощо.

Гірнича промисловість включає комплекс галузей важкої промисловості по розвідуванню родовищ корисних копалин, видобуванню їх з надр землі та збагачуванню. Всі галузі гірничої промисловості поділяються на такі основні групи: паливодобувну (вугільна, нафтова, сланцева, торфова, газова), рудовидобувну (залізорудна, марганцеворудна, руд кольорових благородних і рідкісних металів та ін.), гірничохімічну (видобування калійних солей, кам’яної солі, апатитів, нефелінів, бокситів, сірки, фосфоритів тощо), по видобуванню мінеральної сировини для будівельної індустрії, вогнетривкої та керамічної промисловості, гідромеліоративну.

Пропонований “Гірничий енциклопедичний словник” (ГЕС) у трьох томах видається в Україні вперше, містить понад 11 000 статей і є фактично короткою енциклопедією з гірництва. Він охоплює інформацію, яка відображає світовий досвід пошуку, розвідки, видобування і первинної переробки всіх видів мінеральної сировини, наукові аспекти утворення і розташування корисних копалин у надрах, питання охорони праці, гірничого законодавства, охорони довкілля при експлуатації надр, а також інформацію про басейни, родовища корисних копалин, описи територій, дані про виробничі одиниці, дослідницькі та навчальні заклади.

В написанні статей брали участь вчені Донецького державного технічного університету, Національної гірничої академії України, Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу, Інституту “УкрНДІвуглезбагачення”, Українського державного інституту мінеральних ресурсів, Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії НАН України, Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України, Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт в гірничій промисловості (МакНДІ) та інш. наукових установ.

При підготовці текстів статей були використані капітальні довідкові видання (“Горная энциклопедия”, “Мінералогічний словник”(Лазаренко Є.К.Винар О.М.), “Четырехязычный энциклопедический словарь терминов по физической географии”, “Географічна енциклопедія України”, “Минералогическая энциклопедия” (під редакцією К.Фрея) та інш. (див. список літератури), а також періодичні видання гірничого профілю, спеціальна фахова література, стандарти та Інтернет.

Структура словника комплексна – 1-й том має алфавітну побудову і вміщує бл. 5000 термінів та терміносполучень на літери від “А” до “К”, 2-й том – 5000 термінів та терміносполучень на літери від “Л” до “Я”, а 3-й том – систематичну інформацію про басейни, найбільші родовища корисних копалин, описи територій країн, континентів, океанів як об’єктів гірничої науки та практики, відомості про вітчизняні та закордонні виробничі об’єднання та фірми, що працюють у гірничій промисловості, гірничому машинобудуванні, а також дані про інститути, університети, науково-виробничі і громадські організації гірничого профілю.

Під час роботи над Словником автори притримувалися інтегральних принципів термінотворення, коли проблема номінування того чи іншого поняття вирішувалося індивідуально – з використанням потенціалу рідної мови або шляхом інтерпретації вже готового терміна з іншої мови, звідки поняття запозичувалося і вводилося в національну терміносистему (через транскрибування, прямий переклад, калькування). При цьому також враховувалися традиції використання гірничих термінів в Україні, їх походження, а також ареал розповсюдження гірничих термінів-синонімів у світі.

Основний об’єм Словника займає усталена гірнича термінологія, яка просто зафіксована в цьому науково-дослідному виданні. Біля 15-20% термінів уточнено, і лише окремі терміни подано вперше. Серед таких термінів можна назвати:фугування, пелетування, ноокларк та ін. Зрозуміло, що стабільне закріплення їх у гірничій науці залежить від реакції (сподіваємося, доброзичливої) наукової та технічної громадськості.

Семантично в словнику наявні чотири категорії термінів, а саме: 1. Слова-терміни (шахта, грохот, кліть і т.і.); 2. Термінологічні слова (бремсберґ, латекс, флотація і т.д.); 3. Терміни у вигляді словосполучень (відсаджувальна постіль, рудничний транспорт, нафтопровід, мікроаналіз та ін.); 4. Терміни – власні назви (“Макіїввугілля”, “Саянмрамор”, “Мобіл” і т.п.).

Деякі загальновживані терміни подані з синонімічними відповідниками, що дає можливість паралельного користування ними протягом періоду усталення, саморегулювання вітчизняної гірничої терміносистеми. До таких випадків належать, скажімо: ствол і стовбур (шахти), рентгенівський і пулюєвий, обвалення і обрушення (покрівлі виробки).

Разом з тим, автори свідомо включили в Словник ряд термінів, які походять з інших наук (фізики, хімії, технічної кібернетики, економіки тощо) і мають базисне значення – загалом їх до 5% всього обсягу Словника. При цьому ми орієнтувалися на осучаснену вітчизняну термінологію у відповідних галузях знань (звідси, скажімо, йон замість іон, флуор замість фтор).

Певну складність становило виокремлення термінів з літерою ґ та г. Ми вважали за потрібне в термінах латинського походження, а також термінах з німецької, англійської, французької мов здебільшого транслітерувати g через ґ, а в термінах грецького походження – найчастіше через г. При цьому враховувалася традиція м’якого г в українській мові, наприклад, в широковживаних словах грам, градус тощо. Водночас в іноземних прізвищах літера g передана через ґ : Ґіббс, Ґалілей, Ґальвані, Ґаусс і т.д. Ми вважаємо цілком виправданим вживання літери ґ всередині або в кінці слів-термінів: обґрунтування, квершлаґ тощо, а також прізвищ: Аґрікола.

Відчутну складність становить застосування і тлумачення в гірничій термінології паронімів, якими багата українська мова. Для прикладу подамо декілька з них: ґрануляція і ґранулювання, кальцинація і кальцинування, відсадка і відсадження та інші. На жаль, ряд існуючих словників часто подають їх як синоніми, хоча перше слово означає результат, а друге власне дію. Очевидно, що на сьогодні в цій частині українська гірнича термінологія вимагає подальшої ретельної роботи. Зауважимо, що сучасна українська мова надає великі можливості для чіткого і однозначного тлумачення паронімів. Їх правильне вживання без сумніву сприяє точному розумінню суті процесів та явищ.

Автори не уникали активних дієприкметників із суфіксами -учий, -ючий, наприклад, нівелюючий, контактуючий і т.і., бо повне їх виключення, яке рекомендують деякі автори, на нашу думку, збіднює сучасну українську мову. Хоча в більшості випадків таке уникання правомірне.

При підборі термінів ми намагалися збалансовано представити гірничі науки, відобразити національну гірничу термінологію, яка історично склалася в минулі віки, врахувати розвиток нових наукових напрямків.

Статті словника складаються зі слова-заголовка, його відповідника російською, англійською (99 % статей), німецькою (98% статей) мовами та опису терміну українською мовою. В разі потреби стисло подаються додаткові пояснення. Особливо важливі статті мають розгорнутий характер. Статтям надано енциклопедичного характеру (вони типізовані, застосована система посилань). Таким чином, Словник є одночасно тлумачним і перекладним багатомовним.

В.С. Білецький, д.т.н, професор ДонДТУ,

керівник проекту “Гірнича енциклопедія“.