Бердник Олена

“Исторія русовъ” як метатекст

“ИСТОРІЯ РУСОВЪ” ЯК МЕТАТЕКСТ

Донецьк — 2002

УДК 82 — 9.0
ББК Ш43(4УКР)(=411.4)4*001
Б

У монографії наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в доцільності застосування поняття “метатекст” щодо словесного мистецького тексту.

В аналітичній частині дослідження доводиться масштабність художності давнього вербального мистецького тексту “Історія Русів”, необхідною передумовою чого стало осмислення метатексту як філологічного й спеціального теоретико-літературного поняття актуального для теоретико-літературознавчого аналізу.

Цю книгу адресовано і науковцям, і викладачам-практикам, і студентам (філологам, історикам, культурологам), а також пересічним українцям, що цікавляться минулим України і, зрештою, її майбутнім.

 

Затверджено до друку Радою педагогічного факультету Донецького інституту соціальної освіти (протокол No 13 від 19.06 2002 р.)

 

Рецензенти:

д.філол.н., професор кафедри української та світової літератури Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди Ушкалов Леонід Володимирович

д.філол.н., професор кафедри теорії літератури Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наєнко Михайло Кузьмович

д.філол.н., професор кафедри теорії літератури Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ткаченко Анатолій Олександрович

к.філол.н., старший науковий співробітник Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України Пелешенко Юрій Володимирович

 

Відповідальний редактор: д.філол.н., проф. В.О.Соболь

 

Бердник Олена Станіславівна.

Б “Исторія Русовъ” як метатекст: Монографія. — Донецьк: Видавництво Донецького національного університету, 2002. — 180 с.

ВСТУП

Пропоноване дослідження є спробою осмислити феномен метатексту, по-різному означуваний літературознавцями й лінгвістами, а також подати власне бачення доцільності застосування поняття “метатекст” щодо мистецького словесного тексту як цілого висловлювання.

Актуальність теми дослідження визначається відсутністю цілісної, чітко структурованої концепції застосування понять зі складовою частиною “мета-” щодо словесного мистецького тексту. За наявності різноманітних тлумачень метатексту, який розглядається дослідниками і як частина тексту (М.Р.Майєнова, Ю.М.Лотман), і як результат перекладу з претексту (А.Попович), і як претекст (П.Х. Тороп), і як функція тексту (Ю.М.Лотман, А.М.П’ятигорський), і як збірна назва наукових статей, трактатів, рецензій (Ю.М.Лотман), постає необхідність осмислення цього поняття в контексті різноманітних концепцій і уявлень. Крім того, можна констатувати відносну недослідженість “Історії Русів” як завершеного словесного мистецького тексту, відсутність цілісного аналізу її як цілісного завершеного висловлювання.

“Історія Русів”, мистецький текст давньої української літератури, що постав на межі ХVІІІ й ХІХ століть, осмислюється під кутом зору сучасної літературно-критичної думки. Це дозволяє реінтерпретувати давній текст, привернути увагу дослідників до вивчення мистецьких елітарних текстів національної культури, до яких, звичайно, належить “Історія Русів”, яка закладає підвалини для творення нової української літератури та, на наш погляд, має всі підстави залишатися підручником з виховання національної самосвідомості громадян сучасної України. Необхідність дослідження цього мистецького тексту випливає з того, що саме він детермінує розвиток української національної філософії, громадсько-політичної думки й нової української літератури.

У цьому дослідженні метатекст осмислюється як філологічне й спеціальне теоретико-літературне поняття. Дієздатність поняття “метатекст” як категорії металінгвістики, як органічної складової теоретико-літературознавчого аналізу випробовується під час металінгвістичного аналізу словесного мистецького тексту. Це дає можливість довести масштабність художності “Історії Русів”.

У дослідженні вивчено історію застосування понять зі складовою частиною “мета-” щодо словесного тексту;

уточнено семантику і дано визначення таких понять, як “метатекст”, “метаоповідь”, “домінантний код”, “метатекстовий елемент”;

подано осмислення та опис “Історії Русів” згідно з вищеозначеними поняттями;

представлено модель “Історії Русів” як поліструктури, яка, однак, не зводиться до простої суми елементів, а складається з підструктур, що інтегрують між собою, внаслідок чого відбувається породження нового смислу, якого не містять в собі ці підструктури, взяті окремо;

визначено роль міфологічного та історичного шарів світового порядку в смислопороджуючому механізмі “Історії Русів”;

виявлено діалогічні відношення між окремими частинами тексту “Історії Русів”, побудованими на енантіоморфному розділенні єдиного і зближенні відмінного як основі структурного співвідношення в смислопороджуючому механізмі.

Об’єктом нашого дослідження є поняття метатексту.

Предмет дослідження –. “Історія Русів” як метатекст.

В роботі ми використовуємо такі методи дослідження:

порівняльно-історичний та зіставно-типологічний під час вивчення історії застосування понять зі складовою частиною “мета-” до словесних мистецьких текстів та уточнення семантики й визначення понять “метатекст”, “метаоповідь”, “метатекстовий елемент”, “домінантний код”;

синтез структурно-семіотичних, лінгвістичних та методів рецептивної естетики під час аналізу тексту “Історії Русів”.

Наукова новизна одержаних результатів:

у дослідженні знайшла свій подальший розвиток теорія метатексту в парадигмі сучасних уявлень про діалогічну спрямованість будь-якого (і особливо мистецького) тексту як явища культури;

обґрунтовується поняття “домінантного коду” як позиції автора-митця, що детермінується певною ідеологією, та його мистецького завдання, які визначають створення нової форми в ситуації метамнемонічного зв’язку між автором та реципієнтом як нового ціннісного ставлення до змісту естетичного об’єкта, що пізнається та співпереживається реципієнтом;

обґрунтовується поняття “метатексту” як віртуального тексту, створюваного під час інтра- та інтертекстуального діалогу реципієнта з мистецьким текстом;

спроба осмислення “Історії Русів”, тексту давньої української літератури, в межах сучасних естетичних норм та її цілісного аналізу як завершеного мистецького словесного тексту, який розглядається як метатекст;

доводиться масштабність художності “Історії Русів”.

Одержані результати можуть бути використані в лекційних курсах історії української літератури та теорії літератури, під час вивчення теорії інтерпретації словесного мистецького тексту, а також під час викладання української літератури в школах, гуманітарних ліцеях та гімназіях.

В основу монографії покладено однойменну дисертацію на здобуття ступеня кандидата філологічних наук, яку автор захистила у червні 2001 р.

Це дослідження виконано в межах наукової теми кафедри української літератури і фольклористики філологічного факультету Донецького національного університету: “Реінтерпретація української літератури доби Бароко в світлі нових методологій” (0101U005371) і здійснено в руслі загальної розробки принципів теоретико-літературного аналізу мистецького тексту.