|
Наші партнери:
|
|
|
|
Вiртуальна Русь >> Бібліотека >>
Мовознавство >> Граматика/Пiдручник з сучасної української мови
Відмінювання іменників першої
відміни
Парадигма
відмінювання
Тверда
група
М'яка
група
Мішана
група
Уваги
до відмінкових форм першої відміни
Контрольні
запитання
Практичні завдання
Відмінкові форми імеників першої відміни
Тверда група
|
ВІДМІНОК
|
ОДНИНА
|
МНОЖИНА
|
|
НАЗИВНИЙ
|
рік-а
|
сирот-а
|
рік-и
|
сирот-и
|
|
РОДОВИЙ
|
рік-и
|
сирот-и
|
рік-Ж
|
сиріт-Ж
|
|
ДАВАЛЬНИЙ
|
ріц-і
|
сирот-і
|
рік-ам
|
сирот-ам
|
|
ЗНАХІДНИЙ
|
рік-у
|
сирот-у
|
рік-и
|
сиріт-Ж
|
|
ОРУДНИЙ
|
рік-ою
|
сирот-ою
|
рік-ами
|
сирот-ами
|
|
МІСЦЕВИЙ
|
(на) ріц-і
|
(на) сирот-і
|
(на) рік-ах
|
(на) сирот-ах
|
|
КЛИЧНИЙ
|
рік-о
|
сирот-о
|
рік-и
|
сирот-и
|
М'яка група
|
ВІДМІНОК
|
ОДНИНА
|
МНОЖИНА
|
|
НАЗИВНИЙ
|
земл-я
|
мрі-я
|
земл-і
|
мрі-ї
|
|
РОДОВИЙ
|
земл-і
|
мрі-ї
|
земель-Ж
|
мрій-Ж
|
|
ДАВАЛЬНИЙ
|
земл-і
|
мрі-ї
|
земл-ям
|
мрі-ям
|
|
ЗНАХІДНИЙ
|
земл-ю
|
мрі-ю
|
земл-і
|
мрі-ї
|
|
ОРУДНИЙ
|
земл-ею
|
мрі-єю
|
земл-ями
|
мрі-ями
|
|
МІСЦЕВИЙ
|
(на) земл-і
|
(у) мрі-ї
|
(на) земл-ях
|
(у) мрі-ях
|
|
КЛИЧНИЙ
|
земл-е
|
мрі-є
|
земл-і
|
мрі-ї
|
Мішана група
|
ВІДМІНОК
|
ОДНИНА
|
МНОЖИНА
|
|
НАЗИВНИЙ
|
веж-а
|
веж-і
|
|
РОДОВИЙ
|
веж-і
|
веж-Ж
|
|
ДАВАЛЬНИЙ
|
веж-і
|
веж-ам
|
|
ЗНАХІДНИЙ
|
веж-у
|
веж-і
|
|
ОРУДНИЙ
|
веж-ею
|
веж-ами
|
|
МІСЦЕВИЙ
|
(на) веж-і
|
(на) веж-ах
|
|
КЛИЧНИЙ
|
веж-е
|
веж-і
|
Уваги до відмінкових форм першої відміни
Іменник пані з
закінченням -і слід розглядати як запозичення з польської
мови, що не відмінюється. Проте цей іменник відомий також у формі
однини паня, що є впливом інших іменників на -я; у цій формі
він відмінюється за зразком іменників першої відміни. У літературній
мові цей іменник може мати подвійні форми. Зрідка цей іменник
зустрічається також у формі панія.
У давальному та місцевому
відмінках однини іменників твердої групи кінцеві приголосні основи
[г], [к], [х] перед закінченням -і переходять у [з'],
[ц'], [с'] : вага — ваз'і, рука —
руц'і, свекруха — свекрус'і.
Паралельне закінчення -ю у кличному
відмінку однини мають іменники, що належать до м'якої групи і
позначають пестливі назви: бабус-ю, мамун-ю, Вал-ю,
Тон-ю, Тол-ю. Воно з'явилося за аналогією до
іменників другої відміни.
Іменник жіночого роду першої відміни дівчина
у множині має форму, спільну з формою множини іменника четвертої
відміни середнього роду дівча, і відмінюється за зразком
іменників четвертої відміни.
Іменники людина, дитина,
курка, гуска у множині втрачають суфікси (люди, діти,
кури, гуси ) і відмінюються за зразком іменників
pluralia tantum.
Особливості
форм іменників родового відмінка множини.
Відбувається
чергування останнього голосного основи [о] з [і] :
особа — осіб, сирота — сиріт,
нога — ніг. Немає чергування найчастіше
в односкладових іменниках, особливо у словах іншомовного походження
(мод, норм, нот, доз), а з
багатоскладових у тих, що характеризуються нерухомим наголосом
(долонь, колод, розмов, нагород,
установ). Окремі іменники можуть мати подвійні форми:
лоз і ліз, нор і нір, коз і кіз, голов і голів,
коров і корів, панчох і панчіх.
У
деяких іменниках кінцевий [е] закритого складу чергується з
[і] : береза — беріз, череда —
черід).
Якщо в кінці основи
збігаються два приголосних звуки, то між ними з'являються голосні
[о] або [е] (відбувається чергування [о],[е] з
Ж).
Вставний [о]
характерний для іменників з твердим кінцевим — переважно
задньоязиковим — приголосним (думка — думок,
жінка — жінок, казка — казок.
Вставний [е]
характерний для іменнників з м'якими кінцевими приголосними (вишня
— вишень, земля — земель) і
для іменників з твердими сонорними (зрідка губними) приголосними
основи (весна — весен, борозна —
борозен, царівна — царівен).
Багато іменників,
передусім іншомовного походження, не мають вставних звуків (у
сполученнях сонорних , або щілинного і проривного приголосних):
банд, барв, битв, бірж, бомб, букв, варт, веранд, верб, верст,
вільх, жертв, карт, клятв, ламп, мавп, тайн, фарб, фірм, шахт.
Ряд іменників може
мати паралельні форми зі вставним голосним і без нього: крихот
(крихіт) і крихт, іскор і іскр, служеб
і служб.
У родовому відмінку
множини іменник сосна має форми сосон і
сосен, іменник дошка - дощок.
Нетипові
закінчення :
-ей мають
іменники стаття (статей), сім'я
(сімей), миша (мишей), свиня
(свиней);
-ів мають іменники тесля
(теслів), сусіда (сусідів);
староста (старостів і старост),
баба (бабів і баб), губа (губів
і губ), легеня (легенів і легень).
У знахідному відмінку
множини
іменники, які
позначають осіб, мають форму, спільну з родовим відмінком: бачу
жінок, сестер, робітниць;
для назв неживих
предметів використовуються переважно форми називного відмінка:
беру книжки, статті, груші;
для назв деяких
свійських тварин, комах у знахідному відмінку множини вживаються
обидві форми родового і називного відмінків: пасу свиней
і cвині, овець і вівці, корів і корови,
кіз і кози, гусей і гуси; маю бджіл
і бджоли.
В орудному відмінку множини деякі іменники під
впливом іменників третьої відміни мають паралельне закінчення -ми:
свинями і свиньми, сльозами і слізьми.
Для того, щоб краще засвоїти поданий матеріал, пропонуємо
відповісти на контрольні запитання та виконати
практичні завдання. Бажаємо успіхів!
|