Олена Семеног Український фольклор 0x08 graphic Олена Семеног Український фольклор Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Глухів - 2004 0x08 graphic УДК 821.161.2-1.09 0x08 graphic ББК 82.3(4Укр) С30 Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист № 14 / 18.2 - 253 від 18.02.2004) Рецензенти: Є.А.Пасічник, доктор педагогічних наук, професор (Національний педагогічний університет імені М.Драгоманова); А.М.Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська Юридична академія МВС); М.К.Козій, кандидат педагогічних наук, ст.наук.співробітник (Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України). Семеног О. С30 Український фольклор: Навч. посіб. - Глухів: РВВ ГДПУ, 2004. - 254c. ISBN Новизна посібника полягає в його методичній багатоваріантності. Поряд із стислим викладом теоретичного матеріалу до кожної теми семи модулів пропонується система різнорівневих форм контролю набутих знань: контрольні, тестові запитання, творчі, проблемні завдання, мета яких - спрямувати студента на самостійний пошук, сприяти розвитку його творчого, аналітичного мислення, формувати професійно компетентного вчителя-словесника. Для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів. Може бути корисним для викладачів, учителів та учнів гімназій, ліцеїв, коледжів, середніх загальноосвітніх шкіл та училищ. ISBN © Семеног О., 2004 © РВВ ГДПУ, 2004 ЗМІСТ Передмова 5 Програма курсу „Усна народна творчість” 7 Рекомендована лiтература 13 МОДУЛЬ 1. ФОЛЬКЛОР - НЕВІД'ЄМНА СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ……………… Тема 1.1. Предмет і завдання курсу 23 Контрольні запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. Тема 1.2. З історії українського фольклору. 30 Контрольні запитання. Тестові запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. Тема 1.3. Види і жанри народної творчості 38 Контрольні запитання. Тестові запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. МОДУЛЬ 2. ОБРЯДОВА ТВОРЧІСТЬ 42 Тема 2.1. Календарно-обрядова поезія 42 Контрольні запитання. Тестові запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. Тема 2.2. Родинно-обрядова поезія 55 Контрольні запитання. Тестові запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. Тема 2.3. Народна драма 63 Контрольні запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. МОДУЛЬ 3. ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС 64 Тема 3.1. Думи 64 Контрольні запитання. Тестові запитання. Творчі завдання. Література до теми. Тема 3.2. Історичні пісні 72 Контрольні запитання. Тестові запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. МОДУЛЬ 4. БАЛАДИ І ЛІРИЧНІ ПІСНІ 76 Тема 4.1. Балади 76 Контрольні запитання. Тестові запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. Тема 4.2. Родинно-побутові пісні................……………….........79 Контрольні запитання. Тестові запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. Тема 4.3. Суспільно-побутові пісні.....................…………….…86 Контрольні запитання. Тестові запитання. Творчі завдання. Література до теми. Тема 4.4. Стрілецькі і повстанські пісні...........……………........90 Контрольні запитання. Творчі завдання. Література до теми. Тема 4.5. Танкові пісні. Коломийки...................………………...95 Контрольні запитання. Тестові запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. Тема 4.6. Пісні літературного походження........……………......97 Тестові запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. МОДУЛЬ 5. КАЗКОВА ТА НЕКАЗКОВА ІСТОРИЧНА ПРОЗА................................................................. ............................99 Тема 5.1. Народні казки...................…………………………......99 Контрольні запитання. Тестові запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. Тема 5.2. Легенди і перекази...................………………….…....106 Контрольні запитання. Тестові запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. МОДУЛЬ 6. НАРОДНА ПАРЕМІОГРАФІЯ..........................110 Тема 6.1. Прислів'я та приказки........................………………...111 Контрольні запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. Тема 6.2. Загадки, народні повір/+'я, байки 115 Контрольні запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. Тема 6.3. Дитячий фольклор..........................…………………...119 Контрольні запитання. Тестові запитання. Пошукові, творчі завдання. Література до теми. МОДУЛЬ 7. МІСЦЕ ФОЛЬКЛОРУ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПАРАДИГМИ ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ ................................. Тема 7.1. Фольклорна підготовка майбутнього вчителя української мови і літератури…………………………121 Пошукові, творчі завдання. Література до теми. Післямова………………………………………………………..134 Додатки ………………………………………………………….135 Додаток А. Словник термінів Додаток Б. Глухівщина в записах фольклористів та етнографів Додаток В. Енциклопедія весільної обрядовості Григорія Калиновського Додаток Г. Теми наукових (курсових дипломних, магістерських) робіт з фольклору Додаток Д. Питальник фольклорної практики Ключі до тестових запитань Іменний покажчик ПЕРЕДМОВА У системі професійної підготовки майбутнього вчителя української мови і літератури важливе місце належить курсу українського фольклору, мета якого - пізнати народну творчість у всіх її виявах, через минуле українського народу бачити його сучасне, сприяти формуванню фольклорної, культурознавчої компетенції педагога-словесника. Опановуючи цю навчальну дисципліну, студенту-першокурснику важливо набути вмiнь аналiзувати твори української усної народнопоетичної творчості, зiставляти їх жанрові особливості з огляду на морально-етичні проблеми, через дослідження фольклорних текстів, історико-культурологічні корені слів-фольклоризмів відкрити особливий світ народного художнього мислення. Певну допомогу у вирішенні завдань курсу українського фольклору може надати пропонований посібник, що містить програму курсу, літературні джерела, сім цілісних модулів, зміст яких реалізується в кількох темах. Модуль 1 "Фольклор - невід'ємна складова національної культури" передбачає огляд особливостей історичного розвитку українського фольклору, міркування стосовно видів і жанрів народної творчості, значення курсу у системі підготовки майбутнього вчителя-словесника. У модулі 2 "Обрядова творчість" з'ясовуються особливості календарно- і родинно-обрядової поезії та народної драми. У модулі 3 "Героїчний епос" схарактеризовано окремі ознаки дум та історичних пісень. Модуль 4 "Балади і ліричні пісні" містить теми, присвячені баладам, родинно-, суспільно-побутовим, стрілецьким, повстанським, танковим пісням, а також пісням літературного походження. Модуль 5 "Казкова та неказкова історична проза" передбачає розгляд народних казок, легенд і переказів. У модулі 6 "Народна пареміографія" представлено коротку характеристику прислів'їв і приказок, народних повір'їв, байок, дитячого фольклору. Модуль 7 "Місце фольклору в системі професійної парадигми вчителя української мови і літератури" пропонує ознайомитися з проблемами польової фольклористики, історією фольклорних експедицій, змістом і організацією фольклорної практики, фольклорною підготовкою студентів на заняттях мовно-літературного, психолого-педагогічного циклів, під час педагогічної практики, а також науково-дослідною роботою з фольклорного краєзнавства. До кожної з тем модулів пропонуються орієнтовні міркування, посилання на відповідну літературу. Пріоритетна роль належить активним формам і методам, які спрямовують студента на самостійний пошук, зокрема контрольно-тренувальним, проблемно-пошуковим, інтелектуальним, дослідним запитанням і завданням. Враховуючи те, що реальністю сьогодення стає полікультурна освіта, окремі завдання спрямовані на пізнання майбутнім учителем української мови і літератури культури рідного народу в діалозі з іншими слов'янськими культурами. Наявна спроба врахувати вимоги модульно-рейтингової технології навчання у вищій школі, а також завдання і специфіку дистанційного навчання. У додатку міститься словник термінів, фольклорно-етнографічні розвідки про Глухівщину, тематика наукових робіт з курсу, питальник фольклорної практики. Пропонований навчальний посібник не претендує на повний виклад систематичного курсу "Український фольклор". Укладаючи теми, ми спирались на існуючі підручники, посібники, монографії, словники, довідники, збірники, статті, Інтернет-сайти в галузі фольклористики, культурології, лінгвокультурології та лінгвофольклористики, етнолінгвістики, етнолінгводидактики, педагогіки, методик викладання української літератури, використовували матеріали фольклорних, етнографічних практик, здійснених студентами Глухівського державного педагогічного університету в різних регіонах України. Автор вдячний шанованим рецензентам за надані критичні зауваження і цінні змістовні поради стосовно вдосконалення змісту даного посібника. Програма курсу „Український фольклор” Модуль 1 Фольклор - невід'ємна складова мистецької культури народу Предмет і завдання курсу. Роль і місце курсу в системі професійної парадигми майбутнього вчителя української мови і літератури. Походження терміну „фольклор”. Соціальна природа фольклору. Поняття фольклорного тексту, його варіантів. Жанрове багатство фольклорних творів, їх пізнавально-виховна спрямованість. Національна специфіка українських фольклорних творів. Зв'язок фольклору з іншими формами духовної культури. Спільне і відмінне у фольклорі та художній літературі. Фольклор і ментальність народу. Доля фольклору в ХХІ столітті. Історико-етнографічні регіони України. Історико-етнографічні регіони України: Середнє Подніпров'я, Слобожанщина, Полісся, Поділля, Карпати, Південь України. Особливості фольклору різних регіонів України. Усна народна творчість жителів Східного Полісся. З історії української фольклористики. Визначний внесок М. Максимовича у вивчення української народної поезії. Фольклорні збірники першої половини XIX ст. Фольклористично-етнографічна діяльність І.Срезнєвського, М.Шашкевича, Я.Головацького, І.Вагилевича, О.Потебні, П.Житецького, М.Сумцова, М.Цертелєва. Альманах “Русалка Дністровая” (1837). Т.Шевченко, І.Франко та народна поезія. Діяльність П.Куліша як фольклориста й етнографа. “Записки о Южной Руси” П.Куліша. Збирання народної поезії Марком Вовчком, C.Руданським, П.Мирним, І.Манжурою, Ю.Федьковичем. Збірник М.Номиса “Українські приказки, прислів'я і таке інше”. Наукове товариство імені Т.Шевченка як осередок фольклористичних студій наприкінці XIX - на початку XX ст. Фольклористична діяльність М.Драгоманова, П.Чубинського, Б.Грінченка, З.Доленги-Ходаковського. Вивчення музичного фольклору К.Квіткою, М.Лисенком. “Етнографічний збірник”. Формування методологічних засад української фольклористики. Оцінка діяльності фольклористичних установ Всеукраїнської Академії наук. М.Рильський як фольклорист. Головні напрямки сучасних фольклористичних досліджень. Модуль 2. Обрядова творчість Календарно-обрядова поезія. Міфологія і фольклор. Функції замовлянь. Трудові пісні, їхня специфіка, призначення. Зміст і структура народного обряду. Обрядова поезія. Магічний смисл обрядових дій. Основні цикли обрядової поезії. Різдвяний обрядовий фольклор, його провідні мотиви. Веснянки, великодні, русальні, купальські пісні, специфіка, види, зв'язок із обрядом. Жниварська поезія і обрядовий контекст. Звеличення праці у піснях. Естетика поезії. З історії дослідження календарно-обрядової поезії. Зв'язоккалендарно-обрядової поезії з художньою літературою. Вивчення календарно-обрядової поезії фольклористами і в загальноосвітніх закладах. Родинно-обрядова поезія. Родильний обряд. Величальні пісні про народження дитини. Пісні обряду хрещення. Весільний обряд. Пісні весільного обряду, їхня тематика, художня своєрідність. Поховальний обряд. Голосіння як вид родинно-обрядової поезії. Види голосінь. “Олітературнення” родинно-обрядової поезії. Вивчення родинно-обрядової поезії фольклористами і в загальноосвітніх закладах. Народна драма, її особливості. Естетика діалогу в поезії. Модуль 3. Героїчний епос Виникнення і розвиток героїчного епосу. Кобзарські думи. Класифікація дум, особливості композиції і мови. Історичні пісні, проблематика, основні тематичні групи пісень. Образи історичних діячів. Ідейний зміст і художня форма історичних пісень. Спільне й відмінне в думах та історичних піснях. Зв'язок жанрів героїчного епосу з художньою літературою. Виконавці дум та історичних пісень. Вивчення дум та історичних пісень фольклористами та в загальноосвітніх закладах. Модуль 4. Балади і ліричні пісні Балада в системі жанрів українського фольклору. З історії дослідження жанру. Класифікація балад. Тематичні цикли балад. Специфіка баладного сюжету. Характер конфлікту. Поетика балад. Особливості образотворення. Мова балад. Зв'язок балад з художньою літературою. Ліричні пісні. Родинно-побутові пісні. Тематика родинно-побутових пісень. Пісні про кохання. Мотиви пісень про кохання. Пісні про сімейне життя. Мрії і сподівання жінки. Естетика пісень про жіночу долю. Удовині та сирітські пісні, їх мотиви. Жартівливі родинно-побутові пісні. Пісенна лірика і художня література. З історії дослідження родинно-побутових пісень. Суспільно-побутові пісні. Тематика суспільно-побутових пісень. Козацькі пісні, їх виникнення й побутування, патріотичне спрямування. Рекрутські пісні. Чумацькі пісні, їх виникнення. Чумацький шлях на південь, шлях Коломийський. Мотиви чумацьких пісень, їх образність. Наймитські, заробітчанські пісні. Ідейний зміст і художня форма цих пісень. Пісні українських січових стрільців, їх виникнення, патріотична спрямованість. Пісні української повстанської армії, їх виникнення, патріотична спрямованість. Ідейний зміст і художня форма пісень. Пісні-гімни. Вивчення суспільно-побутових пісень фольклористами і в загальноосвітніх закладах. Пісні літературного походження. З історії жанру, ознаки, авторство. Літературно-фольклорні зв'язки. Романси, їх виховне значення. Коломийка Походження терміна „коломийка”. З історії дослідження коломийки. Відображення в коломийках світогляду народу. Регіони побутування коломийок. Коломийка в репертуарі сучасних виконавців. Тематика коломийок. Художні та композиційні особливості коломийок. Педагогічний оптимізм коломийок. Інші реґіональні жанри (співанки-хроніки). Модуль 5. Казкова та історична проза Казки З історії дослідження жанру. Класифікація казок. Принципи художнього показу персонажів, елементи фантастики, поетика і стиль. Драматизм сюжетного конфлікту. Оформлення казкової оповіді. Фантастично-героїчні казки, їх походження, характерні риси. Казки про тварин, основні теми, ідеї й образи. Казки про родинні стосунки між людьми. Естетика казок. Утвердження морального ідеалу народу. Зв'язок казок з художньою літературою. Вивчення українських народних казок фольклористами та в загальноосвітніх закладах. Легенди і перекази. Легенди та перекази. З історії жанру. Види. Образна система народних легенд та переказів. Міфологічні легенди. Онтологічні легенди. Апокрифічні легенди. Історичні легенди та перекази. Легенди і перекази про Івана Мазепу, Семена Палія, Петра Калнишевського, Олексу Довбуша, Устима Кармалюка. Фантастичні оповіді про Г.Сковороду, Тараса Шевченка та ін. Використання легенд, їх мотивів і образів у художній літературі (Марко Вовчок, М.Старицький, Г.Хоткевич, М.Коцюбинський, Ю.Мушкетик та ін.). Вивчення легенд та переказів фольклористами і в загальноосвітніх закладах. Модуль 6. Народна пареміографія Прислів'я та приказки Жанрові особливості прислів'їв та приказок. Їх походження і тематика, художні особливості. Відображення у прислів'ях і приказках ментальності українців. Мовленнєвий етикет. З історії дослідження прислів'їв та приказок. Анекдоти, народні повір'я Анекдоти, з історії жанру, основні тематичні групи, особливості поетики. Народні повір'я. Основні тематичні групи народних байок, анекдотів. Загадки Визначення жанру загадки. Тематика, структура, пізнавальна, дидактична, логічна, естетична функції, мова загадок. Небилиці. Використання загадок у різних жанрах народної творчості, художній літературі. Вивчення народної пареміографії фольклористикою та в загальноосвітніх закладах. Дитячий фольклор З історії жанру. Колискові пісні, їх жанрові особливості. Забавлянки, пестушки, дражнилки. Мова дитячого фольклору. Естетика дитячого фольклору. Модуль 7. Місце фольклору в системі професійної підготовки вчителя-словесника Фольклорна підготовка майбутніх учителів-дослідників. З історії фольклорних експедицій. Фольклор Східного Полісся. Пошуково-дослідницька робота студентів з фольклору. Фольклорна практика. Методика збирання і оформлення експедиційного матеріалу. Використана і рекомендована лiтература Основна література Монографії, підручники, посібники Богдан C.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. -К.: „Рідна мова”, 1998. - 475 c. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні. . - К., 1988.-192с. Бріцина О. Українська народна соціально-побутова казка: Специфіка та функціонування. - К., 1989. Грица C. Фольклор у просторі і часі. - Тернопіль, 2000. - 224 c. Грицай М.C., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народнопоетична творчість. - К.:Вища школа, 1983. - 357 c. Грушевський М.Історія української літератури: У 6-т., 9 кн. - Т.1. - К.:Либідь, 1993. - 392 c. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда. - Львів: Світ, 1992. Дей О.І. Сторінки з історії української фольклористики. - К.: Наук. думка, 1975. - 271 c. Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. - К.: Ред. часопису „Народознавство”, 2001. - 576 c. Довженко Г.В.Український дитячий фольклор. - К.: Наук. думка, 1981. - 172 c. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. - К.: Вища школа, 1987. - 127 c. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України. Нариси й статті. - Львів, 2002. - 350 c. Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2001. - 591 c. Мишанич О.В. Українська література другої половини ХVІІІст. і усна народна творчість. - К.: Наук.думка, 1980. - 342 c. Мишанич C.В. Система жанрів в українському фольклорі // Українознавство: Посібник. - К.: Зодіак-ЕКО, 1994. - C.263-276. Москаленко М., Новикова М. Українські замовляння. - К., 1993.-307с. Нудьга Г. Українська дума і пісня в світі. Книга 1. - Львів: Інститут народознавства НАН України, 1997. - 424 c. Погребенник В.Ф. Фольклоризм української поезії (ост.трет.ХІХ-пер.десят. ХХ ст.). - К.: Юніверс, 2002. Поліщук Ф.М. Український фольклор. Давня українська література. - К.: Вища шк., 1991. - 190 c. Русин М.Ю. Фольклор: традиції і сучасність. - К., 1991. - 103 c. Руснак І.Є. Думи та історичні пісні: Тексти та їх інтерпретація. - Кіровоград: Степова Еллада, 1999. - 96 c. Степанишин Б. Давня українська література в школі. - К.: Либідь, 2000. - 504 c. Таланчук О.М. Українознавство. Усна народна творчість: Навчально-методичний посібник. - К.: Либідь, 1998. - 248 c. Українські символи / За ред.М.Дмитренка. - К., 1943. - 140 c. Федас Й. Український народний вертеп (у дослідженнях ХІХ-ХХ ст.) - К.: Наук.думка, 1987. - 182 c. Франко І. Із секретів поетичної творчості // І.Франко. Краса і секрети творчості. - К., 1980. - C.340-439. Тексти, довідники Балади. Кохання та дошлюбні взаємини // Упоряд. Дей О.І., А.Ю. Ясенчук (тексти), А.І. Іваницький (мелод.). Відп. ред. М.М. Гайдай. - К., 1988.-318с. Вагилевич І.М. Народні пісні в записах Івана Вагилевича / [Упоряд., вступ.стаття і приміт.М.Й.Шалати; Художн. В.Г.Котляр]. - Музична України, 1983. - 159 c. Весільні пісні. У 2-х кн. // Упор., примітки М.М. Шубравської. Нот. матеріал. упор. О.А. Правдюк, Н.А. Бугель; відп. ред. І.П.Березовський. - К., 1982. Весільні пісні / За ред. Дея О., Зубкової C. та ін. - К.: Дніпро, 1988. - 475 c. Весільні пісні: Народні співи. Кн.2. / Зібрав та упоряд. Мишанич М. - Львів: Гердан, 1992. - 88 c. Гордійчук М. Українські народні пісні. - К.: Музична Україна, 1979. - 271 c. Дей О.І. Народнопісенні жанри. Вип.2. - К.: Музична Україна, 1983. - 112 c. Дей О.І. Українська народна балада. - К.: Наук.думка, 1986. -261 c. Дитячий фольклор. Колискові пісні та забавлянки. - К.: Наук.думка, 1984. - 472 c. Жупанин C.І. Верховиночка. Література рідного краю: Навч.посібник. У 2-х книгах. Кн.1. - К.: Рута, 2003. - 176 c. Закувала зозуленька: антологія української народної творчості. - К.: Веселка, 1989. - 376 c. Історичні пісні // Упор. М. C.Родіна, В.Г.Хоменко; Нотн. матеріал упоряд. А.І.Гуменюк, І.П.Березовський // Відп. ред. М.Т.Рильский. - К., 1963. Колядки та щедрівки: Зимова обрядова поезія трудового народу // Упоряд., передм. і примітки О.І.Дея. Нот. матеріал упоряд. А.І.Гуменюк; відп. ред. М.Т.Рильський. - К., 1965. - 640 c. Легенди та перекази // Упоряд. та примітки А.Л.Іоаніді. Вст. ст. О.І.Дея. Відп. ред. Березовський І.П. - К., 1975. - 400 c. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р.Т.Тром'яка та ін. - К.: Академія, 1997. - 750 c. Лозинський Й.І.Українське весілля / Упоряд. і вступ. ст. Р.Ф.Кирчіва. - К.: Наук.думка, 1992. - 174 c. Мифология. Большой энциклопедический словарь / Гл.ред. Е.М.Мелетинский. - 4-е изд. - М., 1998. - 736 c. Музичний фольклор з Полісся у записах Ф.Колесси та К.Мошинського. Реконструкція матеріалу, підготовка до друку, вступна стаття та примітки C.Грици. - К.: Музична Україна, 1995. - 418 c. Мудре слово: прислів'я та приказки в говірках Нижньої Наддніпрянщини. Зібрав Чабаненко В. - Запоріжжя, 1992. Наймитські та заробітчанські пісні // Упоряд. C.Й.Грицай, О.І.Дей, М.Г.Марченко. - К., 1975. Народні думи, пісні, балади. Упор. Яременко В.В. - К.: Молодь, 1970. - 435 c. Наспівала мати. Пісенний світ О.Довженка. Упор. В.М.Пригоровський. - К.: Муз. Україна, 1995. - 186 c. Народні повір'я / Упор. М. Дмитренко. - К.: Ред. часопису „Народознавство”, 2000. - 132 c. Народні прислів'я та приказки / Упорядн., передм. М.Дмитренка. - К.: Ред.часопису „Народознавство”, 1999. - 180 c. Ой у лузі червона калина: Українські січові стрільці в піснях / Упоряд. М.Крищук; Муз.розшифрування М.Запотічного. - Тернопіль, 1990. - 56 c. Писана керниця: Топонімічні легенди та перекази українських Карпат / Зібрав та впорядк. В. Сокіл. - Львів, 1994. Пісні літературного походження // Упоряд. В.Г.Бойко (тексти), А.Ф.Омельченко (мел.). - К., 1979. Пісні Поділля / Упорядн. C.Мишанич. - К.: Наук. думка, 1976.- 520 c. Пісні українських січових стрільців // Ред. упоряд. П.М.Чаловський. - Івано-Франківськ, 1994. Плачинда C. Словник давньоукраїнської міфології. - К.: Укр.письменник, 1993. - 63 c. Повстанські пісні / Упоряд і музичний редактор Василь Подуфалій. - Тернопіль, 1992. - 78 c., ноти. Погребенник Ф.П. Наша дума, наша пісня: Нариси, дослідження. - К.: Муз.Україна, 1991. - 207 c. Прислів'я та приказки: Людина. Родинне життя. Риси характеру // Упоряд. М.М.Пазяк. Відп. ред. C.В.Мишанич. - К., 1990.-528с. Рекрутські та солдатські пісні // Упоряд. А.І.Іоаніда, О.А.Правдюк. - К., 1974. Русалка Дністровая: Фольклорно-літературний альманах „Руської трійці”. Вступ. ст., підг.текстів і приміт. М.Й.Шалати. - К., 1987. Семиліточка:Українські народні казки /Упорядн. Л.Ф.Дунаєвська - К.: Веселка, 1990.-319с. Сивачук Н.П. Старовинні пісні Уманщини (записані з голосу Мотрони Сінкевич) / Уманський держ.пед.ун-т ім. Павла Тичини. -2001. - 38 c. Січова скарбниця: Упорядкування, мовна редакція, переднє слово і примітки Віктора Чабаненка. - Запоріжжя: ЗДУ, 1999. - 492 c. Співанки - балади Верховини // Упоряд. Ю.І.Бойчук. - Ужгород, 1992. Танцюра Г. Весілля в селі Зятківцях / Упоряд., ред. М.К.Дмитренко, Л.О.Єфремова. - К.: Редакція часопису „Народознавство”, 1998. - 404 c. Українські замовляння / Упор. М.Н.Москаленко. - К.: Дніпро, 1993. - 309 c. Українська література у портретах і довідках: Давня література-література ХІХ ст.: Довідник / Редкол. C.П.Денисюк, В.Г.Дончик, П.П.Кононенко та ін. - К.: Либідь, 2000. - 360 c. Українська літературна енциклопедія / Редкол.: І.О.Дзеверін. (відп. ред.) та ін. - К., 1988. Т.1. Українські народні думи та історичні пісні / Упорядн. Таланчук О. - К.: Веселка, 1993.-239с. Українські народні пісні, наспівані Д.Яворницьким: Пісні та думи з архіву вченого / Упоряд., вступ.стаття, примітки та коментар М.М.Олійник-Шубравської. - У.: Музична Україна, 1990. - 456 c. Українські народні пісні про кохання: Пісенник / Упор. Т.О.Дмитрієва. Вид. 3-тє. - К.: Музична Україна, 1988. - 136 c. Українські приказки, прислів'я і таке інше: збірники О.В.Марковича та інших. Уклав М. Номиc. - К., 1993. Чумацькі пісні / Упоряд. О.І.Дей, А.Ю.Ясенчук (тексти), А.І.Іваницький (мел.). - К.: Наук. думка, 1976. - 544 c. Pszczol/owska G. Poszukiwania ekwiwalentu poetyckiego (Przekl/ady polskie serbskich piesni epickich) // XI Medzinsrodny zjazd slavistov. Zbornik resume, Bratislava. - Veda. - Vydavatelstwo slovenskej Akademije Vied. - 1993. - 200 c. Magnuszewski Jozef. Literatura polska w kregu literatur sl/owianskich, W. -1993. - 200 c. Додаткова література Монографії, підручники, посібники Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К.: Довіра, 1993. - 414 c. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу // Етнографічний нариc. У 2 кн. - К., 1991. Голубенко І.О. Пісенний відгомін життя (сучасна українська пісня): Посібник для студентів української філології та інших філологічних факультетів. - К.: НПУ, 1998. - 46 c. Грица C. Фольклор у просторі та часі. - Тернопіль: „Астон”, 2000. - 246 c. Данилевський Г.П. Чумаки. - К.: Веселка, 1992. - 110 c. Дмитренко М. Гнат Танцюра: До 100-річчя від дня народження. - Київ - Вінниця, 2001. - 48 c. Єфремов C. Історія українського письменства. - К.:Феміна, 1995. - 688 c. Записки о Южной Руси: Издал П.Кулиш. - К.:Днипро, 1994. - 719 c. Іваницький А. Українська музична фольклористика. - К.: Заповіт, 1997. - 392 c. Іванченко М.Г. Дивосвіт прадавніх слов'ян. - К.: Рад. письменник, 1991. - 397 c. Килимник C. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2-кн., 4 т. - Кн.1. - К.: АТ “Обереги”, 1994. - 40 c. Килимник C. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2-кн., 4 т. - Кн.2. - К.:АТ “Обереги”, 1994. - 528 c. Колесса Ф. Українська усна словесність / Вст. ст. М.Мушинки. - Едмонт, 1983. - 154 c. Костомаров М. Слов'янська мiфологiя. - К.: Либiдь, 1994. - 283 c. Кравцов Н.И. Славянский фольклор: Учеб. пособие для филол. специальностей ун - тов. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1976. - 262 c. Культура і побут населення України. Навч. посібник / За ред. В.І.Наулко, А.Ф.Артюх, В.Ф.Горленко та ін. - К.: Либідь, 1993. - 288 c. Лисенко М. Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень у виконанні Остапа Вересая. - К.: Музична Україна, 1976. Лозко Г. Українське народознавство. - К.: Зодіак, 1995. - 366с. Мечковская Н.Б. Язык и религия: Пособие для студентов гуманитарных вузов. - М.: Агенство „ФАИР”, 1998. - 352 c. Нарис історії культури України / За ред. М.Поповича - К.: Артек, 1999. - 728 c. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу (Ескіз української міфології). - К.: АТ „Обереги”, 1992. - 88 c. Народні плачі та голосіння // Нариси з історії української музики. - К., 1964. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: ескіз української міфології. - К.:Ат “Обереги”, 1992. - 85 c. Осипець Р. Українська народна пісенна культура як засіб формування національної самосвідомості // Українська мова і література в школі. - 1998. -№ 9. - C.11 -13. Пазяк М.М. Українські прислів'я та приказки: проблеми пареміографії / АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М.Т.Рильського. - К.: Наук.думка, 1984. - 203 c. Приповідки або українська народня філософія / В.C.Плав'юк, Асоціація Укр.Піонерів Альберти, Едмонтон, Канада, 1988. - 354 c. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. Научная редакция, текстологический комментарий И.В.Пешкова. - М.: Лабиринт, 2002. - 336 c. Путилов Б.Н. Фольклор и народная культура. - СПб., 1994. - 150 c. Скуратівський В.Т. Русалії. - К.: Довіра, 1996. - 734 c. Скуратівський В.Т. Місяцелік. Український народний календар. - К.: Довіра, 1993. - 272 c. Слов'янське літературознавство і фольклористика. Вип.18: Республіканський міжвідомчий збірник наукових праць / Редакційна колегія Вервес Г.Д. та ін. - К.: Наук.думка, 1990. - 106 c. Сторожук А.І. Чудові миттєвості дитинства. Навчальний посібник. - Вінниця: Континент - Прим, 2003. - 84 c. Руденко Ю. Основи сучасного українського виховання. - К.: Вид-во імені Олени Теліги, 2003 . - 328 c. Українська та зарубіжна культура. Навч. посібн. / За ред. М.М. Заковича. - К.: Тов-во „Знання”, 2000. - 622 c. Франко І. Останки первісного світогляду в руських і польських народних загадках // Зібрання творів: В 50 т. Т. 26. - К.: Наук. думка, 1981. - C. 332 - 346. Ятченко В.Ф. Про розвиток духовності українського етносу дохристиянської доби. - К., 1998. - 200 c. Статті Білосвєтова І. C. Особливості жанрового складу пісенного фольклору українського Лівобережного Полісся // Народна творчість та етнографія. - 1988. - № 1. - C.49 - 55. Богород А. Фольклор у житті і творчості Лесі Українки // Дивослово. - 2000. - № 1. - C.24. Бондаренко Ю.І., Пасічник Є.А. Школа: Проблема ментальності та національної свідомості // Слово і час. - 1993. - № 6. - C.70 - 77. Васильєва Л. Особливості перекладу слов'янської казки українською мовою (лексичний та фразеологічний аспекти) // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. - Львів: Світ, 1999. - Ч. 2. - C. 534 - 543. Гамаш А. До проблеми взаємин літератури і фольклору // Українська філологія. Школи, постаті, проблеми. - Львів: Світ, 1999. - Ч. 2. - C.56 - 67. Галей C. Народознавча спадщина Пантелеймона Куліша // Народна творчість та етнографія. - 2002. - № 4. - C.62 - 74. Гінда О. Фольклорний твір крізь призму жанру // Українська філологія. Школи, постаті, проблеми. - Львів: Світ, 1999. - Ч. 2. - C. 492 - 496. Грабович О. Думи як символічний код переказу культурних цінностей // Родовід. - 1993. - № 5. - C.30 - 36. Грицик Г., Грицик М. Цінне видання раритету // Дзвін. - 1990. -№ 3. - C.137-139. Грушевський М. На порозі нової України // Народна творчість та етнографія. - 2001. - № 4. - C.20-31. Губенко І. Народні пісні - національне багатство України і його збереження та популяризація // Народна творчість та етнографія. - 1998. - № 4. - C.82-87. Давидюк В. Від „Куці-Баби” до „Діда-Панаса” (культ предків у народній грі) // Берегиня. - 2002. - № 2 - C.13 - 17. Денисюк І. Національна специфіка українського фольклору // Слово і чаc. - 2003. - № 10. - C.41 - 50. Дзюбишина-Мельник Л. Фольклор і українська дитина. Виховання високої духовності. // Шкільний світ. - 2001. - № 47. - C. 2 - 3. Железняк. Н. Лінгвосоціокультурний аспект вивчення українського характеру („пісенність”) // Дивослово. - 2001. - № 4. - C.18 - 20. Жулинський М.Національні культури і проблеми глобалізації // Слово і чаc. - 2002. - № 12. - C. 5 - 10. Кейда Ф. Фольклоризм романів Ю.Мушкетика „Гайдамаки” і „Прийдімо, вклонімося” // Дивослово. - 1999. - № 3. - C.10 - 12. Кирчів Р.Фольклор у системі новочасної української культури // Визвольний шлях. - 1999. - № 7. - C.853 - 857. Климаш Р. - Б.Місце українського канадського фольклору в фольклористиці України // Народна творчість та етнографія. - 1993. - № 2. - C.43 - 45. Козар Л.Фольклористична діяльність Бориса Грінченка // Народна творчість та етнографія. - 1996. - № 2 - 3. - C.3 - 10. Кожолянко Г. Обряди й ритуали під час Святої вечері // Берегиня. - 2002. - № 4 - C.21 - 43. Кушпа М. Художня своєрідність чумацьких пісень // Народознавство. - 1998. - № 49 Кузьменко О.Стрілецька пісня у повстанському репертуарі // Народна творчість та етнографія. - 2002. - № 1 - 2. - C.84 - 89. Лановик М., Лановик З.Вивчення української усної народної творчості у вищій школі // Вища школа. - 2001. - № 6. - C.38 - 45. Лобанов М.А. Музыкально-этнографический комментарий к формуле благопожелания в фольклоре // Фольклор и этнография. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. - Л., 1984. - C.126 - 132. Мишанич C.Фольклористична спадщина видатного українського вченого // Народна творчість та етнографія. - 1991. - № 4. - C. 3 - 12. Мішуков О. У контексті слов'янського фольклору // Слово і чаc. - 1999. - № 12. - C.30-35. Мушинка М. Академік Володимир Гнатюк як дослідник фольклорних скарбів Закарпатської України // Народна творчість та етнографія. - 2002. - № 5-6. - C.3-14. Мушинка М. “Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?” (Нове про історію дослідження і місце найдавнішого запису української народної пісні // Народна творчість та етнографія. - 2000. - № 2 - 3. - C.3-15. Охріменко П., Охріменко О. Морально-етичні ідеали героїв українських народних дум і пісень про козаків. // Народна творчість та етнографія - 1992. - № 3.-С.3-8. Павлюк C. Особливості та динаміка сучасного процесу етнічної самоідентифікації українців: до питання теорії етносу // Слово і чаc. - 2002. - № 6. - C. 3 - 6. Пазяк М.Трансформація паремій у текстах художніх творів // Народна творчість та етнографія. - 1999. - № 5 - 6. - C. 83 - 94. Петров В.Методологічно-світоглядні напрями в українській етнографії та фольклористці ХІХ - ХХ століття // Народна творчість та етнографія. - 2000. - № 4. - C. 70 - 74. Пісні про зруйнування Січі в записах Якова Новицького. // Народна творчість та етнографія. - 1993. - № 3.-С.53-58. Погребенник В. Поезія Б.Лепкого і український фольклор // Народна творчість та етнографія. - 1992. - № 5 - 6. - C. 10 - 16. Погребенник В.Ф. Українська поезія кінця ХІХ-початку ХХ століття і фольклор // Укр.мова і літ.в школі. - 1991. - № 8.-С.85-91. Погребенник Ф. „Ой у лузі червона калина похилилася” // Народна творчість та етнографія. - 1990. - № 6. - C. 51 - 54. Погребенник Ф.”Ще не вмерла Україна”. Історія забороненої пісні-гімну // Літературна газета, 30 серпня 1990. Погребенник В. Поезія Б.Лепкого і український фольклор // Народна творчість та етнографія. - 1992. - № 5 - 6. - C.10 - 16. Правдюк О. Нові записи повстанських пісень // Народна творчість та етнографія. - 1994. - № 1. - C.51-56. Правдюк О. Стрілецькі пісні в системі жанрів українського пісенного фольклору. // Народна творчість та етнографія. - 1995. - № 2 - 3.-С.24-35. Скиба О. Поглиблене вивчення фольклору у 6-му класі // Українська література в загальноосвітній школі. - 1999. - № 3. - C.46-55. Степанишин Б. Космос українського фольклору // Українська мова і література в школі. - 2000. - № 2. - C.18 - 21. Степанишин Б. Нове поповнення скарбниці пісенної творчості України // Народна творчість та етнографія. - 2001. - № 1-2. - C.81 - 82. Степанишин Б. Українські народні думи // Укр мова і літ. в шк. - 2000. - № 6. - C. 24 - 26. Стрілецькі пісні. Добірка Правдюка Олександра. // Народн. творчість та етнографія. - 1991, № 6.-С.31-34. Таланчук О. Зимова обрядовість. Колядки і щедрівки // Українська мова та література. - 2002. - № 23 - 24. Таланчук О. Українознавчий аспект вивчення народнопоетичної творчості // У зб.: Українознавство в системі освіти: Міжн. наук.-практ.конф. - К.: Освіта, 1996. - C. 127 - 132. Тихолоз Н. Попелюшка з чарівного замку або некоронована царівна жанрів // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах, 2002. - № 5. - C.22 - 31. Шалак О. „Висип мені, мати, високу могилу…” (уявлення про смерть і потойбічний світ, відображені в українському фольклорі) // Берегиня. - 2002. - № 2 - C .29 - 34. Шишов І. Видатний український народознавець // Народна творчість та етнографія. - 2002. - № 4. - C.3 - 14. Чабада М. Кобзарі та лірники // Дивослово. - 1998. - № 6. - C. 22 - 23. Франко І.Я. До історії українського вертепу ХVІІІст. // Зібр. тв. У 50-ти т. - Т. 36. - C. 170 - 376. Чехівський О.О. Ментальність українців і пісня // Дивослово. - 1996. - № 12. - C. 20 - 22. Щепотьєв В. Назва України в народних піснях // Народна творчість та етнографія. - 2003. - № 3. - C. 3 - 19. Търнавци X. Общите мотиви във фолклора - фактор за сближаването на народите // Втори Международен конгрес по българистика. Доклади. Фолклор, София. - 1988. - C.318 -3 26. Bal/bus Stanisl/aw. Stylizacja i zjawiska pokrewne // Pamietnik Literacki. - 1983. - zeszyt 2. - C.15 - 20. Використані і рекомендовані Інтернет-сайти htpp: // www.ukrfolk.kiev.ua / BERVY. http: // rufolk . chet.ru / pages / tutorial / 1.html www / ruthenia.ru / folklore / folklorelaboratory / belous.htm http: // www.duh-i-litera. Htm [1]http: // www.geocities.com http: // ukrnov. Catp.org.ua / duh / 3.html. [2]http: // www.pisnia.iatp.org.ua / koh.htm [3]http: // www.kremenets.com.ua / ukrain / legends / legends.htm [4]http: // slovoto.org / tryanov / ballads / [5]http: // lzbornik.narod.ru / hrushukr / hrush419.htm [6]www.droop.by.ru / zarub / num1.htm htpp: // ukrlife.org / main / library.html). htpp: // www.education.recom.ru / љvљvљv›v›v›v›v› Модуль 1. Фольклор - невід'єєєєємна складова національної культури Тема 1.1. Предмет і завдання курсу Тема 1.2. З історії українського фольклору Тема 1.3. Види і жанри народної творчості Тема 1.1 Предмет і завдання курсу Зміст теми 1.1.1.Педагог-словесник, його професійні якості. 1.1.2.Предмет, завдання, методологія, місце курсу фольклору в системі професійної підготовки вчителя української мови і літератури. Значення курсу у формуванні національно-мовної особистості. 1.1.3. Принципи відбору змісту і організації навчального матеріалу 1.1.4. Походження терміну „фольклор”, його ознаки. 1.1.5. Фольклор і національний характер. 1.1.6.Зв'язок фольклору з іншими формами духовної культури. 1.1.7. Педагогічний потенціал фольклору. 1.1.8.Вивчення усної народної творчості в навчальних закладах. 1. Педагог-словесник, його професійні якості Ознайомлення з цариною народних традицій, фольклорних жанрів, національною літературою в оновленій національній школі формує уявлення учнівської особистості про шлях духовно-культурного розвитку рідного народу, особливості його ментальності, самобутність української культури. Таким чином, є реальною потреба у словесниках, котрі вміло донесуть до свідомості учнівської молоді естетичне, виховне, інтелектуальне значення мистецтва рідного слова. Ще в кінці ХІХ ст. наголошувалося на вимогах літературної освіченості вчителя-словесника, його ґрунтовних знаннях логіки, психології, найголовніших моментів історії філософії, естетики, глибоких знаннях з мови, історії літератури, методики. Вчитель повинен був мати критичне мислення, поетичне сприймання, вміти виразно читати і розповідати. Підтвердження естетичної чутливості, відчуття краси поетичного відображення, які мають бути притаманні педагогу-словеснику, знаходимо у грецьких коренях слова „філолог”, що означають „любов до слова”, „усвідомлення і розуміння суті слова”. Від учителя-словесника у повній мірі залежить формування національно свідомої духовно, інтелектуально багатої мовної особистості молодого громадянина і патріота Української держави, яка “забезпечує розширення функцій державної мови, творення україномовного середовища в усіх сферах суспільного життя, природне бажання повернутись у своєму щоденному побутовому спілкуванні до перерваних традицій, до відродження традиційної культури у спілкуванні” [7, 30]. Уводячи дитину в світ рідної мови, фольклору, вчитель разом з тим уводить її у „світ народної думки, народного почуття, народного життя, у сферу народного духу”. Вивчення фольклорної спадщини українського народу сприятиме вдосконаленню процесу міжкультурного спілкування з іншими народами, адже без "рівноправного діалогу культур,-наголошує М.Жулинський, - без урахування духовного потенціалу і перспектив розвитку кожної цивілізації важко формувати ефективні механізми взаємодії суспільств в глобальному цивілізаційному поступі" [ 9 ]. Зверніть увагу. Оригінальний метод прийому вступних іспитів запропонували в одному з японських вузів, коли кожний абітурієнт має виявити знання трьохсот (!) народних пісень, причому викладач починає співати перший куплет, а вступник - наступний. На глибоке переконання академіка І.А.Зязюна (про це він висловлювався неодноразово на нарадах, конференціях), якби кожний з українців знав хоча б триста з півмільйона існуючих українських пісень від початку до кінця, тоді б ми знали і історію нашого народу, і наші звичаї, і нашу культуру. Нам не потрібно було б говорити про національне виховання. Національна самосвідомість ніколи не формується розумом - це відбувається тільки на рівні душі. Питання 1.1.2. Предмет, завдання, методологія, місце курсу фольклору в системі професійної підготовки вчителя української мови і літератури Фольклор - невід'ємна складова національної культури, яка у сконцентрованій формі подає одночасно народну філософію, етику й естетику, створюючи неповторний національний образ світу. Предметом курсу є фольклорний твір, завданням - набуття вмінь самостійного аналізу ідейно-образного змісту та форми фольклорного твору. Метою фольклорної підготовки в межах курсу є формування у майбутніх учителів-словесників високої естетичної культури. Методологічну основу курсу складають ідеї про фольклор як складову частину національної духовної культури, синтетичну форму суспільної свідомості й засіб виховання особистості, про діалог культур, принципи комунікативної дидактики, що спирається на філософію „діалогізму” (М.Бахтін, В.Біблер та ін.), особистісно-орієнтовний, компетентнісно-орієнтований, діяльнісний підходи. 1.1.3. Принципи відбору змісту і організації навчального матеріалу Серед принципів відбору змісту й організації навчального матеріалу на заняттях визначаємо наступні: принципи науковості, культуровідповідності, практикоорієнтованості (відбір змісту навчального матеріалу, що спрямований на вирішення практичних завдань); цілісності (забезпечення єдності окремих частин курсу, наступності його ідей, взаємозв'*язку основних понять, зв'*язку з іншими філологічними, психолого-педагогічними, загально-культурними дисциплінами); модульності (виділення в цілісному курсі обов'*язкових одиниць змісту); варіативності (введення в зміст курсу додаткових елементів, вибудова одиниць змісту за авторською логікою); принцип, що пропонує можливість опанування одного і того ж матеріалу на різних рівнях: базовому і поглибленому. 1.1.4. Походження терміну „фольклор”, його ознаки Термін „фольклор” походить від англійського folk - рід, народ, lore - знання, що разом означають „народна мудрість, народознавство”. Одним із перших цей термін використав англієць В. Томс, котрий 1846 р. під псевдонімом А. Мертон надрукував у часописі "Атенеум" (№ 982) статтю "The Folklore". В українській фольклористиці у 80-х роках ХХ ст. термін одним з перших почав використовувати М. Драгоманов, але й до сьогодні він не знайшов загальноприйнятого визначення. Поряд із вищенаведеним терміном співіснують і такі: народна словесність, народна поетична творчість, уснопоетична творчість. Головна функція фольклору - це задоволення природної потреби у самовираженні й спілкуванні. Серед основних ознак слід виділити усну форму поширення і передачу між людьми засобом безпосередньої комунікації. Значна роль при цьому відводиться пам'яті, з допомогою якої фіксуються сюжети, тексти, форми, стереотипи. Текст народної поезії не мав автора, тобто був анонімним, щоразу народжувався як нова форма, тобто усне „текст-слово” було варіативним. Кожний твір був колективним - це означало, що кожен слухач мав можливість додати до чужого своє, тобто його автором була колективна мовна особистість у певному фольклорному соціумі. Фольклорний текст був імпровізійним, виконавець не просто відтворював текст, але й був співавтором прочитаного, проспіваного ( це характерна ознака казок, легенд, частівок, бувальщин, коломийок). Однією з важливих рис фольклору є зображення внутрішнього світу героїв через „прихований психологізм”, тобто через дії і взаємини персонажів з навколишнім середовищем, певні зовнішні обставини тощо. Саме на основі типізації виникають і т. зв. психологічні фольклорні символи-асоціації (тополя-жінка). Психологізмом позначені весільні пісні, голосіння, думи, історичні пісні, казки, балади, ліричні пісні. У цих жанрах наявне відображення психологічного переживання горя (голосіння), і психологічної індивідуалізації героя (думи), і драматизму ситуації (балада). Напевне, найбільший інтерес для психологічного аналізу представляють ліричні пісні, адже їх основу становлять почуття, переживання. Психологізм жанру допомагає передати фольклорне слово, емоційно-забарвлені звертання („милий голубе мій”, „серце моє”) тощо. Фольклор перебуває у тісному зв'язку з обрядами, традиціями. Весільні пісні супроводжують весільний обряд, голосіння - поховальний, жнивні - жниварський тощо. Сьогодення коригує ознаки фольклорності, вносить зміни, доповнення. Сприяють цьому процесу і засоби масової комунікації: преса, радіо, телебачення, Інтернет. Новітнє фольклоротворення часто відображає співвідношення і взаємозалежність індивідуального й колективного, традиційного і новітнього, але неодмінною умовою входження твору у фольклоризацію є його побутування за законами усної традиції. Фольклор - цінний матеріал як у моральному, так і в розумовому та естетичному розвитку покоління незалежної України. В той же час доля фольклору у ХХІ столітті дедалі більше фіксується як занепадаючий „фольк-арт” (В.Погребенник). 1.1.5. Фольклор і національний характер У фольклорі виражені етичний та естетичний ідеали народу, найважливіші принципи народної педагогіки. Народна творчість є важливою також для вивчення ментальності її носіїв. Як складова слов'янської словесності, український фольклор містить чимало спільного з усною народною творчістю неслов'янських народів - фіннів, литовців, румунів. Однак, за свідченням науковців, найбагатший фольклор - все ж український, сформований на трипільській культурі у 6 - 4 ст. до н.е.; українці „одарені з природи великими музикальними здібностями і поетичним талантом, мають у порівнянні з іншими східнослов'янськими народами найбагатшу, найбільш розвинену народну поезію”[10]. Українці, на думку багатьох дослідників, психологів, фольклористів (зокрема Є.Онацького, М.Цимбалістого, М.Шлемкевича, О.Кульчицького, Д.Чижевського, а також М.Костомарова, І.Нечуя-Левицького, В.Липинського та ін.), характеризуються такими ознаками: інтравертність вищих психічних функцій у сприйнятті навколишньої дійсності; прояв сентиментальності, чуттєвості, любові до природи; анархічний індивідуалізм, що виявляється в різних формах цілеспрямованості до власної волі. До позитивних національних рис українців дослідники відносять працьовитість, гостинність, тяжіння до освіти, статичність у сімейних стосунках, прагнення до духовного життя, повагу до дорослих, мужність, здоровий оптимізм, прагнення до незалежності. Серед негативних рис національного характеру українців відзначають взаємне нерозуміння, схильність до анархізму, невизначеність, імпульсивність, індивідуалізм. Тому для образу українського народу у фольклорі характерна недостатня соціальна активність, відсутність згуртованості, що інколи приводить до втрати національної ідентичності, розвитку комплексу „малоросійства” [13 ]. Поняття "фольклор України" та "український фольклор". Фольклор України складають, окрім українського, фольклор росіян, білорусів, поляків, болгар, кримських татар, німців, представників інших народів, що проживають у нашій країні. Поняття "український фольклор" стосується усної народної творчості українців, що проживають в різних регіонах України. 1.1.6. Зв'язок фольклору з іншими формами духовної культури Фольклор - складова частина курсів української культури, етнографії. Етнографія вважається джерельною базою вивчення народної творчості. Відчутний зв'язок фольклору із релігієзнавством, філософією, оскільки в народнопоетичній творчості зафіксовані давні релігійні вірування, спроби трактування філософських категорій. Фольклор взаємопов'язаний з літературою. Характер літературно-фольклорних взаємин змінюється залежно від епохи, історико-суспільних факторів, стану розвитку художньої культури народу, літературної мови, творчої індивідуальності письменника, змістового спрямування художнього твору тощо. Між фольклором і літературою існують певні відмінності, зокрема у змалюванні героїв. Якщо література "намагається" індивідуалізувати персонажа, його мову, то фольклор - типізує і героя, і його спілкування з навколишнім світом. Відомо, що І.Франко одним із перших через українську пісню звернувся до поєднання літературних і народнопісенних принципів віршування. В.Стефаник побудував соціально-побутову проблематику новелістики на основі принципів функціонування балади, хроніки, рекрутсько-жовнірських пісень тощо. Саме поетика української пісні „допомогла” йому стати неперевершеним майстром психологічної драми. М.Черемшині знання функцій коломийкового фольклору сприяло у створенні тональності оповідності, що притаманна творам письменника. (*Примітка: Міркування про взаємини фольклору і літератури продовжіть власним спостереженням за художньою палітрою улюбленого письменника). З'явилася низка досліджень вчених про зв'язок української літератури з фольклором (М.Грицюта „Михайло Коцюбинський і народна творчість”, О.Дей „Іван Франко і народна творчість” та багато ін.). Цікаві міркування стосовно фольклорно-літературних взаємин висловлює дослідник Г.Штонь у статті Фольклор і модерн. Сумісність художніх кодів”(див.htpp:// probr, prohosting. com/click/ PBE0000003/99). Автор критично ставиться до недостатніх розмежувальних ознак літератури й фольклору, що ними досить часто користуються: усність походження, побутування, змінюваність тексту, стійка традиційність, нормативність поетичних понять, стереотипія образності художньої мови, постійність сюжетно-поетичних ситуацій і загальних місць, колективність. Г.Штонь зазначає: „Фольклор - це зупинена, перетворена на світотлумачний макроканон вічність, тоді як література - це чаc... історичний, текучий, духовно й художньо змінний, а відтак і багатоликий навіть при авторській його анонімності...”. Роздуми науковця доцільно враховувати при характеристиці фольклорно-літературних взаємин. Логічним зв'язок фольклору з музикознавством, етномузикознавством або музичною етнографією. Етномузикознавство вивчає "народну музику" або "народну музичну культуру" (О. І. Іваницький). Досить тісно пов'язаний фольклор з мовознавством, стилістикою, діалектологією, останнім часом популярності набувають лінгвофольклористичні дослідження. Український фольклор тісно пов'язаний з українською етнопедагогікою (кожен жанр містить значний виховний потенціал), етнопсихологією (у фольклорних творах показано стан героя, його емоції, почуття тощо). Фольклорні пам'ятки опрацьовують у мовознавчих курсах: при вивченні історії літературної мови, стилістики, лінгвістичної поетики, порівняльно-історичному дослідженні мов тощо. Вивчення усної народної творчості - це шлях до пізнання минулого, сучасного й майбутнього нашого народу. Опанування фольклорної спадщини українського народу сприятиме вдосконаленню процесу міжкультурного спілкування з іншими народами. 1.1.7. Педагогічний потенціал фольклору Усній народній творчості відводиться значне місце у шкільній програмі. Програмами з української літератури в загальноосвітній школі передбачено вивчення розділу „Усна народна творчість” з п'ятого по десятий клас включно. Зокрема у 5 класі для вивчення пропонується дві казки соціального характеру, кілька легенд та переказів, загадки, прислів'я, приказки; у 6 класі - календарно-обрядові пісні, у 7 класі - соціально-побутові пісні, у 8 класі - історичні пісні, думи, у 9 класі - родинно-побутові пісні, балади, у 10 класі - народний епоc. З метою підготовки до викладання фольклору в загальноосвітньому закладі у процесі опанування курсу студентам важливо набути вмiнь аналiзувати твори українського фольклору, зiставляти жанрові особливості з огляду на морально-психологічні проблеми, творчо поєднувати здобуту теоретичну інформацію з різними прийомами фольклористичного аналізу текстів, що має стати першою сходинкою справжнього пізнання фольклорного твору. У курсі усної народної творчості належне місце має зайняти аналіз національно-культурних компонентів або т. зв. етнокультурознавчої лексики (термін Л.Левченко), що відображає національні особливості рідної мови: історію, побут, культурні традиції, у тому числі український мовленнєвий етикет, загальнолюдські цінності та ідеали. Саме на цьому важливому аспекті формування національно-мовної картини світу наголошували Ф.Буслаєв, А.Кримський, О.Потебня, І.Огієнко та інші видатні науковці. Важливим є також аналіз багатющої скарбниці емоційно-забарвленої лексики, що характеризує ментальність українців. Контрольні запитання 1. На вашу думку, з якою метою потрібно вивчати фольклор? 2. З якими фольклорними творами ви познайомились у школі? 3. Як фольклор сприяє пізнанню ментальності народу? 4. Поміркуйте над оцінкою українського фольклору, запропоновану М.Рильським: „Говорити про цю творчість спокійно, в суто академічному тоні ...дуже важко - стільки прекрасної, винятково багатої і різноманітної за змістом і засобами художнього вислову поезії містить у собі український фольклор [Рильський М. Зібрання творів у 20 т. - Т. 16. - К.: Наук. думка, 1987. - C. 152]. 5. Яким чином фольклор пов'язаний із релігієзнавством? 6. Як виявляється зв'язок фольклору з літературою? Від чого залежить характер літературно-фольклорних взаємин? 7. У чому виявляється зв'язок фольклору з українською етнопедагогікою? 8. Стан виховання молоді в сучасних соціокультурних умовах вкрай тривожний: часто “вбогими” є її духовні потреби, під потужним тиском жаргону, грубого просторіччя, американського варіанту англійської мови, що зайняли владне місце не лише на вулицях міст, а й у засобах масової інформації, стрімко падає авторитет рідного слова. Американізація, беззастережне копіювання чужих для українців форм життя і шоу-культури неминуче призводить до спотворення дитячих душ. Як „почуває” себе фольклор у цих умовах? Що потрібно для його розвитку? Пошукові, творчі завдання 1. Ознайомтесь зі статтею Є.Пасічника “Особливості вивчення фольклорних творів”( У кн.: Українська література в школі. - К.: Рад. шк., 1983. - C. 233 - 251). Складіть тезисний план статті. 2. Які проблеми порушує М.Грушевський у статті „На порозі нової України” (Народна творчість та етнографія. - 2001. - № 4. - C. 20 - 31)? Чи є вони важливими для сучасної молоді? Відповідь обґрунтуйте. 3. Й.Гердер у праці „Щоденник моєї подорожі” (1769 р.) подає оцінку майбутнього України: „Україна стане колись новою Грецією; прекрасне підсоння цього краю, весела вдача народу, його музичний хист, родюча земля колись прокинеться; тільки з малих племен, якими також були греки, постане велика культурна нація, і її межі простягнуться до Чорного моря, і звідтіля ген у далекий світ” (Гердер Й. Письма о гуманизме // История философии. - М., 1943. - Т. 1. - C.167). На вашу думку, в чому особливість народнопісенної творчості українців? 4. Познайомтеся з тезами статті німецького філософа Г.Гадамера “Батьківщина і мова”. Які проблеми порушує автор статті? На вашу думку, що таке батьківщина для сучасної людини, яка живе в умовах глобалізації та підвищеної мобільності? Яке значення мають ці роздуми при вивченні українського фольклору? “Батьківщина не просто місце тимчасового перебування, яке обирають і можуть міняти. Батьківщину не забувають. Вона, за знаменитим визначенням Шеллінґа, щось споконвічне. Батьківщину забути неможна. Хоча батьківщина у цьому світі, де мобільність суспільства чимдалі зростає, вже не зовсім та, якою вона була в часи більшої осілості. …Але що таке для нас батьківщина...? Де це^ місце і де воно було б, якби не було мови? Коли ми говоримо про споконвічність батьківщини, ми зараховуємо сюди передусім мову. ... в рідній мові струменить близькість до свого, у ній — звичаї, традиції й знайомий світ. ...Життя — це заглиблення в мову. Кожен, хто прагне освоювати чужий край і чужу культуру, повинен шукати можливостей заглибитись в іншу мову. У цьому полягає перелом, якого не уникнути і який повинен допомогти вилікуватись, якщо людина хоче вижити в нових умовах. Взагалі лікування — це не те, що ми звикли мати на увазі в нашому технократичному суспільстві, коли, наприклад, звертаються до лікаря. Лікуватись — це імператив життя для самого хворого. Хвороба полягає в тому, що людина втрачає навички комунікативного мовлення, якщо більше не чує своєї власної мови. Такий людський вимір будь-якого вигнання”. (Гадамер Г.Герменевтика і поетика / Вибрані твори / Пер.з нім. - К.: “Юніверс”, 2001. - C. 188 - 194). 5. Співставте міркування К.Ушинського про рідну мову з власними роздумами про значення фольклору в житті людини. "У мові багато глибокого філософського розуму, справді поетичного почуття, витонченого, напрочуд доброго смаку, сліди праці дуже зосередженої думки, сила-силенна надзвичайної чутливості до найтонших переливів у явищах природи, багато спостережливості, багато найсуворішої логіки, багато високих поривів та зачатки ідей, до яких з великим зусиллям добирається потім великий поет і глибокодумний філософ” [Ушинський К.Д. Рідне слово // Вибрані педагогічні твори: У 2-х т. - Т.1. - К., 1983. - C. 104 - 133, 118]. 6. Познайомтеся з досвідом вивчення фольклору в університеті Альберти (Едмонтон, Канада) за статею М.і З.Лановик „Вивчення української усної народної творчості у вищій школі” (Вища школа. - 2001. - № 6). Які форми вивчення фольклору ви запропонували б у вашому навчальному закладі? 7. Які болючі питання порушує М.Жулинський у статті „Національні культури і проблеми глобалізації” (Слово і чаc. - 2002. - № 12). Доповніть міркування літературознавця власним баченням цих проблем. Література до теми: 1. Азадовский М. Литература и фольклор: Очерки и этюды. - Л.: Художественная литература, 1938. - 293 c. 2. Баронин А.C. Этнопсихология: Учебное пособие. - К.: МАУП, 2000. - 116 c. 3. Бондаренко Ю.І., Пасічник Є.А. Школа: Проблема ментальності та національної свідомості // Слово і час . - 1993. - № 6. - C. 70 - 77. 4. Гердер Й. Письма о гуманизме // История философии. - М., 1943. - Т. 3. 5. Гамаш А. До проблеми взаємин літератури і фольклору // Українська філологія. Школи, постаті, проблеми. - Львів: Світ, 1999. - Ч. 2. - C. 485 - 490. 6. Денисюк І. Національна специфіка українського фольклору // Слово і чаc. - 2003. - № 9. - C. 17 -23; № 10 - C.41 - 49. 7. Єрмоленко C., Мацько Л. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови // Дивослово. - 1994. - № 7. - C. 30 8. Желєзняк Н. Лінгвосоціокультурний аспект вивчення українського характеру („пісенність”) // Дивослово. - 2001. - № 4. - C. 18 - 20. 9. Жулинський М. Національні культури і проблеми глобалізації // Слово і чаc. - 2002. - № 12. - C. 5 - 10. 10. Колесса Ф. Про вагу наукових дослідів над усною словесністю // Фольклористичні праці. - К., 1970. 11. Павлюк C. Особливості та динаміка сучасного процесу етнічної самоідентифікації українців: до питання теорії етносу // Слово і чаc. - 2002. - № 6. - C. 3 - 6. 12. Погребенник В.Ф. Фольклоризм української поезії (ост.трет.ХІХ - пер. десят. ХХ ст.). - К.: Юніверс, 2002. 13. Руденко Ю. Основи сучасного українського виховання. - К.: Вид-во імені Олени Теліги, 2003. - 328 c. 14. Русанівський В.М. Єдиний мовно-образний простір української ментальності // Мовознавство, 1993. - № 6. - C. 3 - 9. 15. Русин М.Ю. Фольклор: традиції і сучасність. - К., 1991. - 103 c. 16. Слов'янське літературознавство і фольклористика. Вип.18: Республіканський міжвідомчий збірник наукових праць / Редакційна колегія Вервес Г.Д. та ін. - К.: Наук. думка, 1990. - 106 c. 17. Храмова В.М. До проблеми української ментальності // Українська душа. - К., 1992. - C. 36 - 72. 18. Чехівський О.О. Ментальність українців і пісня // Дивослово. - 1996. - № 12. - C. 20 - 22. 19. Шаян В. Джерело споконвічної сили української культури: фольклор і державницька свідомість // Народна творчість та етнографія. - 2001. - № 1 - 2. - C. 46 - 55. 20. Моя Україна. Берви htpp: // www.ukrfolk.kiev.ua / BERVY. Тема 1.2. З історії української фольклористики Зміст теми 1.2.1. Фольклористика - наука про усну народну поетичну творчість. 1.2.2. Найдавніші тексти українських народних пісень. 1.2.3. Фольклорні збірники ХVІІІ - XIX ст. 1.2.4. Внесок М.Максимовича, П.Куліша у вивчення української народної поезії. 1.2.5. М.Лисенко як музичний фольклорист. 1.2.6. Український фольклор у працях зарубіжних дослідників. 1.2.7. Доля фольклористичних досліджень в Україні. Тенденції розвитку фольклористики. 1. Фольклористика - наука про усну народну поетичну творчість Фольклористика - наука, що вивчає соціальну природу, ідейно-художню сутність, тематику і специфіку усної народнопоетичної та музично-пісенної творчості. У науковій літературі існують різні припущення стосовно періодів українського фольклору. Як правило, виділяють доісторичний період (міфологічну епоху - час, коли первісні уявлення і вірування формувалися у певну систему культів: культу померлих предків, домашнього вогнища, води, сонця, місяця, землі, хліба, а також коли зароджуються календарні, родинні обряди тощо), історичний (що характеризується розвитком героїчного епосу, весільної обрядовості, легенд і переказів, ліричних пісень тощо). Напрями та школи фольклористики пропонуємо розглянути за підручником М.Лановик, З.Лановик „Українська усна народна творчість” (К., 2001. - C. 29 - 54). 1.2.2.Найдавніші тексти українських народних пісень Найдавнішим з відомих на сьогодні текстів української народної пісні є балада про Степана Воєводу („Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш”), у ХVІ ст. відома під назвою Пісня про Стефана воєводу, віднайдена в рукописі чеської граматики Яна Благослава. (Детальніше див. статтю М.Мушинки у списку літератури до теми -п.12 ). У 1625 році з'являється балада про козака Плахту і калину, що знаходиться у бібліотеці князів Чорторийських у м. Кракові, у 1684 р. - дума про козака Голоту, запис, імовірно, зроблено на правому березі Дніпра і вміщено в рукописному збірнику Кондрацького. Отже, це були, в основному, балади і думи. Перші нотні записи віднайдено у збірнику кінця ХVІІ - поч. ХVІІІ ст., що приписується вихованцеві Києво-Могилянської Академії Захарію Дзюбаревичу. Серед записів знаходимо тексти „Скажи мені, соловейку, правду”, „Ой біда, біда мені, чайці небозі”. Це канти, що характеризуються невеликим діапазоном руху, рівними тривалостями. У 1790 році виходить „Богогласник” з піснями релігійного змісту, частина яких побутує і нині в Західній Україні. Це, зокрема, колядки „Нова рада стала”, „Бог предвічний”. З другої половини ХVІІ ст. починається друк народних мелодій. Упродовж 1790 - 1806 років виходять три видання „Собрание народных русских песен с их голосами” І.Прача, де було виділено окремо шістнадцять українських пісень, а в пісеннику І.Гестенберга - Ф.Дітмара за 1797 - 1798 роки було надруковано і такі відомі українські пісні, як „Да орав мужик край дороги”, „Ой під вишнею”, „Їхав козак за Дунай”. Дослідники вказують на поступову зміну у смаках збирачів: від пісні стилізованої (тобто під народну) - до пісні власне народної, від пісні авторської до пісні фольклорної. 1.2.3-1.2.4. Фольклорні збірники ХVІІІ- XIX ст. Внесок М.Максимовича, П.Куліша у вивчення української народної поезії. Історії фольклористики відоме ім'я Михайла Максимовича (1804 - 1873), історика, природознавця, члена-кореспондента Петербурзької Академії наук, першого ректора Київського університету св. Володимира. У 1827 році М.Максимович видав „Малороссийские песни”. У передмові автор, зазначивши привабливість української пісні, підкреслює її виховне значення, а сам фольклор розглядає як засіб пізнання народу, його культури, тобто як історичне джерело. Пізніше виходять збірки М. Максимовича „Українські народні пісні” (1834), „Збірка народних українських пісень”(1849). Відомий фольклорист подав цікаві поради стосовно методики записів: записувати їх в тому ж вигляді, як співають у селах, бажано з мелодією. Одним із перших фольклорист почав називати епічно-ліричні твори думою, подав він також і характеристику ознак цього жанру [15]. Видатною подією в культурному житті України стало видання П.Кулішем у 1856 - 1857 рр. двох томів „Записок о Южной Руси”. Книги були присвячені розгляду зразків українського фольклору, історії українського народу. До фольклорно-літературної та історичної збірки ввійшли 12 дум, легенди, перекази, декілька пісень, відомості про кобзарів і лірників, казки, міркування П.Куліша стосовно долі народної поезії. Лише у 1994 році, через півтора століття, ці репринти були перевидані широкому загалу читачів. Фольклорні збірники почали особливо „плідно” видаватись у ХІХ - поч. ХХ ст., зокрема „Запорожская старина” в шести збірках була надрукована завдяки зусиллям українського філолога-славіста І.Срезнєвського (1812 - 1880). У передмові до першої частини цього збірника відомий науковець писав: „Українські літописи розповідають лише про подвиги цього народу, дуже рідко доторкуючись до внутрішнього життя його, і самі навіть подвиги описані іноді коротко, іноді невірно, плутано, часто літописні оповідання суперечать одне одному. Ця бідність історії запорожців у письмових джерелах примушує шукати інших джерел, і ті, хто вивчає історію, знаходять для своїх досліджень багатий невичерпний рудник у народних переказах” (Див.Крип'якевич І.П. Історія України / Відп. ред. Ф. П. Шевченко, Б. З. Якимович. - Львів: Світ, 1990. - C. 166). Фольклорні збірники, добірки друкувалися в часописах „Киевская старина” (1893, т. 42, 1898, т. 61), „Этнографическое обозрение”, Етнографічний збірник (1898, т. V), „Матеріали до українсько-руської етнології” (1907, т. ІХ). На західноукраїнських землях плідно працював гурток аматорів руської (української) мови й народної творчості „Руська трійця”, засновниками якого були М.Шашкевич (1811 - 1843), І.Вагилевич (1811 - 1866), Я.Головацький (1814 - 1843). У 1837 році у Будапешті цим українознавчим осередком було видано альманах „Русалка Дністровая”, де знайшли місце українські народні думи, історичні пісні (зокрема про Олексу Довбуша, опришків, Морозенка), обрядові, жіночі, колискові пісні. Наприкінці ХІХ ст. виходять “Народні українські пісні” (1883 р.) О.Гулака-Артемовського, „Нова збірка народних малоруських приказів, прислів'їв, примовок і загадок” (1890 р.) М.Костомарова, „Свадебные песни в Лубенском уезде Полтавской губернии” (1890 р.) В.Милорадовича, „Сказки, пословицы и т.п., записанные в Екатеринославской й Харьковской губерниях” (1892 р.) І.Манжури, „Этнографические материалы, собранные в Черниговской й соседней с ней губерниях”. Вип. 1-3 (1895-1898 рр.) Б.Грінченка та інші фольклористичні праці. Визначною подією в галузі збирання пам'яток стало видання фольклорних матеріалів етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край. Керівником експедиції був видатний український етнограф і фольклорист, автор слів національного гімну „Ще не вмерла Україна” (1863 р.) П.Чубинський. Результат плідної роботи експедиції - сім томів (9 книг) праць етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край”, які вийшли в Петербурзі в 1872 - 1879 рр. Значну роботу з питань збирання, обробки й видання фольклорно-етнографічних матеріалів проводив Південно-Західний відділ РГТ. У двох томах „Записок Юго-Западного отдела императорского РГСГ” (т. І, 1873 р., т.ІІ, 1874 р.), виданих відділом, було вміщено праці М.Драгоманова, В.Антоновича, П.Чубинського, Ф. Вовка (Волкова) та ін. У 1898 p., при Львівському науковому товаристві ім. Т.Г.Шевченка була створена Етнографічна комісія, яка видавала “Етнографічний вісник”, “Матеріали до українсько-руської етнології” та ін. Серед фундаторів фольклористики - О.Потебня, І.Франко, М.Грушевський, М.Драгоманов, І.Рудченко, Леся Українка, Т.Шевченко, В.Гнатюк, Ф.Колесса, К.Квітка, М.Сумцов та ін. Своєю працею вчені-етнографи, фольклористи, письменники утверджували відчуття повноцінності українського народу, заохочували громадськість до знань про свою історію, культуру, традиції. Дослідження фольклору як культурологічного явища пов'язане з іменами В.Даля, Ф.Буслаєва, В.Виноградова, В.Проппа та ін. Вони розробили подальші наукові завдання фольклористики на кілька століть уперед. Вивчаючи доробок цих митців, ми пізнаємо суть духу українського народу. Фольклор у контексті етнопедагогіки досліджували Г.Сковорода, К.Ушинський, О.Духнович, Г.Волков, В.Сухомлинський, М.Стельмахович, Є.Сявавко та ін. Педагогічний потенціал усної народної творчості з'*ясовували Ю.Ледняк, Р.Скульський, О.Неживий, К.Плівачук, Н.Сивачук, В.Скутіна та ін. 1.2.5. М. Лисенко як музичний фольклорист Діяльність М.Лисенка на початку ХХ століття стала поштовхом у становленні музичної фольклористики і національної композиторської школи, пробудженні науково-пізнавального інтересу до української мелодії. Саме тоді почала формуватись науково-етнографічна методика збирання та вивчення народної творчості. У жовтні 1868 року вийшов з друку перший випуск обробок українських народних пісень для голосу з фортепіано відомого композитора, а в 1873 році було видано першу музикознавчу працю М. Лисенка про український музичний фольклор (Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм). Загалом М. Лисенко видав сім випусків збірника українських народних пісень (ним записано півтори тиcячі і опубліковано понад сімсот мелодій), заклав основи інтонації, звернув увагу на жанровий спектр, варіанти, коментування. 1.2.6.Український фольклор у працях зарубіжних дослідників Крім вітчизняних етномузикологів, українською фольклористикою займались іноземні науковці. Чеські, словацькі, німецькі автори побачили в нашій культурі специфічне: багатоголосся, ідейно-філософську основу народного поетичного епосу в зіставленні з розвитком європейської суспільної думки, коломийковий розмір, ритміку пісень, дум. Історично склалося так, що Польща певний час (у ХVІ-ХVІІ ст.) була своєрідним містком, по якому йшов обмін культурними цінностями України з Європою. Безперечними є її впливи на розвиток культури, освіти, літератури в Україні. Пісні, прислів'я в Україні збирав польський письменник, етнограф і фольклорист К.Вуйціцький (1807 - 1879). У 30-х роках ХІХ ст. польський фольклорист видав „Стародавні легенди, перекази й оповідання польського народу і Русі (тт. 1 - 2, 1837 р.), „Пісні народу білохорватів, мазурів і Русі з-над Бугу, з додатком відповідних руських, сербських, чеських і словацьких пісень” (тт. 1-2, 1836 р.). Українським і польським фольклористом вважають З.Доленга-Ходаковського (за життя відомий під ім'ям Адама Чорноцького (1784 - 1825). Він зібрав значну (біля двох тисяч) кількість українських народних пісень, зробив спробу систематичного, усвідомленого записування пісенності українського народу в її жанровій різноманітності на території Галичини, Волині, Поділлі, Поліссі, Надніпрянщині. В основному, ці пісні були видруковані вже після смерті фольклориста в журналі „Руський зритель”, „Вестнике Европы”, „Северином Архиве”. Поляк Оскар Кольберг у 1907 році видав збірку „Волинь”, 1882 - 1889 роках - „Покуття”. Автор книги акцентував увагу на дотриманні критико-текстологічного ставлення до текстів, порівняння з варіантами, достовірність джерел. Чеський дослідник Людвіг Куба, один з популяризаторів української пісні в Європі, в шостому томі 15-томного видання „Слов'янство у своїх співах” детально характеризує українські, російські, білоруські пісні: тексти супроводжують малюнки, пейзажі, портрети виконавців, малюнки музичних інструментів. Кількаразові приїзди чеського митця в Україну дали йому можливість проникнути в мистецький дух української народної музики, відчути природну атмосферу її життя і творення. Л. Куба був у захопленні від досконалого хорового співу українського народу без диригента й музичного наставника. 1.2.7. Доля фольклористичних досліджень в Україні. Тенденції в розвитку фольклористики. Часом бурхливого розвитку української культури, „періодом національного ренесансу” стали 20-ті роки ХХ ст. На хвилі відродження при Всеукраїнській Академії наук було засновано Етнографічну комісію, видавався „Етнографічний вісник”, „Бюлетень Етнографічної комісії ВУАН”, організовувались фольклорно-етнографічні експедиції в різні регіони України, інші республіки. Однак ненадовго. В кінці 20-х на початку 30-х років ХХ ст. зібраний численними активістами дослідниками-аматорами народознавчий матеріал був знищений або трансформований у комсомольський фольклор, пісні про партію тощо, етнографічні заклади розформовані, науковці - передані до слідства, закатовано. Закінчив життя самогубством етнограф Д.Щербаківський, було арештовано членів Етнографічної комісії В.Щепотьєва, C.Терещенкову [10]. Науковий злет і трагічна доля судилась К.Грушевській, етносоціологу, фольклористу, етнографу, культурологу, перекладачеві з європейських мов. Науковця було звинувачено в участі в „антирадянській українській організації”, а фактично - за вивчення народних дум, історії українців. Ґрунтовні збірники дум, які підготувала К. Грушевська, були вилучені з бібліотек (Детальніше див.статтю Гориня В. Катерина Грушевська: талан чи доля... на сайті htpp: // postub.brama.com / index.html). Після погрому української фольклористики у 30-х роках ХХ ст. до 60-х років належного вивчення фольклору в загальноосвітній і вищій школі не відбувалося. Довгий час ознайомлення із культурою українського народу, його традиціями здійснювалося спрощено, схематизовано. Вивчення фольклорних жанрів обмежувалося лише так званим „радянським фольклором”, т. зв. псевдофольклором, що мав „засвідчити возвеличення совєтського ладу”, соціалістичних перетворень, нового способу життя і, фактично, покликаний був заступити ту справжню народну творчість, що виражала розуміння антигуманної сутності „імперії зла” і власне неоднозначне ставлення до неї. Згiдно з постановою „Пpо навчальнi пpогpами i pежим у початковiй i сеpеднiй школi” (1932 p.) наpоднi цiнностi pозглядались як допомiжний засiб у спpавi навчання i виховання i фактично були вiдсуненi як другорядні. На розвитку усної народної словесності позначилися масові репресії, депортації, голодомори, напружена і надзвичайно жертовна боротьба. З'явилась значна кількість неякісних робіт, насаджувався провінціалізм. Навіть до середини дев'яностих років шкільна програма, наприклад, включала лише окремі казки про тварин та соціально-побутові казки, а міфологія взагалі не бралася до уваги. У вузівських курсах фольклору не вивчались, наприклад, замовляння як жанр. Л.Дунаєвська з цього приводу зазначає: „На жаль, через вульгарно-соціологічну течію в радянській фольклористиці, боротьбу з міфологічними жанрами, релігією та замовчуванням багатьох жанрів, у котрих тією чи іншою мірою проявлялися мотиви релігійні” [5 ]. Цілковито поза законом залишався загнаний у глибоке підпілля фольклор національно-визвольної боротьби українського народу”. О.Бріцина описує ті часи таким: "Значна ідеологізація науки, що почала виявлятися вже на той час, поступово викликала зміну домінант у фольклористичній роботі. Органічна єдність традиційно-побутової культури, в якій сучасне й архаїчне, естетичне й позаестетичне співіснують і можуть бути окремо відокремленими лише в процесі наукового аналізу, дедалі частіше стала трактуватися фольклористами передусім крізь призму художності; фольклор став розглядатися переважно як мистецьке явище, покликане виховувати естетичні почуття, викликати певні соціальні емоції, виховувати та формувати естетичні принципи...фольклорний комплекс ... штучно розчленовувався і досліджувався лише вибірково”[2]. Лише через багато років фольклорна робота відновлюється. У 1950 році розпочинає діяльність Інститут українського фольклору АН УРСР (Тепер Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т.Рильського). За редакцією М. Рильського і до сьогодні було видано понад 30 томів серії „Українська народна творчість”, підручник з української народної поетичної творчості. Сьогодення внесло корективи в розвиток фольклористики. В 90-х роках відбулось перевидання „Історії української літератури” М.Грушевського, праць відомих фольклористів Г.Булашева, М.Костомарова, М.Драгоманова, В.Гнатюка, І.Нечуя-Левицького, О.Потебні, М.Сумцова та інших російських науковців. Видано перший посібник з українського музичного фольклору А.Іваницького. Започатковано основи національної музичної педагогіки, проведено перші всеукраїнські семінари. У 1996 році виходить наукове видання „Музичний фольклор Полісся в записах Ф. Колесси та М. Кошинського”, побачили світ книги Г.Нудьги про українську пісню, Л.Дунаєвської про народну казку. Розширюється коло досліджень з лінгвофольклористики, етнолінгвістики, що досліджують взаємозв'*язок фактів української мови з фактами національної культури. Головним періодичним виданням від 20-х років ХХст. став журнал „Етнографічний вісник”, що виходив з 1925 по 1938рр., упродовж року до 1939 р журнал виходив під назвою „Український фольклор”, з 1939 - 1941 рр. - під назвою „Народна творчість”, з 1957 року і до цього часу цей журнал має назву „Народна творчість та етнографія”. Упродовж тривалого часу в ньому публікуються розвідки про фольклор, фольклористику в Україні, інших країнах, огляди, звіти про фестивалі, експедиції, роботу аматорів-збирачів фольклору, повідомлення про семінари, з'їзди, фольклорні огляди, добірки нових записів фольклору. Пізнавальні матеріали друкуються в часописах „Народознавство”, „Берегиня”, “Родовід”, “Український світ”, “Пам'ятки України”, “Українська культура”тощо. При опануванні курсу бажано познайомитись з низкою цікавих досліджень як фольклору, літературознавства, так лінгвокультурології, педагогіки тощо. Значний виховний заряд несуть праці C.Грици, О.Дея, О.Мишанича, Л.Дунаєвської, Г.Нудьги, Ф.Погребенника, В.Погребенника, М.Лановик, З.Лановик, М.Дмитренка, Р.Кирчіва, багатьох інших фольклористів, мовознавців, літераторів, педагогів. Значну роботу з фольклорного краєзнавства проводять інститути Академії наук України, етноцентри, музеї, навчальні заклади, зокрема викладачі і студенти університетів України: це і щорічні навчальні практики в селах, звітні науково-практичні конференції, концерти за зібраними в селах автентичними мелодіями, створення і впорядкування елекронних каталогів, мультимедійних посібників з регіонального фольклору тощо (див. тему 7.1.). Українська експериментальна лабораторія фольклору, Мистецьке агентство „Арт Велес” та Українсько-британське спільне підприємство „Комора” започаткували проект „Моя Україна. Берви” (htpp: // www.ukrfolk.kiev.ua / BERVY). На сьогодні спостерігається зростання інтересу до якості збирацької роботи з фольклору, відображення фольклорного тексту. Зокрема О.Бріцина на основі детального розгляду новацій у зарубіжній фольклористиці ХХ ст. студіює питання розвитку виконавської концепції у фольклористиці, умов функціонування тексту в реальному комунікативному контексті, наголошує на потребі фіксації тексту за природних умов. Контрольні запитання 1. Які напрями та школи фольклористики виділяються в науковій літературі? 2. Коли було видано першу музикознавчу працю про український музичний фольклор? 3. Хто із зарубіжних фольклористів досліджував український фольклор? 4. Коли розпочав свою діяльність Інститут українського фольклору АН УРСР? 5. Які основні теми висвітлював журнал „Етнографічний вісник”? Тестові запитання 1. Який текст української народної пісні є найдавнішим? А).балада про Степана Воєводу; Б).балада про козака Плахту і калину; В).дума про козака Голоту 2. Коли починається друк народних мелодій? А).з першої половини ХVІІ ст.; Б).з першої половини ХVІІІ ст.; В). з другої половини ХVІІ ст. 3. Хто автор „Малороссийских песен”? А). М.Максимович; Б). П.Куліш; В). І.Срезнєвський. 4. Коли було видано альманах „Русалка Дністровая”? А). у 1856 - 1857 рр.; Б). у 1837 році; В). У 1861. 5. Хто автор „Этнографические материалы, собранные в Черниговской й соседней с ней губерниях”? А). М.Костомаров; Б). О.Гулака-Артемовський; В). В.Милорадович; Г). І.Манжури; Д). Б.Грінченко 6. Де у 1898 p. була створена Етнографічна комісія? А). при Львівському науковому товаристві ім. Т.Г.Шевченка; Б). при Київському університеті; В). при історико-філологічному товаристві Харківського університету. 7. Хто автор першої музикознавчої праці про український музичний фольклор? А).М. Лисенко; Б). З.Доленга-Ходаковський; В). Людвіг Куба 8. Як називався журнал „Народна творчість та етнографія” у 20-х роках ХХ ст.? А). „Етнографічний вісник”; Б). "Український фольклор”; В). „Народна творчість”. Пошукові і творчі завдання: 1. І.Франко наголошував: “Виразних і тривких границь між словесністю і письменством нема, бо те, що раз затверджено на письмі, може переходити знов в усну традицію, в пам'ять і життя нових поколінь і, навпаки, те, що вчора зложилося в усній передачі або існувало від віків у пам'яті людей, сього дня може бути закріплене письмом”. Доведіть тезу І.Франка на прикладі його ж творів. 2. Підготуйте повідомлення на одну з пропонованих нижче тем: * Фольклористично-етнографічна діяльність І.Срезневського, М. Шашкевича, Я. Головацького, І. Вагилевича (на вибір). * Т. Шевченко та народна поезія. * Діяльність П. Куліша як фольклориста та етнографа. * Збирання народної поезії Марком Вовчком, C.Руданським, А.Свидницьким, І.Біликом, П.Мирним, І. Манжурою (на вибір). * Тематичне розмаїття збірника М.Номиса „Українські приказки, прислів'я і таке інше”. * Творче освоєння усної поезії Б.Грінченком . * Фольклористична діяльність М. Драгоманова. * Праці О. Потебні на ниві фольклористики. * Науковий доробок П.Житецького і М.Сумцова в галузі українського фольклору (на вибір). * Наукове товариство ім. Шевченка як осередок фольклористичних студій наприкінці XIX - на початку XX ст. * Формування методологічних засад української радянської фольклористики в 20-х рр. Діяльність фольклористичних установ Всеукраїнської Академії наук. * Стан науки про фольклор у 1930 - 1950-х рр. * М. Рильський як фольклорист. * Фольклористичні праці Р.Кирчіва. * 3. Познайомтеся з тематикою статей, уміщених у часописі „Народна творчість та етнографія” за 2002 - 2003 рр. Визначте проблеми фольклористичних досліджень у ХХІ ст. 4. З іменем М.Рильського пов'язана ціла епоха в розвитку української фольклористики. М.Т.Рильський глибоко знав і захоплювався красою української народної пісні, народної казки. Познайомтесь з його казкою „Король” (у журналі “Народна творчість та етнографія” за 2003 р. № 3). Про що йдеться у цій казці? Які естетичні, психологічні відчуття викликає ця казка? Література до теми: 1. Березовський І.П. Українська радянська фольклористика: Етапи розвитку і проблематика. - К.: Наук. думка, 1968. - 343 c. 2. Бріцина О. Сучасні аспекти методики збирання народної прози // Народна творчість та етнографія. - 2003. - № 3. - C. 24 - 34 3. Галей C. Народознавча спадщина Пантелеймона Куліша // Народна творчість та етнографія. - 2002. - № 4. - C. 62 - 74. 4. Гарасим Я.Культурно-історична концепція фольклору в працях Михайла Драгоманова // Молода нація: Альманах. - 1996. - № 2. - C. 79 - 108. 5. Горинь В. Катерина Грушевська: талан чи доля... на сайті htpp: // postub.brama.com / index.html 6. Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. - Т.1. - Упоряд.В.В.Яременко; Автор передм П.П.Кононенко, Примітки - Л.Ф.Дунаєвська. - К., 1993. - 392 c. 7. Гунчак І. Оказіонально-обрядовий фольклор в дослідженнях українських вчених // Народна творчість та етнографія. - 2002. - № 5-6. - C. 31 - 43. 8. Дей О.І. Сторінки з історії української фольклористики. - К.: Наук. думка, 1975. - 271 c. 9. Дмитренко М. Гнат Танцюра: До 100-річчя від дня народження. - Київ - Вінниця, 2001. - 48 c. 10. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України. Нариси й статті. - Львів, 2002. 11. Козар Л.Фольклористична діяльність Бориса Грінченка // Народн. творч. та етнограф. - 1996. - № 2 - 3. - C. 3 - 10. 12. Музиченко Я. Антивеликодні кампанії „штабу СВУ”, або безрадісна еволюція етнографічної комісії ВУАН // Народознавство, 1997. - № 36 - 37. 13. Мушинка М. Академік Володимир Гнатюк як дослідник фольклорних скарбів Закарпатської України // Народна творчість та етнографія. - 2002. - № 5 - 6. - C. 3 - 14. 14. Мушинка М. “Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?” (Нове про історію дослідження і місце найдавнішого запису української народної пісні // Народна творчість та етнографія. - 2000. - № 2 - 3. - C. 3 - 15. 15. Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2001. - 591 c. 16. Петров В. Методологічно-світоглядні напрями в українській етнографії та фольклористці ХІХ - ХХ століття // Народна творчість та етнографія. - 2000. - № 4. - C. 70 - 74. 17. Українська художня культура: Навч.посібник / За ред.І.Ф. Ляшенка. - К.: Либідь, 1996. 18. Франко І. Дві школи у фольклористиці // Франко І. Твори: У 50 т. - Т. 29. - К.: Наук.думка, 1981. - C. 416 - 424. 19. Шишов І. Видатний український народознавець // Народна творчість та етнографія. - 2002. - № 4. - C. 3 - 14. Тема 1.3. Види і жанри народної творчості Зміст теми 1.3.1.Жанрове багатство фольклорних творів, їх пізнавально-виховна спрямованість. 1.3.2.Міфологія і фольклор. 1.3.3.Історико-етнографічні регіони України. Особливості фольклору різних регіонів України. 1.3.1. Жанрове багатство фольклорних творів, їх пізнавально-виховна спрямованість Фольклор - цілісна й відкрита жанрова система. Пізнати його особливий світ можна, осягнувши єдність, взаємозв'язок образів, мотивів, сюжетів, тобто всіх частин цієї цілісної системи. Така система дає можливість людині зрозуміти довколишній світ, орієнтуватися в ньому, про що свідчать збережені традиції родинної і календарної обрядовості та записи фольклорних творів [див. 1]. Дослідники зазначають, що фольклорний жанр - це сукупність творів, об'єднаних спільністю поетичної системи, побутового призначення, форм виконання і музичної форми. Існує і таке визначення: це тип словесної (часто також музичної) форми, усталеної в народному побуті та пов'язаної з повторенням певних змістових елементів. Проблема жанру пов'язана з проблемою „виконавець - слухацька аудиторія” (у літературознавстві: письменник - читач). Фольклорні жанри живуть не ізольовано, а розвиваються в тісних взаємозв'язках. Найпоширеніші в світі і водночас спільні жанри - це міф, обрядова пісня, казка, прислів'я. Існують різні класифікації фольклорного матеріалу. В основу існуючих класифікацій покладено різноманітні критерії і аспекти: вербальний, етнографічний, музикологічний, хореографічний, регіональний тощо. Найбільшу поширеність здобула жанрова класифікація, тобто поділ фольклорного матеріалу на обрядовий і позаобрядовий. В усній народній творчості повноцінно представлено три роди мистецтва: лірика, епос, драма. Фольклор поділяється на поетичний, прозовий, драматизований. Прозовий фольклор представлений казками, небилицями, легендами, переказами, билинами, оповідками, оповіданнями. До поетичної народної творчості належать: пісні, голосіння, думи, билини, приказки, примовки, прислів'я, каламбури, вітання, прокльони, побажання, афоризми, тобто пареміографічні жанри, які в образній формі відображають найсуттєвіші сторони навколишнього середовища, суспільних і родових відносин. Пісні, наприклад, класифікуються таким чином: трудові, колядки, щедрівки, веснянки, купальські, петрівчані, обжинкові, гребовецькі, весільні, ігрові, хороводні та ін. До епічного жанру належать: думи, балади, історичні пісні. Кожному фольклорному жанру властиві певні ознаки. Зокрема в думах, історичних, соціально-побутових піснях наявне соціальне, громадське звучання. Ліричні пісні про кохання і балади характеризуються емоційними особливостями. Герой у ліричних піснях, як правило, знаходиться поза планом розповіді, наявний монолог-розповідь. Дія відбувається або в даний момент, або в минулому, або ж іде мова про майбутнє героя. Натомість у думах, історичних піснях, баладах, солдатських, рекрутських, наймитських піснях найчастіше маємо поєднання кількох часових планів. Це дозволяє показати еволюцію подій, настроїв і переживань героїв. Для народнопісенних жанрів характерні силабічні групи (коліна) із 3 - 4 складів з одним наголосом та силабічні групи (коліна) із більшою кількістю складів і двома основними наголосами. Наприклад, коломийковий ритм складається із двох чотирискладових і одного шестискладового колін, які повторюються двічі. Для фольклорних жанрів може бути характерне народнопісенне римування, тобто розташування рим у певному порядку: перехресному - абаб, суміжному - аабб, кільцевому - абба, трапляється внутрішнє римування. 1.3.2. Міфологія і фольклор Фольклор тісно пов'язаний з міфологією. Основи української міфології закорінені у спільнослов'янському світосприйманні. Мисленню пращурів були притаманні антропоморфізм (олюднення всієї природи), зооморфізм (уявлення богів в образах тварин), тотемізм (віра в існування родоначальника кожного людського роду у тваринному світі), анімізм (визнання душі в речах та явищах органічної й неорганічної природи). На матеріалі міфології виникли найдавніші жанри народної творчості - казки, легенди, героїчний епоc. У поетиці фольклору зафіксована розмаїта і багатогранна символічна спільнослов'янська та власне українська система. Наприклад, квітка рожа виступає символом таємниці, тиші, радості, слави, воскресіння, гордості, досконалості, витонченості, любові, часто символізує материнство, дитину; барвінок зелений, хрещатий, барвінковий вінок - атрибут українського весілля, а також символ вкороченого, обірваного життя, смерті взагалі; рута - символ дівочості, дівочої честі. Вислів „садити руту” означає “зберігати честь”, дівочість, втрата дівчиною рутяного віночка стає причиною зневаги, дорікань з боку родичів, нареченого. Терен є вираженням морального чи фізичного страждання, забуття, занедбаності. У фольклорі куниця - це красна дівиця, небо - це сім'я, місяць - господар, парубок, сонце - господиня, зірки - діти, дівчата. Образ чистої води - це символ чесної дівчини, скаламучена водиця - скомпрометована дівчина. Море, річка, вітер - джерело вістей, а дощ - це сльози і недобрі чутки. Рушник - це благословення, подарована хустина - символ щастя і вірності, виноград - достаток у сім'ї. Злагода з милим у піснях визначається такими словосполученнями, як збирати виноград, рвати льон, сіяти руту, збирати розсипане золото. Соловей, який в'є гніздо у веснянках, - це образ будівника оселі. Колядки, щедрівки, весільні пісні, народні ігри зберігають естетичні і символічні ознаки, пов'язані із слов'янською символікою, віруваннями, обрядами. Спільність слов'янських мотивів довів видатний дослідник О.Потебня. Відомо, що у всіх слов'ян існує пісенний сюжет, в якому панич, попович, ґречний молодець, премудрий стрілець, син купецький, grzeczny paruboczek (польськ.) пропонує дівчині відгадати три загадки. У сербському варіанті сама дівчина ставить запитання, а розгадує риба з моря. У слов'ян і литовців збережений мотив переваги судженого перед іншими членами родини, навіть перед батьком і матір'ю. На українському ґрунті це звучить таким чином: "Ліпше миленький, як брат рідненький" (бо саме брат викупає з неволі), у чехів таким чином: "Lepsi jedna mila nez cela rodina." Цікавим є спільнослов'янський символ напування. Якщо дівчина, жінка напуває свого судженого або чоловіка, то це означає, що вона любить його, коли ж вона дає води іншому, це означає - зраджує. Слов'яни досить часто обмінюються символами, сюжетами. Познайомтесь з уривками пісень, знайдіть ознаки спільності: з української пісні „Ой там на горі горять огні, а все терновії... коло тих столов сидять ковальчики, а все молодії”; з російської „За горами огни горят, а все терновые, а в кузенке кузнечики, а все молодые”. 1.3.3. Особливості фольклору різних регіонів України Кожний регіон України відзначається своєрідними природно-географічними умовами, неповторним етнічним автопортретом. Детальніше дане питання радимо опрацювати за книгами А.Пономаріва „Українська етнографія”, C.Павлюка „Українське народознавство”, Г.Лозко „Українське народознавство” (Можна скористатись Інтернет-сайтом: htpp: // www.geocities.com). Фольклор, як правило, виявляється у вигляді “фольклорних діалектів”(Ю.Ледняк), тобто має регіональну специфіку. Регіоном називають соціальний та географічний простір, в якому відбувається соціалізація людини, формування, збереження та трансляція норм життя. На вивчення місцевої народнопоетичної традиції спрямована праця Р.Кирчіва, котрий досліджує визначальні прикмети загальнонаціональної спільності і цілісності українського фольклору та його регіональні, локальні риси, особливості міжетнічних взаємозв'язків і взаємовпливів, роботи фольклористів Поділля (C.Стельмащук, О.Смоляк, П.Медведик, Р.Крамар), Полісся і Волині (О.Ошуркевич, C.Шевчук, В.Давидюк, Л.Семенюк), Буковини (О.Роменець, Г.Сінченко, А.Яківчук). Ґрунтовні дослідження з уснонароднопоетичної творчості окремих реґіонів України виконані О.Деєм, Г.Дем'яном, І.Березовським, C.Мишаничем, C.Грицем, Л.Орел, М.Пазяк, Н.Шумадою, І.Мацієвським, М.Дмитренком, В.Погребенником, О.Правдюком та ін. Упродовж ХХ ст. фольклористам-ентузіастам вдалося записати значну кількість народних пісень, прозових творів усної народної творчості. Важливе завдання сьогодення - зберегти ці фольклорні надбання. З цією метою „Арт Екзистенція”, Українська експериментальна лабораторія фольклору, Мистецьке агентство „Арт Велес” та Українсько-британське спільне підприємство „Комора” започаткувало проект „Моя Україна. Берви” (htpp: // www.ukrfolk.kiev.ua / BERVY). На сьогодні в рамках проекту видано 5 компакт-дисків з унікальними записами у виконанні автентичних фольклорних колективів. На сайті можна знайти цікаві матеріали про музично-поетичну творчість, кобзарсько-лірницьку традицію, інструментальну музику Поділля, Полісся, Карпат. *Матеріали, присвячені фольклористам Глухівщини, ви знайдете в додатку А. Контрольні запитання 1. Що називається фольклорним жанром? 2.Які критерії покладені у класифікацію фольклорного матеріалу? 3.Яка класифікація фольклорного матеріалу є найпоширенішою? 4. Які риси характерні для лірики, епосу, драми? 5. У чому виявляється зв'язок фольклору з міфологією? 6. Які жанри народної творчості виникли на основі міфології? 7. Що таке антропоморфізм, зооморфізм, тотемізм, анімізм? 8. Що називають регіоном? Тестові завдання: 1. Прозовий фольклор представлений: А). казками, небилицями, легендами, переказами, билинами, оповідками, оповіданнями; Б). піснями, голосіннями, думами, билинами, приказками. 2.До якого жанру належать думи, балади, історичні пісні? А).до епічного; Б).до лірики; В).до драматичного. 3. Яким жанрам властиве соціальне, громадське звучання? А).думам, історичним, соціально-побутовим пісням; Б).ліричним пісням; В).казкам. 4.Прочитайте текст. Який жанр він представляє? Колись дуже давно через наше село проходив чумацький шлях. Обабіч нього росли кремезні, високі дерева-берестки. Під ними часто відпочивали чумаки. І звідси пішла назва села Берестівка. А). казку; Б). переказ; В). легенду. 5. Серед поданих текстів знайдіть: А). колядку; Б). веснянку; В). весільну пісню. 1. Бігла теличка та з бережничка, та в будник, Дай, дядьку, бублик, а ти, дядино, поглянь на поличку, дай паляничку. Та не начинай, а по цілому давай. 2. А вже весна, а вже красна Із стріх вода капле Молодому козакові Мандрівочка пахне Помандрував козаченько У чистеє поле За ним іде дівчинонька “Вернися соколе!” 3. Прилетіла зозуленька З темного лісочку Сіла й закувала В зеленім садочку Ой як вийшла Марусенька, В неї запитала: - Скажи мені, зозуленько, Чи довго буду в батька? 4.Туман яром, туман долиною, За туманом нічого не видно, Тільки видно дуба зеленого. Під тим дубом криниця стояла, В тій криниці дівка воду брала. Та впустила золоте відерце, Засмутила козакові серце. 6.Які з наведених жанрів відзначаються психологізмом? А). голосіння; Б). казка; В). балада; Г). думи. Пошукові, творчі завдання 1. Проаналізуйте статтю Н.Пастух „Над зозулю пташини і на світі нема...” (Народознавство. - 2000. - № 58. - C. 20 - 23). А що вам відомо про пташину символіку? Чи така ж символіка зозулі у вашій місцевості? 2. Опрацюйте в системі інтерактивних нотаток (INSEPT) статтю Л.Дяченко „Фольклорна символіка як засіб відображення національного світобачення” (Мовознавство. - 1997. - № 2 - 3. - C. 67 - 70). З якою символікою ви знайомі? Наведіть приклади. 3. Охарактеризуйте фольклорно-діалектологічні особливості історико-етнографічного регіону, представником якого ви є. 4. У наступному семестрі ви будете вивчати курс “Література рідного краю”. На вашу думку, чи має включати цей курс вивчення фольклорно-етнографічних традицій регіону, їх вплив на творчість письменників визначеного регіону? 5. Створіть асоціативне гроно “Жанри фольклору”. 6. Підготуйте наукове повідомлення на одну з тем: „Міфотворчість і обрядова поезія як витоки національної словесності”. „Слов'янська міфологія як основа української національної словесності”. „Добро і зло в міфологічних уявленнях українців”. „Християнські основи фольклору”. „Фольклорні основи літературних творів”. 7. Характерною ознакою фольклорних творів є тропи. Які тропи наявні в цій пісні? Яке їхнє значення? Чорна рілля заорана, гей, гей! Чорна рілля заорана І кулями засіяна, гей, гей! І кулями засіяна. Білим тілом зволочена І кровію сполощена. (Таємниці віків. Українські народні думи, легенди, перекази, пісні, казки. Навч.посібник (серія „Шкільна бібліотека”) / Упорядник О.Г.Мукомела. - К.:Грамота, 2001. - C. 274). Література до теми: 1. Гінда О. Фольклорний твір крізь призму жанру // Українська філологія. Школи, постаті, проблеми. - Львів: Світ, 1999. - Ч. 2. - C. 492 - 496. 2. Грица C. Фольклор у просторі і часі. - Тернопіль, 2000. - 224 c. 3. Губенко І. Народні пісні - національне багатство України і його збереження та популяризація // Народна творчість та етнографія. - 1998. - № 4. - C.82 - 87. 4. Дмитренко М. та ін. Українські символи. - К.: Народознавство, 1994. - 140 c. 5. Дунаєвська Л.Ф., Таланчук О.М. Український фольклор у контексті міфології народів світу // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1996. - № 5. - C. 14 - 18. 6. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України. Нариси й статті. - Львів, 2002. - 350 c. 7. Копаниця Л. Про долю, смерть, кохання та інші символи української народної пісні: фольклор // Українська мова та література. - 2001. - № 47. - C. 10 - 11. 8. Костомаров М. Слов'янська мiфологiя. - К.: Либiдь, 1994. 9. Мишанич C.В. Система жанрів в українському фольклорі // Українознавство: Посібник. - К.: Зодіак-ЕКО, 1994. - C. 263 - 276. 10. Музичний фольклор з Полісся у записах Ф.Колесси та К.Мошинського. Реконструкція матеріалу, підготовка до друку, вступна стаття та примітки C.Грици. - К.:Музична Україна, 1995. - 418 c. 11. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу (Ескіз української міфології). - К.: АТ „Обереги”, 1992. - 88 c. љvљvљv›v›v›v›v› Модуль 2. Обрядова творчість Тема 2.1. Календарно-обрядова поезія Тема 2.2. Родинно-обрядова поезія Тема 2.3. Народна драма Тема 2.1. Календарно-обрядова поезія Зміст теми 2.1.1. Зміст і структура народного обряду. Календарні і родинні свята. 2.1.2. Основні цикли обрядової поезії. Структура і семантика фольклорного тексту. 2.1.3. Різдвяний обрядовий фольклор. Провідні мотиви, тематичні групи колядок і щедрівок, своєрідність поетики. 2.1.4. Веснянки, їх тематика, художні особливості. 2.1.5. Русальні пісні. Мотиви кохання і праці. 2.1.6. Петрівчані і купальські пісні, зв'язок із обрядом. Купальські теми в художній літературі. 2.1.7. Жниварська поезія і обрядовий контекст. Звеличення праці в піснях. Сучасний стан розвитку жанру. 2.1.8. Вивчення календарно-обрядових пісень у загальноосвітній школі. На самостійне опрацювання: Замовляння. Класифікація, функції замовлянь. Трудові пісні, їх специфіка, призначення. Для традиційної народної культури властива персоналізація навколишнього світу. Чи не найбільш виразно ця риса проявляється в замовляннях, де і вода, і земля, і хвороба є особами, з власними іменами. Наприклад, щоб „вилити переполох”, потрібно було рано-вранці набрати „непочатої” води, вклонитися до землі (біля колодязя) і промовити: „Здрастуй, вода Уляно і земля Тетяно, я прийшла до тебе води набрать і здоров'я попитать”. Повернувшись додому, слід налити воду в миску, потім розтопити віск і вилити його у воду, промовляючи: „Виливайся, переполох, на дороги, на очерета, на болота, на густії місця, де люди не ходять, чоловічий глас не заходе...”(Записано від К.М.Срібної, жительки c.Лиман Харківської області). 2.1.1- 2.1.3. Зміст і структура народного обряду. Основні цикли обрядової поезії. Обряд - (похідне від „обряджати”, „наряджати”, близьке за змістом до слів „лад”, „порядок”, „згода” ) функціонує у сфері духовної культури, становлячи, таким чином, систему символічних дій, притаманних як одній людині, так і колективу. Поведінка людини чи колективу людей - це певна своєрідна вистава за певним сценарієм. Обряди бувають родинні (родильні, весільні, поховальні) і календарні (зимові, весняні, літні, осінні). Обрядова поезія календарного циклу тісно пов'язана з трудовою діяльністю людей, господарськими сезонами, календарними циклами у природі, святами, що мали на меті задобрити божества, сприяти у рільництві, годівлі худоби. Величальні пісні перегукуються з народними молитвами. З обрядом колядування пов'язані мотиви одвічного родинного благополуччя, уславлення народження Ісуса Христа, хліборобської праці, захисту рідної землі (див. колядки „Ой добрий вечір, пане господарю”, „Поза лісом, лісом темненьким”, „Коню мій, коню вороненький”, „Ой красна, красна в лузі калина”), тому від свята Спиридона починали готуватись до колядування: вчили пісні, готували спеціальне вбрання. Майже всі слова колядок, як і інших календарно-обрядових поезій, характеризуються образно-символічним, переносно-метафоричним змістом. У цих піснях знайшли відображення риси давнього світосприйняття українців, зокрема анімізм („сійся, родися, жито, пшениця”,) магічність („да вроди, Боже, пашниця...”), антропоморфізм („Здрастуй, вода Уляно”), християнські вірування. Наскрізним в усіх жанрах календарно-обрядової поезії є мотив кохання як запорука людського щастя. Покажемо це на прикладі проаналізованої письменником М.Ткачем колядки юнакові, що записана в c. Шарине на Уманщині у 1986 р. (виконавиці - Макаренко М., Запорожець C.). Ой у лісі край дороги Щедрий вечір , святий вечір! Там Василько сіно косить, сіно косить, коню носить: Ой їж, коню, теє сіно, - буде тобі три дорозі. А першая - до батенька, а другая - до матінки, а третяя - до дівчини. До батенька - по шапочку, до матінки - по сорочку, до дівчини - по хусточку. Добрий вечір! [Ткач М. Дерево роду. - К. 6 МПП „Анфас”, 1995. - C. 96]. Погоджуємось з М.Ткачем, у пісні кожне слово набуває символіки: ліс - символічний кордон між двома світами, край дороги - це початок нового життя, перехід у світ зрілості, сіно - символ пробудження, турботливості, а три дороги - символ триєдності буття. В поданому тексті батько виступає уособленням обов'язку, досвіду, знань, мати - символом земної сили, духовного надбання, снаги і працьовитості, дівчина - цнотливості, ніжності, краси, бажання, любові. Цікавою є символіка речей: шапочка - символ мудрості, відповідальності, влади, сорочка - символ щирості, довіри, душевної рівноваги, спокою, духовної чистоти, хусточка - символ взаємності, опіки. І вирушати героєві за речами бажано трьома дорогами: перша дорога - це пізнання досвіду та мудрості пращурів і набуття власного, друга - веде до пізнання духовного багатства народу, а третя символізує вибір коханої людини. 2.1.4. Веснянки, їх тематика, художні особливості Веснянки - хорові пісні на честь приходу весни. В різних місцевостях України ці пісні називаються ще гаївками, яголойками, ягілками. На Поділлі поширені назви: веснянки й маївки. Веснянки тісно пов'язані з календарем сільськогосподарських робіт і родинним побутом трудівників. Більшість з них засвідчують давність української мови. Відома веснянка “А ми просо сіяли” існувала в Україні вже в І тисячолітті до н.е. При аналізі веснянок звернемо увагу на їхні жанрові різновиди, синкретичні елементи в побутуванні пісень-супроводу до хороводів, танців та ігор, тематику, характерні образи й мотиви (див. „Просо”, „Мак”, „Льон”, „Подоляночка” та ін.) Сучасні умови життя не дають можливість наочно побачити, почути в діях веснянки; пісні цього циклу збереглись лише у виконанні людей старшого віку, раніше ж їх виконували дівчата. Виконувалися веснянки на Стрітення (середина лютого), продовжувалось цілий весняний цикл аж до Трійці (Зелених свят), гаївки звучали до Великодніх свят. У піснях запрошувалися на гостину Весняночка-паняночка, сонечко, птахи: горобчик, перепеличка, журавель, горлиця, сокіл, сива зозуля і Майра. Серед величальних пісень виділяються веснянки-благословіння. Зазвичай, такі веснянки мають постійний рефрен - перший рядок повторюється тричі через рядок, а два останні рядки виконуються у швидкому темпі. Благослови, мати, Весну викликати! Благослови, мати Весну закликати, А зиму проводжати, Благослови, мати, Зимочка в возочку, Літечко в човночку (Закувала зозуленька. Антологія української народної поетичної творчості. - К.: Веселка, 1998. - C. 77). Більшість веснянок присвячені коханню („Качається горщик через дорогу”, „Коло діжечки сироїжечки”, „Ой на городі сніг упав”, „Сокіл, мамцю, сокіл”, „Ой весно, весно, весняночко”). Головний зміст цих пісень - вибір коханої дівчини, судженого. Емоційно наснаженими є пісні, що виконувалися на Великдень. Христос воскрес! Христос воскрес! Радість з неба нам являє, Паска красна день вітає, Радуйся щиро нині. Бог дав радість всій родині, Бог дав радість всім з небес Христос воскрес ! Христос воскрес! Христос воскрес! Христос воскрес! Земелька зі сну збудилась, В трави й квіти замоїлась, Звір і птичка веселиться, Миром Божим світ краситься. Люди! Мир дав Бог з небеc. Христос воскрес ! Христос воскрес! (Записано від О.Л.Панчук у c.Іванівці Барського району Вінницької області у 2000 р. студенткою ГДПУ Г.Карчевською) На Буковині виконувались також юр'ївські пісні. Вони стосувались святого Юрія як опікуна рільництва, свійських тварин і виконувались шостого травня. 2.1.5. Русальні пісні. Мотиви кохання і праці Весною, як тільки вкриваються травами луки, „з води на берег виходять русалки”. За народною уявою, це дівчата або молоді жінки, котрі під час купання втопилися і тепер живуть на дні глибоких рік і озер. Русальні пісні виконують тільки дівчата, хоча героями цих пісень є і жіночки-сестрички, і дівчата, „красні панночки”, дівчатка-семилітки, і парубки. Серед різновидів пісень виділяються пісні-проводи русалок. У ці дні дівчата в полі, на житах роблять спільний обід - тризну на честь русалок. У полі, в лісі, дівчата плели собі вінки, вірили, що тоді русалки їх не зачіпатимуть і не лоскотатимуть. Коли ж дівчата повертатилися з поля, лісу, то кожна мала кинути вінок у садок чи на город. Вірили, що вінок допоможе збільшити врожай. У русальних піснях знаходимо багато загадок. Уведені вони були з метою перевірити кмітливість молоді: - Що росте без кореня? Що біжить без повода? А що цвіте без цвіту? У піснях, де дійовою особою є русалка (наприклад, „Ой біжить, біжить мала дівчина”), загадок буває три, коли ж героями пісень є юнаки та дівчата (наприклад, „Ой ти, дівко-семилітко”), загадок може бути до семи. 2.1.6-2.1.7. Петрівчані і купальські пісні Дванадцятого липня за новим стилем відзначається день святих апостолів Петра і Павла та початок жнив. До свята готувалися заздалегідь: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, вбирали подвір'я, випікали мандрики (т.зв. пампушки, спечені з пшеничного тіста, яєць, сиру; вважають, що така назва нібито походить від мандр Петра з Павлом). Петрівчані пісні умовно можна поділити на пісні-роздуми про кохання, нещасливу долю сироти, невістки. Лейтмотивом цього циклу є взаємини молодих. Головний образ більшості пісень - Петрівочка, дівчина перед заміжжям. У піснях звучить розлука з привільним життям під батьківської стріхою, адже восени починається пора весіль: Ой ти Петре, Іване, Іване, А вже твоя Петрівочка минає. А вже твоя Петрівочка минає- Половина літечка займає. Вже твоя Петрівочка минає - Половина літечка займає, А Маруся чоловіка немає. Ой ходила та Маруся по полю, Вибирала пшениченьку з коколю. Як над'їхав Іванко попри гай, Боже тобі, Марусю, помагай. (Записано від З.О.Гажук у c. Немерче Мурованокуриловецького району Вінницької області у 2001 р студенткою ГДПУ В.Семенюк) Зустрічаємо у піснях і роздуми дівчат про свою долю: „біла тонка біль стане чорною, ношена буде у будень”, „як я піду за нелюба”. Дівчина-сирота ночує „в селі, в оборі”, бідні дівчата „крають рушника з рядниночки, а сорочечки з кропивочки”. Купальські пісні - виконувались на свято Івана Купала. Це період літнього сонцестояння, кінець червня - початок липня. В селі вибирали відповідне дерево - вербу „Марену”. Дівчата сплітали вінки з волошок, ромашок, маку, синіх польових сокирок, прикрашали ними вербу „Марену” і співали: Ой на Івана, на Купала Вийшла Галина чистая паня. На неї хлопці зглядаються, Привітатися стидаються. Один Іван не стидався - Узяв за ручку і повитався. (Записано від К.Я.Ткач у м.Барі Вінницької області у 2001 р. студенткою ГДПУ Д.Горою) Потім ішли до ставу, річки, озера купати „Марену”. У воду внести її мала найкрасивіша дівчина у вінку, сплетеному із жита та пшениці. Одяг її теж повинен бути прикрашений квітами, як і в „Марени”-верби. Дівчина обережно ламала дерево „Марену”: кожному треба було принести додому гілочку, символ того, щоб огірки родили добре, щоб в оселі водилося добро, а нечиста сила обминала обійстя. У піснях дуже часто звертаються до Купайла: де воно зимувало? З уст Купала (цю роль, як правило, виконує гарний високий парубок, заквітчаний маковим цвітом) дізнаємося, що зимувало воно в лісі, ночувало в стрісі, зимувало в „пір'ячку”, літувало в „зіллячку”. Доки молодь біля „Марени” водила хороводи, старші хлопці посередині долини запалювали купальське вогнище для “очищення”. Дівчата і парубки бралися за руки, з розгону перестрибували через вогнище, і таким чином, очищалися, а то й вибирали свою долю. Сучасне свято Івана Купала рідко зустрічається в містах, більше збережене в селах, відгомоном свята є символічне обливання знайомих водою з побажаннями здоров'я. За традиціями кожна дівчина опускала віночки у воду, чекаючи розповіді про долю та про пару. Плесо річки вкривається вогнями засвічених свічок, а на березі чути пісні, серед яких і жартівливі: Де ти, Купайло, ночувало? Що ти, Купайло, вечеряло? Я ночувало в Слоуті, А вечеряло рибку в борщі. (Записано від О.Г. Медвідь у c. Слоуті на Глухівщині у 2000 р. студенткою ГДПУ Н. Медвідь) 2.1.8. Жниварська поезія і обрядовий контекст Жниварські пісні українців, як і всіх слов'янських народів, відображають урочисту, відповідальну пору в житті хлібороба - збирання врожаю. Пісні поділяються на зажинкові, що виконуються до початку роботи, жнивні - виконувані під час збирання врожаю, та обжинкові (або дожинкові), що супроводжували свято закінчення жнив. Ключовим моментом зажинкового обряду було приготування першого снопа - „воєводи”. Його мала нажати „в добрий час” „легка на руку” жниця - обов'язково із середини ниви. Прикрашений стрічками й квітами зажинковий сніп кожного дня стояв на полі, де працювали женці, і символізував межу, до якої вони мали жати. Після жнив перший сніп урочисто ставили у світлиці на покуті. Перші зрізані колоски, як і останні, вважалися наділеними особливими якостями, здатними впливати на майбутній урожай. Бажання зберегти перші колоски, очевидно, походило від уявлення про те, що в них зберігається плодюча сила зерна. Жали і співали жнивних пісень переважно жінки. Пісні звеличували, опоетизовували хліборобську працю, величали господаря, уславлювали женців. Зжатий останній сніп, „останець” (або „дід”) перев'язували червоною смужкою і урочисто, з піснями несли в село. На полі залишали жмуток невижатого збіжжя, прикрашеного стрічками і квітами, що називався Волосовою або Спасовою „бородою”, а подекуди - „козою”, ”перепілкою”. Колосся зв'язували до купи і заламували до низу на схід сонця, витрушували в зорану серпом землю зерно, клали між стеблин хлібину, дрібок солі, ставили в воду, щоб у господі не переводився хліб, приказували: „Роди, Боже, на всякого долю: бідного і багатого!”. Закінчивши жнива, женці мали відпочити на стерні, щоб не боліла спина і легко було жати наступного року. При цьому співали: "Ой ниво наша, ниво, Верни нам нашу силу! Ми на тобі жили, Силоньку положили." З пшеничних або житніх колосків дівчата сплітали вінок з маків, волошок, калини як символу щедрого врожаю. В такому вінку найкраща жниця - „княгиня” в парі з хлопцем, що ніс останній сніп та оточенні дівчат - „дружок”, поверталась до двору хазяїна. На Сумщині інколи тих, хто ніс вінок у село, обливали водою, щоб захистити від нечистої сили. Перед двором хазяїна вінок клали на хлібину, щоб „заходив хліб за хліб, старий за новий”, тобто, щоб не було безхліб'я і просили за нього викуп - „рублика на таночок”. Після викупу хазяїн запрошував женців на гостину, а обжинковий вінок вішав у хаті на стіні і зберігав до осені, щоб вилущеним з нього зерном розпочати сів озимини. Важливе місце посідає опис природи. Широко використовується у жниварських піснях прийом художнього паралелізму, де картини, образи природи служать і своєрідним поетичним зачином, і засобом психологічної характеристики людини. Зменшено-пестлива лексика, яскраві гіперболи, порівняння, загальний ласкавий емоційний тон цих пісень нагадують колядки і щедрівки. Величання поєднується з магічним заклинанням врожаю через побажання того, без чого неможливе життя землероба: здоров'я, добробуту, гаразду в сім'ї, гарного збіжжя. Обжинкові пісні нагадують весільні пісні: наявне плетіння обжинкового вінка, його носять „княгиня” й „дружки”. Контрольні запитання 1. Сьогодні побутує думка, що обряд нічого не говорить ні розуму, ні серцю людини. А ви як вважаєте? 2. Поясніть, як ви розумієте цей вислів: „Вивчення фольклору - це шлях до пізнання минулого, сучасного й майбутнього нашого народу”. 3. При виконанні якого обрядового дійства проказували такі слова: „Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, коноплі по стелі, льон по коліна, щоб у вас, хрещених, голівка не боліла”? Що символізувало це дійство? 4. Як проходив свят-вечір? Які обряди пов'язувалися з ним ? Що говорилося при цьому? 5. У які дні було прийнято колядувати, а в які щедрувати? 6. Які уявлення давньої людини відображені в колядці: Були люди невірнії, Вони богу не вірили, А вірили у цмочище, В безумнеє у зміїще, Зміїщу вони оброку несли, На день оброку - по чоловіку... 7. Який був склад групи колядників (кількість, вік, стать)? Як розподілялися обов'язки між ними, чи був “береза”, “міхоноша”? 8. Чи були серед колядників ряжені? Чи не виконували вони якихось сценок? 9. Де виконувалися величальні пісні (під вікнами, у приміщенні)? 10. Найбільше веснянок-звернень до дівчат. Чому? Якого віку ці дівчатка? Яка функція дієслів-повторів у тексті? Які стилістичні ознаки речень? Дівчаточка-гороб'яточка, Радьмося Та виходім на травицю - Граймося! Та виходім на травицю - В добрий чаc. Нема таких славних пісеньок, Як у нас! 11. Що символізує крива, хвиляста лінія у веснянках? 12. Яка художня роль постійних епітетів, що використовуються у веснянках? Наведіть приклади. Чи наявні в таких піснях повтори? 13. На який час припадало свято русалії? Які обряди і пісні виконувалися на „русальний тиждень (Великдень)”, з якими віруваннями вони пов'язані? 14. Найчастіше в загадках запитують про камінь („А що росте без кореня?”, або „А що росте без насіння?”). Відгадки близькі за значенням: „Камінь росте без кореня”, „Камінь росте без насіння”. На вашу думку, з чим це пов'язано? 15. Які з наведених пісень є русальними: „Коло Мареноньки ходили дівоньки”, „Заплету я віночок”, „Що се в полі забіліло”? 16. Як відзначали в селі ніч на Івана Купала? Хто брав участь у цьому святі? Які обряди і повір'я пов'язані з ним? 17. Як виготовляли Марену, Купала? 18. Чи виконували обряди, пов'язані зі святом Петра і Павла, які пісні виконувалися при цьому? 19. Які відбувалися обряди вшанування першого і останнього снопа, „завивання бороди”, плетення вінка і вітання господаря? Які пісні супроводжували ці обрядові дії, хто їх співав? 20. Чи вказується у жниварських піснях конкретний час? Доведіть, використовуючи приклади з фольклорних текстів.