ЗБІДНЕННЯ, *разубоживание, **dilution, mineral dilution; ***Verarmung, Erzverdünnung, Erzgehaltverminderung – те ж саме, що й розубоження. Дія – збіднювання (розубожування).
ЗБІЙКА, *сбойка, **break-through, crosscut, connection; ***Durchhieb, Verbindungsstrecke, Durchschlag,Durchbruch – 1) Підземна похила або горизонтальна виробка між двома стволами або штольнями, яка замикає контур прямоточного провітрювання підземних виробок. 2) Комплекс робіт для сполучення двох підземних виробок або однієї виробки з поверхнею або між собою.
ЗБЛИЖЕНІ ПЛАСТИ, *сближенные пласты, **close, converging seams; ***beieinanderliegende Flöze, benachbarte Flöze, naheliegende Flöze – пласти, що розміщені на невеликій відстані один від одного, так що для раціональної розробки потрібно врахувати їх спільне залягання. З.п. поділяються на категорії: непідроблювані, підроблювані і взаємно підроблювані (в останні входять тільки крутонахилені і круті пласти). До зближених непідроблюваних належать: пологі і похилі пласти, якщо потужність міжпластового прошарку перевищує 3-6 потужностей нижнього пласта; крутопохилі і круті пласти, для яких дотримується співвідношення Мк>hк, Мп>hп (де Мк і Мп – потужності прошарків між центральним і відповідно верх. і ниж. пластами, hк – макс. відстань від пласта до зони обвалення порід в покрівлі); при неможливості визначення hк, воно приймається рівним не менше 6 потужностям ниж. пласта при падінні до 55о і не менше 3 потужностей при – понад 55о; hп – макс. відстань від пласта до зони сповзання ґрунту, яка встановлюється експериментально або приймається рівною 4-6 м відповідно при падінні пласта 55-75о. Ці пласти відробляються послідовно в низхідному і висхідному порядку. До зближених підроблюваних пластів відносять: пологі і похилі пласти при потужності прошарків між ними меншій 6 потужностей пласта, виїмка якого може викликати ефект підробки; крутопохилі пласти при Мк<hк,Мп>hп. Подібні пласти відпрацьовують послідовно або одночасно тільки в низхідному порядку. До зближених взаємно підроблюваних відносять: круті і крутопохилі пласти при Мк<hк і Мп<hп. Такі пласти відпрацьовують тільки спільно однаковими системами розробки з випередженням очисних вибоїв по одному (верхньому) з пластів.
ЗБЛИЖЕННЯ МЕРИДІАНІВ НА ПЛОЩИНІ, *сближение меридианов на плоскости, **grid convergence (declination) on a plane, ***rapprochement of meridians on a plane – кут між зображенням меридіана точки в проекції Ґауса і прямою, паралельною осі абсцис на площині в цій же точці.
ЗБУРЕННЯ, *возмущение, **disturbance, ***Regelabweichung, Störung – (в САК, САР, САУ) – всяка дія, яка намагається порушити необхідний функціональний зв’язок між регулюючим (управляючим) діянням і змінною, яка регулюється. Збуренням може бути, напр., момент навантаження на валу двигуна.
ЗВАРЮВАННЯ, *сварка, **welding; ***Schweißen – з’єднання твердих матеріалів місцевим сплавленням або спільним пластичним деформуванням. Розрізняють З. високочастотне, газове, дифузійне, дугове, електроннопроменеве, З. вибухом, З. тертям, контактне З., лазерне З., ультразвукове З., холодне З. та інш. До зварювальних належать також процеси наплавлення і паяння. За ступенем механізації розрізняють З. ручне, напівавтоматичне і автоматичне. З. широко застосовується у техніці для одержання нероз’ємного з’єднання деталей машин, конструкцій і споруд. Зварюють деталі з металу, керамічних матеріалів, пластмас, скла та інш.
ЗВАРЮВАННЯ ТРУБОПРОВОДІВ, *сварка трубопроводов; **welding of pipelines; ***Rohrleitungsschweißen – технологічний процес одержання нероз’ємних з’єднин труб та деталей трубопроводу нагріванням і (або) пластичним деформуванням. Способи З.т. класифікують на термічні, термомеханічні та механічні.
ЗВЕДЕНИЙ (ПРИВЕДЕНИЙ) РАДIУС ГIДРОДИНАМІЧНО НЕДОСКОНАЛОЇ СВЕРДЛОВИНИ, *приведенный радиус гидродинамически несовершенной скважины; **reduced radius of hydraulically and dynamically imperfect well; ***reduzierter Durchschnitt der hydrodynamischen unvollkommenen Sonde – радiус такої уявної свердловини гiдродинамiчно досконалої, дебiт якої дорiвнює дебiту свердловини гiдродинамiчно недосконалої за решти однакових умов.
ЗВОРОТНА ЛОПАТА, *обратная лопата, **backhoe, backacting shovel, drag shovel; ***Tieflöffelbagger – тип робочого обладнання одноковшевого екскаватора, що забезпечує копання рухом стріли і рукояті з ковшем вниз і у напрямку до самої машини, як правило, нижче за рівень її установлення. З.л. застосовують г.ч. для проходження канав, дренажних траншей і інш. допоміжних робіт. Розрізняють механіч. і гідравліч. З.л. Найбільші З.л. мають об’єм ковша 10-15(21) м3, найбільший радіус і глибину копання відповідно до 20-22 м і 12 м. Див. кар’єрні екскаватори-лопати.
"ЗВОРОТНИЙ ВИДИХ" РЕЗЕРВУАРУ, *”обратный выдох” резервуара; **reservoir back breathing; ***Lüft-Dampf-Gemischverdrängung aus dem Speicher – процес витіснення пароповітряної суміші з резервуарів для зберігання рідин, що випаровуються (нафти, нафтопродуктів та ін.), після їх часткового випорожнення або наповнення. Виникає внаслідок випаровування продукту, що знаходиться в резервуарі, в результаті цього підвищення тиску в його газовому просторі до величини, при якій відкривається дихальний клапан.
ЗВОРОТНИЙ ПОРЯДОК ВІДРОБКИ ВИЇМКОВОГО (ВИЙМАЛЬНОГО, ВИЙМАНОГО) ПОЛЯ, *обратный порядок отработки выемочного поля, **retreat mining of blocks; ***rückläufig Abbau des Abbaufeld — порядок відробкивиїмковоговиймального|вийманого поля, при якому спочатку здійснюютьвчиняють підготовку пласта абочи покладу корисної копалини ву межах всьогоувсього виїмковоговиймального|вийманого поля, а після цього ведутьпровадять очисну виїмкувиймання. При цьому вибоїзабої дільничних підготовчих виробок рухаються від головного штреку (при виїмцівийманні лавами пощодо|з підняттю-падінню) абочи проміжного квершлаґу, бремсберґу, похилу, скату до межівиїмковоговиймального|вийманого поля, а очисна виїмкавиймання здійснюєтьсяпровадиться ву протилежномусупротивному напрямкунапрямку|напрямі — від межвиїмковоговиймального|вийманого поля до корінногоштреку, проміжногоквершлаґу, бремсберґу, похилу, скату.
ЗВОРОТНА СХЕМА ПРОВІТРЮВАННЯ ДІЛЬНИЦІ, *возвратная схема проветривания участка, **reverse ventilation circuit of a mine section – схема провітрювання виймальної дільниці, при якій повітря надходить до очисного вибою по транспортній виробці та виходить на вентиляційну виробку позаду вибою (під час прямого порядку відробки пласта) або попереду вибою (при зворотному порядку).
ЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ, *звукоизоляция, **sound deafening, sound-proofing; ***Schalldämmung, Schallschutz – здатність перепони послабити шум, що проходить крізь неї. ДСТУ 2325-93.
ЗВ&RSQUO;ЯЗНІСТЬ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *связность горных пород, **roсk coherence, rock cohesion; ***Bindigkeіt der Gesteine – опірність г.п. зусиллям роз’єднати мінеральні частинки розтягненням, стиском, крутінням, розломом. З. характеризує фіз.-хім. особливості г.п., їх міцність, опір пружним і в’язко-пластичним деформаціям. З. обумовлена ступенем зволоження, характером цементуючої речовини, фракційним складом, формою і тертям часток і забезпечується силами зчеплення за рахунок плівкової, капілярної, вільної води і колоїдів.
ЗВ’ЯЗНОСТI ЗДАТНІСТЬ, *связующая способность, **binding power, ***Bindefähigkeit, Bindekraft, Bindungsvermögen, Bindevermögen – властивiсть глинистих порiд або інших речовин (напр., бітумів) зв’язувати частинки непластичних матерiалiв, зберiгаючи здатнiсть маси формуватися та давати пiсля сушіння досить мiцний продукт. Кiлькiсно визначається мiцнiстю на вигин у сухому станi.
ЗВ&RSQUO;ЯЗУЮЧА РЕЧОВИНА, *связующее вещество, **binder, binding materials for agglomeration; **Вindemittel, Binder – речовина, яка при певних умовах (т-ра, тиск тощо) здатна зв’язувати між собою частинки непластичних дрібнодисперсних матеріалів у монолітний продукт (брикет, ґранулу тощо) достатньої міцності для подальшого його зберігання, транспортування та використання. Напр., при виготовленні вугільних брикетів як З.р. використовують бітуми. Розрізняють З.р. органічні (нафт. бітуми, кам’яновугільні бітуми, кам.-вуг. пеки і смоли, сульфіт-спиртова барда, смола напівкокування вугілля, різні масла і т.д.), неорганічні (цементи, глини, розчинне скло, чавунна стружка і т.д.) і комбіновані (бітуми і глина, вапно і сульфітні луги, бітуми і сульфіт–спиртова барда та ін.). Органічні З.р. поділяються на природні (бітуми, гудрони ін.), синтетичні (епоксидні смоли, клеї), тваринного походження (казеїн, альбумін ін.) і отримані з відходів виробництва (сульфітні луги, меляса); неорганічні – на природні (глина, вапняк та ін.), отримані при переробці мінеральної сировини (доломітові, магнезійні ін.) і з відходів виробництва (чавунна стружка, шлаки, мулкі шлами та ін.). Специфічні властивості З.р.: висока гідрофобність або гідрофільність, значна поверхнева активність, пластичність. Як правило витрати зв’язуючих для брикетування 5-10%, для грудкування 0,2-2%, масляної аґломерації вугілля 3-10%, масляної ґрануляції вугілля до 40%. Для брикетування кам.-вуг. і антрацитового дріб’язку найбільше застосування дістали нафтобітуми і пеки кам’яновугільні, брикетин, КВАГУ-3 та ін. Для виготовлення бездимних ароматизованих побутових вугільних брикетів у зарубіжній практиці використовують крохмаль, патоку, лігнін, сульфід-спиртову барду тощо. Для брикетування руд і концентратів кольорової і чорної металургії – вапно, сульфіт-спиртова барда, меляса, розчинне скло, ряд комбінованих З.р. та емульсій. Для грудкування руд і концентратів з подальшим випаленням котунів – бентонітові глини, кальцинована сода, розчини соєвого борошна і крохмалю, хлорид кальцію та ін. Для нетермічного грудкування – З.р. на базі цементів, вапна, вапна з кремнеземистими добавками, сульфіт-спиртова барда та ін. У процесах масляної аґломерації вугілля як З.р. використовують широкий спектрречовин нафтового походження (мазути, дизельне пальне, гас тощо), кам’яновугільні смоли, вторинні масла, відходи масложирового виробництва. Для корекції властивостей З.р. використовують різноманітні домішки, напр.,пластифікатори, реаґенти з підвищеним вмістом функційних груп, ароматичних сполук і т.д.
ЗГУЩЕННЯ, *сгущение, **thickening, ***Eindickung – процес підвищення концентрації речовини в просторі, напр., твердого компонента у пульпі внаслідок осадження твердих частинок у гравітаційному, відцентровому або комбінованому полі з одночасним видаленням (зливом) шару проясненої води. В гірничій справі З. – процес виділення частини рідкої фази з пульп (суспензій) під дією сил тяжіння, відцентрових сил, магнітного поля з метою отримання згущеного продукту (осаду) і якомога чистішої рідкої фази (зливу). На збагачувальних фабриках З. – операція підготовки шламів з метою надання їм необхідної густини перед подальшою обробкою (збагаченням, зневодненням), а також отримання обігової води. З. застосовують для зневоднення продуктів при збагаченні к.к., в гідрометалургійному, хімічному та ін. виробництвах. Для реалізації З. застосовують відстійники-гідрокласифікатори, радіальні та циліндричні згущувачі, гідроциклони, пластинчаті згущувачі. У результаті З. отримують прояснену воду і згущений продукт. Утворення аґреґатів часто здійснюється на основі застосування коагулянтів і флокулянтів. Коагулянти (вапно, галун, хлорид кальцію та ін.) нейтралізують електричні заряди тонких частинок, флокулянти адсорбуються на частинках і сприяють утворенню механічних зв’язків між ними і, як наслідок, – аґреґатів (флокул). Застосування флокулянтів більш ефективне, бо воно інтенсифікує процес осадження в 4-6 разів. У чорній і кольоровій металургії, а також вугільній промисловості крупність матеріалу, який згущується 0,05-5 мм. Вміст твердого компонента в зливі в кольоровій металургії складає 0,07 г/л, при З. апатитових концентратів 2,7-5 г/л, залізних концентратів 0,01-0,7 г/л.
ЗГУЩУВАЧ,*сгуститель, **thickener, ***Eindicker, Eindickergefäß, Absetzbehälter – машина для згущення пульпи, гідравлічної класифікації або прояснення шламової води методом устоювання. В більш широкому розумінні – машина або апарат для розділення пульп (суспензій) на тверду і рідку фази під дією сил тяжіння, відцентрового і магнітного поля. За конструктивними ознаками З. поділяють на радіальні, пірамідальні відстійники, пластинчаті (прямоточні і протиточні), віброзгущувачі, гідроциклони, гідросепаратори, відсаджувальні центрифуги, фільтри-згущувачі, магнітні З. На збагачувальних фабриках частіше за все застосовують: радіальні, циліндричні (циліндро-конічні), пластинчасті З. та пірамідальні відстійники – з осадженням твердої фази у гравітаційному полі, а також гідроциклони та осаджувальні й осаджувально-фільтруючі центрифуги – для згущення у відцентровому полі. Див. згущувач радіальний, згущувач циліндро-конічний.
ЗГУЩУВАЧ РАДІАЛЬНИЙ, *сгуститель радиальный, **radial thickener, ***Rundeindicker, Radialeindicker – апарат для згущення шламу під дією гравітаційної сили. Має форму чаші циліндричної форми з конічним дном. Пульпа, яка згущується, завантажується через центральний стакан і переміщається у радіальному напрямку (звідси назва “радіальний”) до зливного кільцевого порога. Шлам, який осідає при цьому, за допомогою граблин (граблищ), що обертаються навколо вертикальної осі, пересувається до центрального випускного отвору. Розрізняють З.р. з центральним та периферійним приводом. Чаша згущувача виготовляється з металу або залізобетону. Найбільше поширення на вуглезбагачувальних фабриках дістали З.р. діаметром 25 і 30 м з периферійним приводом.
ЗГУЩУВАЧ ЦИЛІНДРО-КОНІЧНИЙ, *сгуститель цилиндро-конический, **celindrical-conic thickener, ***zylindro-kegelförmig Eindicker – згущувач для отримання осаду з підвищеною концентрацією твердої речовини (до 500-700 г/л) в порівнянні з радіальними згущувачами (250 -400 г/л). Це досягається завдяки ущільненню осаду під дією гідростатичного тиску суспензії. Співвідношення висоти З.ц.к. та його діаметра збільшено до (1,4…1,5):1 проти (0,3… 0,5):1 у радіальних згущувачах. Для уникнення залягання ущільненого осаду згущувач має обертову мішалку-розпушувач. Конічне днище має нахил твірної до горизонту до 60о.
ЗДАТНІСТЬ МІНЕРАЛІВ ВІДБИВНА,*способность минералов отражательная, **reflectance of minerals, ***Reflexionsvermögen der Minerale – здатність мінералів відбивати частину світла, що падає на них. Є оптичною константою мінералів, яка використовується в мінералогії як діагностична ознака. Числове значення цієї константи (у %) визначається формулою:,де Ii – інтенсивність падаючого на поверхню мінералу світла, Iу – інтенсивність відбитого світла, R – показник відбиття. Найбільша відбивна здатність (95 %) спостерігається у самородного срібла.
ЗДАТНІСТЬ МІНЕРАЛІВ МІГРАЦІЙНА, *способность минералов миграционная, **migratory ability of minerals, ***Migrationsvermögen der Minerale – поведінка окремих мінералів в обстановці довгого переносу. Визначається максимальною відстанню, на яку можуть бути перенесені потоками уламкові частини мінералів, залишаючись за розмірами в межах піщаної фракції (0,1 мм). До мінералів з малою міграційною здатністю належать кіновар, вольфраміт, олівін та ін., а з високою – хромшпінеліди, ільменіт, топаз, циркон й ін.
ЗДИМАННЯ (ВИПИРАННЯ, СПУЧУВАННЯ) ГІРСЬКИХ ПОРІД, *пучение (вспучивание) горных пород, **swelling, **rock heaving, rock swelling; ***Gebirgsaufhebung, Quellen der Gesteine, Gesteinsquellung – видавлювання породи у гірничу виробку без значних порушень її суцільності, обумовлене дією гірничого тиску. Є проявом реологічних властивостей порід, зокрема їх повзучості. Характеризується збільшенням об’єму порід, що обумовлено набуханням г.п., хім. реакціями і виділенням газів у гірських породах.Найбільш схильні до здимання глини, глинисті сланці, аргіліти. На великих глибинах здіймаються також піскуваті сланці, мергелі, вугілля.
ЗЕЛЕНИЙ СЛАНЕЦЬ, *зеленый сланец, **green schist, ***Grünschiefer – поширена метаморфічна г.п., що утворилася внаслідок перетворення основних вулканітів при помірному тиску (менше 6-8х108 Па) і т-рах (330-460 оС). Мінеральний склад: альбіт, актиноліт, хлорит, епідот, кальцит, кварц, лейкоксен. Структура лепідоґранобластова, текстура сланцювата, іноді смугаста. Колір сіро-зелений. Хім. склад відповідає основним вулканітам – долеритам, базальтам та туфам, спостерігається збільшений вміст Н2О і СО2. З.с. зустрічається в складі зеленокам’яних поясів, в основі протерозойських або палеозойських товщ. Часто асоціює з заліз. кварцитами. Характерний для зон діафторезу.
ЗЕЛЕНОКАМ’ЯНІ ПОРОДИ, *зеленокаменные породы, **greenstones, ***Grünsteine, Grünsteingesteine – загальна назва основних, рідше ультраосновних і середніх магматич. г.п., породоутворюючі мінерали яких внаслідок низькотемпературного регіонального метаморфізму були заміщені серпентином, хлоритом, актинолітом, епідотом, що обумовило їх зелений колір. Тією чи іншою мірою З.п. зберігають реліктові структури початкових ефузивних та інтрузивних порід. Звичайні для рухомих (складчастих) зон земної кори (Урал, Кавказ тощо), а також зеленокам’яних поясів докембрію (Півд. Африка, Австралія та ін.). 3.п. – один з пошукових критеріїв на мідно-колчеданні родовища.
ЗЕМЛЕРИЙНІ МАШИНИ, *землеройные машины, **earth-moving machine, ***Erdbaugeräte, Erdbewegungsgeräte, Bagger, Erdausheber, Bodenbearbeitungsmaschinen – машини, що виконують земляні роботи при видобутку к.к., будівництві автомоб. і зал. доріг, гідротехн. споруд, прокладанні підземних комунікацій тощо. 3.м. розробляють породи всіх категорій, в т.ч. мерзлі і скельні. Розрізняють такі З.м.: виїмно-навантажувальні (екскаватори, шнеково-бурові, обвало-навантажувальні), виїмно-транспортні (бульдозери, скрепери, ґрейдери, ґрейдер-елеватори, струги), підготовчі (розпушувачі та ін.), а також спеціальні плавучі 3.м. (землесосні і землечерпальні снаряди, драги та ін.).
ЗЕМЛЕСОСНА УСТАНОВКА, *землесосная установка,**excavator pump, ***Saugbagger, Saugbaggeranlage, Saugpumpbagger, Saugpumpanlage – аґреґат, що складається з ґрунтового насоса і допоміжних пристроїв для перекачування гідросуміші. Застосовується при гідромеханізації на гірн. роботах, в гідротехн. та гідромеліорат. будівництві. 3.у. поділяються на дві групи: вибійні, що працюють з гідромонітором, і перекачувальні, які використовуються для підвищення тиску в системі за схемою послідовної роботи ґрунтових насосів. В окр. випадках 3.у. можуть бути плавучими (на понтонах).
ЗЕМЛЕСОС, *землесос, **dredge pump, suction dredge, slurry pump; ***Erdpumpe, Schlammpumpe – ґрунтовий насос, призначений для перекачування через труби пульпи. Як правило, відцентрового типу.
ЗЕМЛЕСОСНИЙ СНАРЯД, *землесосный снаряд, **suction-tube dredge, ***Saugbagger, Nassbagger, Erdsaugbagger, hydraulischer Schlammbagger, Erdbagger – плавуча машина із всмоктувальним пристроєм, якою з-під води видобувають ґрунт. Робочим органом землесосного снаряда є насос (землесос) із всмоктувальною трубою, обладнаною механічним або гідравлічним розпушувачем. Землесосний снаряд застосовують для днопоглиблювальних робіт, зведення насипів тощо. 3.с. з поршневими насосами уперше застосований у Франції в 1859 р. для днопоглиблюваних робіт. Осн. параметри сучасних 3.с. змінюються в широких межах. Глибина розробки 2-60 м, потужність електродвигунів 10-10000 кВт, продуктивність – 8-10000 м3ґрунту за год. Перспективною сферою застосування З.с. в гірн. справі є розробка к.к. на шельфі, що потребує створення спец. глибинних З.с. В Україні є розробки З.с. на основі ерліфтів, які забезпечують піднімання к.к. з глибин до 6000 м.
ЗЕМЛЕТРУС, *землетрясение, **earthquake, earth shock, ***Erdbeben, unterirdische Stöße – підземні поштовхи та коливання земної поверхні, зумовлені раптовим звільненням потенціальної енергії земних надр. Виникнення землетрусу пов’язують головним чином з тектонічними процесами. Протягом року на Землі фіксуються бл. 1 млн землетрусів. Виділяють гіпоцентр та епіцентр землетрусу. Від них у всі сторони розходяться сейсмічні хвилі. Осередки землетрусів перебувають на глибині 30-60 км, а інколи на глибині до 700 км. Залежно від причин і місця виникнення, землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси. Землетруси захоплюють великі території і характеризуються: руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням населених пунктів і цілих районів; отруєнням газами при вулканічних виверженнях; ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських порід; ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною дією. За історичний період 3. не раз викликали руйнування і жертви. Напр., у 1290р. в р-ні затоки Бохайвань (Китай) загинуло бл. 100.000 чол., у 1556 р. в провінції Шеньсі – 830.000 чол., у 1737р. у Калькутті (Індія) – 300.000, у 1908 р. в Мессіні (Італія) -120.000, у 1923 р. в Токіо – 143.000, у 1976 р. в Тяньшані (Китай) – бл. 240.000 чол., в 1999 р. в Туреччині – бл. 40.000 чол., в 2001 р. в Індії – бл. 30 000 чол. У зв’язку з цим однією з актуальних завдань є прогнозування місця і сили 3., основане на спостереженнях за флуктуаціями полів Землі. Більш фундаментальне завдання – прогноз не тільки місця і сили, але і часу 3. вирішена тільки в декількох випадках. З. можуть викликатися штучно (напр., ядерними вибухами). Оцінка дії З. з 2-ї половини ХІХ ст. здійснюється за допомогою спеціальних сейсмічних шкал. Найбільш поширена з них 12-бальна шкала, варіанти якої прийняті в Європі, США. В деяких країнах, зокрема, Лат. Америки, прийнята 10-бальна шкала, в Японії – 8-бальна. В Україні прийнято 12-бальну шкалу визначення сили землетрусу. Вивчає землетруси сейсмологія, спостереження за ними здійснює спеціальна сейсмічна служба.
Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні. Це зони: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська. Жертв та значних руйнувань не зареєстровано. У сейсмічному плані найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим. У 1998 році в Україні сталося 2 землетруси – в Криму та Закарпатті. На теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6-7 балів (за шкалою Ріхтера) у зонах Тячів-Сигет, Мукачево-Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характеризується проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах 6-12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів, що швидко затухає на близькій відстані. Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина). Прикарпаття відчуває вплив району Вранча (Румунія). В 1974-76 роках тут мали місце землетруси інтенсивністю від 3 до 5 балів. Унікальна на Європейському континенті сейсмоактивна зона Вранча, розташована на ділянці стикування Південних (Румунія) та Східних (Українських) Карпат. В її межах осередки землетрусів розташовані в консолідованій корі, а також у верхній мантії на глибинах 80-160 км. Найбільшу небезпеку становлять такі, що виникають на великих глибинах. Вони спричиняють струси ґрунтів до 8-9 балів в епіцентрі в Румунії, Болгарії, Молдові. Глибокофокусність землетрусів зони Вранча обумовлює їх слабке затухання з відстанню, тому що більша частина України перебуває в 4-6-бальній ділянці впливу цієї зони. У ХХ ст. в зоні Вранча сталося 30 землетрусів з магнітудою 6,5 балів. Катастрофічні землетруси у 1940 та 1977 роках мали магнітуду в епіцентрі 7 балів. Південно-західна частина України, що підпадає під безпосередній вплив зони Вранча, потенційно може бути віднесена до 8-бальної зони. Потенційно сейсмічно небезпечною територією можна вважати також Буковину, де в 1950-1976 рр зафіксовано 4 землетруси інтенсивністю 5-6 балів. Сейсмонебезпечність Одеської області зумовлена осередками землетрусів у масиві гір Вранча та Східних Карпат в Румунії. Починаючи з 1107 року до сьогодні там мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7-8 балів. Карпатські землетруси поширюються на значну територію. У1940 році коливання відчувалися на площі 2 млн. км. Кримсько-Чорноморська сейсмоактивна зона огинає з півдня Кримський півострів. Вогнища сильних корових землетрусів тут виникають на глибинах 20-40 км та 10-12 км на відстані 25-40 км від узбережжя з інтенсивністю 8-9 балів. Південне узбережжя Криму належить до реґіонів дуже сейсмонебезпечних. За останні два століття тут зареєстровано майже 200 землетрусів від 4 до 7 балів. Південно-Азовська сейсмоактивна зона виділена зовсім недавно. У 1987 році було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5-6 балів. Крім того, за палеосейсмотектонічними та археологічними даними встановлено сліди давніх землетрусів інтенсивністю до 9 балів з періодичністю близько одного разу на 1000 років. У платформній частині України виділено ряд потенційно сейсмотектонічних зон з інтенсивністю 4 – 5,5 балів. На території Кримського півострова зафіксовано понад 30 землетрусів. Так, катастрофічний землетрус 1927 року мав інтенсивність 8 балів. За інженерно-сейсмічними оцінками, приріст сейсмічності на півдні України перевищує 1,5 бала, і у зв’язку з цим було визначено, що в окремих районах 30-50% забудови не відповідає сучасному рівню сейсмічного та інженерного ризику.
Попередити землетруси точно поки що неможливо. Серед усіх стихійних лих, за даними ЮНЕСКО, землетруси займають перше місце в світі за заподіяною економічною шкодою і кількістю загиблих.
ЗЕМЛЕЧЕРПАЛЬНИЙ СНАРЯД, *землечерпальный снаряд, **dredge, shallow dredge, sea-going dredge, single-bucket dredge, navvy; ***Schlammbagger, Erdbagger – плавуча машина з черпаковим пристроєм, якою з-під води видобувають ґрунт. Робочим органом землечерпального снаряда є ківш (або кілька ковшів) чи ґрейфер. Землечерпальний снаряд застосовують для днопоглиблювальних робіт, риття котлованів.
ЗЕМНА КОРА, *земная кора, **earth crust, earth shell; ***Erdkruste – зовнішня тверда оболонка Землі, верхня частина літосфери. Від мантії Землі відокремлена Мохоровичича поверхнею. В основі сучасних уявлень про структуру З.к. лежать геофіз. дані про швидкість поширення пружних (в основному поперечних) хвиль. Виділяють два гол. типи 3.к.: континентальну і океанічну, що розрізнюються за складом, будовою, потужністю і інш. характеристиками. Потужність континентальної кори в залежності від тектоніч. умов складає від 25-45 км (на платформах) до 60-80 км (в областях гороутворення). У континентальній корі розрізняють осадовий (до 20-25 км), “ґранітний” або “ґранітно-метаморфічний” (в сер. 15 км, густина порід 2,6-2,7 т/м3) і “базальтовий” (20-35 км, густина порід 2,7-3,0 т/м3) шари. Назви “ґранітного” і “базальтового” шарів умовні і історично пов’язані з виділенням межі Конрада, яка їх розділяє. Обидва ці шари іноді об’єднують в поняття консолідованої кори.
Осн. відмінності океанічної кори від континентальної – відсутність “ґранітного” шару, істотно менша потужність (2-10 км), більш молодий вік (юра, крейда, кайнозой), велика латеральна однорідність. Океанічна кора складається з трьох шарів. Перший шар, або осадовий, має потужність до 1-2 км. Другий шар – вулканічний, або акустичний підмурівок, має в сер. потужність 1-2 км (за ін. даними, 1,2-1,8 км). Детальні дослідження дозволили розділити його на три горизонти (2А, 2В і 2С). Третій шар океанічної кори – “базальтовий” потужністю 4-8 км (інші дані – від 2 до 5 км).
Глибинними розломами З.к. розділена на блоки. Вік найдревніших порід З.к. досягає 4,0-4,1 млрд. років. Протягом перших 2 млрд. років, можливо, сформувалося від 50% до 70-80% всієї сучасної континентальної кори, в наступні 2 млрд. років – щонайбільше 40%, і лише бл. 10% – за останні 500 млн. років, тобто у фанерозої. Переломний момент в розвитку 3.к. мав місце у пізньому докембрії, коли в умовах існування великих плит вже зрілої континентальної кори стали можливі великомасштабні горизонтальні переміщення, що супроводжувалися субдукцією та обдукцією новоутвореної літосфери. З цього часу утворення і розвиток З.к. відбувається в геодинаміч. обстановці, зумовленій механізмом тектоніки плит.
ЗЕМНИЙ МАГНЕТИЗМ, ГЕОМАГНЕТИЗМ,*земной магнетизм, геомагнетизм, **earth magnetism, ***Erdmagnetismus, Erdmagnetism – 1) Властивість Землі як небесного тіла, що зумовлює існування навколо неї магнітного поля. 2) Розділ геофізики, який вивчає магнітне поле Землі. Розрізняють постійне магнітне поле, зумовлене магнетизмом самої земної кулі, та змінне поле, пов’язане з електричними струмами у верхніх шарах атмосфери і за її межами. Вивчення земного магнетизму має велике значення для навігації, радіозв’язку, геологічних досліджень.
ЗЕМНИК (ПРИЗЕМНИК, ДОЛІВКА, ВУГІЛЬНА ДОЛІВКА), *земник, **floor coal, ground coal; ***Sohlenkohle – пачка вугілля незначної потужності, що залишається біля підошви після роботи виконавчого органу гірничої машини.
ЗЕНІТ, *зенит, **zenith, ***Zenit – умовна точка перетину вертикальної лінії чи нормалі до поверхні земного еліпсоїда з небесною сферою.
ЗЕНІТНИЙ КУТ, *зенитный угол, **zenithal angle, ***Zenitwinkel – кут між вертикальною лінією і напрямом лінії візування на ціль. Між зенітним кутом (Z) та кутом нахилу лінії візування (δ) існує співвідношення Z=90°-δ.
ЗЕНІТ-ПРИЛАД, *зенит-прибор, **zenith-apparatus, ***Zenit-Apparat, Zenit-Gerät – прилад вертикального (прямовисного) візування; застосовується при будівництві споруд для передачі планових координат з одного монтажного горизонту на інший, а також для контролю вертикальності конструкції при будівництві висотних об’єктів; у гірничій практиці зеніт-прилад використовується при будівництві баштових копрів. Існують модифікації зеніт-приладів з рівнем та з компенсатором. Як зеніт-прилад може бути використано і лазерний промінь з оптичною системою у вигляді зорової труби нівеліра з компенсатором, який спрямовує лазерний промінь в зеніт при забезпеченні візуальної та фотоелектричної індикації його осі на монтажному горизонті.
ЗЕРНИСТІСТЬ, *зернистость, **grain, graininess; ***Körnung – крупність зерен мінералів, які утворюють породи. Розрізняють крупнозернисті породи з зернами діаметром понад 5 мм, середньозернисті – 1-5 мм і дрібнозернисті – з зернами діаметром менше 1 мм. Чим менше зерно матеріалу і чим міцніше цементуючі зерна речовини, тим важче руйнується порода при бурінні, вибуху, в дробарках, млинах і т.і.
ЗЕРНО, *зерно, **corn, grain; ***Korn – 1) Окрема дрібна частинка к.к. 2) Порувата, однорідна за крупністю маса дрібних частинок (зернистий шлам) – на відміну від тонкодисперсної маси мулоподібних шламів. 3) Застарілий термін, що вживається для розмежування за крупністю матеріалу відсадки: “відсадка крупного зерна” (для кл. понад 13 мм), “відсадка дрібного зерна” (для кл.0,5-13(10) мм). В інших випадках границя крупності для поняття З. – умовна.
ЗЕРНОҐРАНУЛІТИ &NDASH; ВР, те ж саме, що й грамоніти.
ЗІҐЕНСЬКИЙ ЯРУС, ЗІҐЕН, *зигенский ярус, зиген; **Siegenian, ***Siegenien, Siegenium – середній ярус нижнього відділу девонської системи.
ЗІНКВЕРК,*зинкверк, ***Salzstube – соляна виробка. Застарілий термін.
З&RSQUO;ЇЗД, *съезд, **cross-over, **Rampe – в гірничій справі – відкрита розкривна капітальна або тимчасова виробка у вигляді напівтраншеї або насип змінного перетину, призначені для забезпечення вантажотранспортного зв’язку одного робочого горизонту з іншим. За формою траси трансп. комунікацій і умовами експлуатації З. поділяють на спіральні, петлеподібні, тупикові і інш. Самостійно З. різних типів застосовують відносно рідко, на кар’єрах частіше зустрічаються їх комбінації.
ЗЙОМКА (ЗНІМАННЯ), *съемка, **survey, ***Aufnahme – визначення відносного положення точок та ліній на місцевості, в підземних або поверхневих гірничих виробках тощо для складання плану, карти. Див. також аерозйомка, магнітна зйомка, мензульна зйомка, стереофотометрична зйомка, тахеометрична зйомка, теодолітна зйомка, а також зйомка бусольна, зйомка вертикальна гірничих виробок, зйомка вертикальна з’єднувальна, зйомка газова, зйомка геологічна, зйомка гідрогеохімічна, зйомка гравіметрична, зйомка з’єднувальна, зйомка маркшейдерська кар’єрів, зйомка маркшейдерська підземна, зйомка окомірна, зйомка профільна, депресійна зйомка шахти.
ЗЙОМКА БУСОЛЬНА (ЗНІМАННЯ БУСОЛЬНЕ), *съемка бусольная, **survey with dipping compass, compass survey; ***Boussolenaufnahme – вид напівінструментальної зйомки, при якій магнітні азимути сторін ходу визначають бусоллю або гірничим компасом, довжину сторін – рулеткою, кути нахилу – півкругом.
ЗЙОМКА ВЕРТИКАЛЬНА (ЗНІМАННЯ ВЕРТИКАЛЬНЕ) ГІРНИЧИХ ВИРОБОК, *съемка вертикальная горных выработок, **vertical survey of workings, ***vertikal (seiger) Aufnahme des Grubengebäudes – комплекс вимірювань та обчислень для визначення висот пунктів маркшейдерських опорних мереж, реперів і ін. Результати З.в.г.в. застосовуються при побудові профілю виробок, або рейкової колії, складанні вертикальних розрізів товщ гірських порід, задаванні напрямів гірничим виробкам у вертикальній площині та ін. З.в.г.в. виконують способом геометричного нівелювання при кутах нахилу виробок до 8о і способом тригонометричного нівелювання при більших кутах нахилу.
ЗЙОМКА ВЕРТИКАЛЬНА З’ЄДНУВАЛЬНА (ЗНІМАННЯ ВЕРТИКАЛЬНЕ З’ЄДНУВАЛЬНЕ), *съемка вертикальная соединительная, **vertical instrumental survey; ***vertikal (seiger) Verbindungsaufnahme des Grubengebäudes – комплекс маркшейдерських вимірювальних та обчислювальних операцій, який пов’язує в єдину систему висот пункти на земній поверхні і в підземних гірничих виробках; виконується через вертикальні, похилі та горизонтальні гірничі виробки. З.в.з. (інакше – передача висотної відмітки) через вертикальний ствол виконується за допомогою спеціальної довгої стрічки або спеціального приладу – довжиноміра; через горизонтальні виробки – способом геометричного нівелювання, через похилі (при кутах нахилу понад 8о) – способом тригонометричного нівелювання. В результаті цих робіт маркшейдерські пункти або репери одержують висотні відмітки (позначки).
ЗЙОМКА ГАЗОВА (ЗНІМАННЯ ГАЗОВЕ),*съемка газовая, **gas survey, ***Gasaufnahme – метод польових досліджень з метою виявлення летких хімічних елементів у приповерхневому шарі (до 0,5-1 м) літосфери і гідросфери. На базі цього методу застосовується газогеохімічний метод пошуків, при якому об’єктами вивчення є, як правило, пари ртуті, гелій, метан. З.г. призначена для картування зон розломів, гідротермальної, особливо ртутної, мінералізації та скупчень вуглеводнів.
ЗЙОМКА ГЕОЛОГІЧНА (ЗНІМАННЯ ГЕОЛОГІЧНЕ), *съемка геологическая, **geological survey, ***geologische Aufnahme – комплекс робіт по складанню геол. карт певного р-ну з метою виявлення особливостей геол. будови, закономірностей розміщення родовищ к.к. і перспектив території на всі види мінеральної сировини. Знімальні роботи проводяться перев. на початкових стадіях геол.-розвідувального процесу, попередніх стадіях пошукових робіт. У залежності від масштабу З.г. поділяється на дрібномасштабну (1:1 000 000,1:500000), середньомасштабну (1:200000, 1:100000), крупномасштабну (1:50000, 1:25000) і детальну (1:10000 і крупніше). За результатами З.г. складають остаточні геол. карти, звіти або пояснювальні записки.
ЗЙОМКА ГЕОХІМІЧНА, *сьемка геохимическая, **geochemical survey, ***geochemische Aufnahme – складання геохім. карт на основі геохім. випробовування території. Густота відбору проб при З.г. залежить від детальності карти.
ЗЙОМКА ГІДРОГЕОХІМІЧНА (ЗНІМАННЯ ГІДРОГЕОХІМІЧНЕ), *съемка гидрогеохимическая, **hydrogeochemic survey, ***hydrogeochemische Aufnahme – один з основних методів вивчення геохімічних особливостей підземних вод. Окрім геохімічного типу, вмістумікроелементів, газів мінералізації та ін. фіз. та хім. параметрів вод, вивчаються геологічні, структурні, фізико-географічні, техногенні та ін. фактори формування складу вод. З.г. проводиться, як правило, в масштабах 1:200 000-1:10 000. Результатом З.г. є прогнозні гідрогеохімічні карти, за якими оцінюють можливість виявлення різних видів к.к. в межах гідрогеохімічних прогнозних зон, ділянок, вузлів тощо.
ЗЙОМКА ГРАВІМЕТРИЧНА (ЗНІМАННЯ ГРАВІМЕТРИЧНЕ), *съемка гравиметрическая, **gravimeter survey, gravity survey; ***Gravimeteraufnahme – комплекс польових та обчислювальних робіт, які виконуються з метою визначення сили тяжіння в точках земної поверхні при заданій щільності їх розташування. Результати З.г. використовують для вивчення фігури і геологічної будови Землі.
ЗЙОМКА З’ЄДНУВАЛЬНА, ЗНІМАННЯ З’ЄДНУВАЛЬНЕ (ОРІЄНТУВАННЯ), *съемка соединительная, **instrumental survey; ***Verbindungsmessung, Verbindungsaufnahme – сукупність кутових та лінійних вимірювань і подальших обчислень, які забезпечують поєднання в єдиній системі координат маркшейдерського знімання, виконуваного на земній поверхні і в підземних гірничих виробках. Проводиться при підземній розробці родов. к.к. з метою складання планів земної поверхні і підземних гірничих виробок в єдиній системікоординат. З.з. включає орієнтування сторін підземної маркшейдерської опорної мережі відносно геодезичної мережі на поверхні; центрування підземної маркшейдерської опорної мережі шляхом визначення координат одного або дек. пунктів в системі, прийнятій на поверхні; передачу висотних відміток з земної поверхні в гірничу виробку на горизонти гірничих робіт.
ЗЙОМКА МАРКШЕЙДЕРСЬКА КАР&RSQUO;ЄРІВ (ЗНІМАННЯ МАРКШЕЙДЕРСЬКЕ КАР&RSQUO;ЄРІВ), *съемка маркшейдерская карьеров, **pit survey, ***markscheiderische Aufnahme der Tagebaue, Tagebauaufnahme – комплекс польових і камеральних робіт, які мають своєю метою зображення на папері умовними знаками місцевих предметів, гірничих виробок кар’єру та рельєфу ділянки земної поверхні.
ЗЙОМКА МАРКШЕЙДЕРСЬКА ПІДЗЕМНА (ЗНІМАННЯ МАРКШЕЙДЕРСЬКЕ ПІДЗЕМНЕ), *маркшейдерская съемка подземная, **mine survey; ***untertägige markscheiderische Aufnahme– процес натурних вимірювань підземних гірничо-геологічних об’єктів та інженерних споруд, наступна обробка отриманих результатів і одержання гірничої графічної документації. Проводиться з метою точного визначення положення гірничих виробок і підземних споруд по відношенню до об’єктів на земній поверхні (або під землею) для забезпечення правильного і безпечного ведення гірничих робіт. Об’єкти З.м.п. – підготовчі та очисні гірничі виробки, камери і свердловини різного призначення, межі закладання виробленого простору, транспортні шляхи, загальношахтні вентиляційні та протипожежні пристрої і споруди, контури затоплених виробок, місця обвалення гірських порід у підготовчих виробках, геологічні порушення, характерні місця родовища та інші об’єкти, які підлягають зображенню на кресленнях гірничої графічної документації.
ЗЙОМКА ОКОМІРНА (ЗНІМАННЯ ОКОМІРНЕ), *съемка глазомерная, **exploratory survey, ***Augenmaßaufnahme – спрощена зйомка невеликих ділянок місцевості чи гірничих виробок, яка виконується за допомогою найпростіших приладів чи пристроїв (компаса, циркуля, візирної лінійки тощо).
ЗЙОМКА ПРОФІЛЬНА (ЗНІМАННЯ ПРОФІЛЬНЕ), *съемка профильная, **profile survey; ***Profilaufnahme – спец. зйомка маркшейдерська, що виконується для побудови профілю, який відображає кривизну, мікрорельєф і відхилення від заданого напряму конструкцій армування і стінок кріплення шахтних стовбурів, розвідувальних і техн. свердловин, рейкових шляхів, елементів гірничо-трансп. машин і комплексів обладнання.
ЗЛАМ МІНЕРАЛІВ, *излом минералов, **fracture of minerals, ***Mineralbruch, Mineralkrümmung – одна з фізичних властивостей мінералу. З.м. виникає внаслідок розламування мінералу і характеризує поверхню розколу, який пройшов не по спайності. Розрізняють З.м. рівний, східчастий, нерівний, скалковий, раковистий.
ЗЛИВ, *слив, **discharge, overflow; ***Überlauf, Abfluß, Ablauf, Auslauf – частина пульпи в якій вміст твердої фази нижчий, ніж у вихідному живленні. Відокремлюється від пульпи, грубодисперсної суспензії при зневодненні, класифікації, промивці (в згущувачах, класифікаторах, гідроциклонах, відстійниках, промивних апаратах і т.і.). Напр., злив згущувача.
ЗМЕРЗАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *смерзание горных пород, **congelation of rocks; ***Zusammenfrieren der Gesteine – процес переходу мінеральної маси з сипкого стану в моноліт, пов’язаний з утворенням льодоцементу з вологи, яка міститься в породі. З.г.п. ускладнює зберігання, навантаження, транспортування і розвантаження сипких і грудкуватих матеріалів. Особливу складність З.г.п. являє при проведенні відкритих гірничих робіт в р-нах з суворими кліматичними умовами. При цьому розрізняють власне змерзання мінеральної маси і змерзання мінеральної маси з поверхнями трансп. засобів, фундаментів, майданчиків тощо. На гірничодоб. і переробних підприємствах застосовують способи для запобігання змерзанню мінеральної маси: видаляють вологу з матеріалу термічною сушкою; зберігають вологу в рідкому стані добавкою важкозамерзаючих розчинів; ослаблюють зв’язки з поверхнею трансп. засобів застосуванням поверхнево-активних речовин; зневоднюють матеріал на грохотах, в центрифугах, фільтруванням і т.ін.
ЗМІЙОВИК, *змеевик, **serpentine, ***Serpentin – мінерал, те саме, що серпентин.
ЗМІНА МІНЕРАЛІВ, *изменение минералов, **change of minerals, ***die Änderung der Minerale – сукупність процесів, які ведуть до перетворення мінералів. Зміна може бути фізичною (поява тріщин, обточування зерен та ін.), хімічною (альбітизація, мусковітизація тощо) та фізико-хімічною. Кристали змінюються внаслідок поліморфічних перетворень однієї і тієї ж хімічної сполуки, при зміні хімічного складу внаслідок дифузії речовини, при заміщені одного мінералу іншим тощо. При зміні мінералів одним з важливих процесів є розчинення кристалів мінералів. З.м. може відбуватися ще під час їх росту, але проявляється вже після їх остаточного утворення.
ЗМІЦНЕННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *упрочнение горных пород, **rock consolidation; ***Gesteinsverfestigung – направлений вплив на гірський масив, в результаті якого поліпшуються його міцнісні та інш. характеристики. Здійснюється звичайно закріпленням масиву штанговим кріпленням (“зшиття” шарів між собою металевими, залізобетонними, сталеполімерними, полімербетонними і інш. штангами), цементацією, глинизацією, бітумізацією г.п. і інш. Найбільш перспективний спосіб З.г.п. – смолоін’єкційний. Зміцненню підлягають сильно тріщинні масиви вмісних порід: висячого, лежачого боків і тих, що налягають зверху. Суть З.г.п. полягає в нагнітанні в г.п. під тиском до 25 МПа і більше тверднучих речовин (карбамідних, фенолформальдегідних, поліефірних, поліуретанових смол, магнезійних, акрилових, епоксидних сполук і інш.). Діапазон робочого тиску 10-25 МПа, темп нагнітання на 1 м довжини шпуру 0,7-2,5 л/хв. Сітка розташування ін’єкційних шпурів (свердловин) 1Х1 м, 1,5 Х1,5 м, 2Х2 м вибирається в залежності від тріщинуватості порід. Задовільним вважається зміцнення, при якому 80% тріщин (з шириною розкриття не менше за 0,01 мм) заповнено зміцнюючим складом.
ЗМІШАНИЙ РЕЖИМ ПОКЛАДУ, *смешанный режим залежи, **combined drive; ***kombiniertes Regime des Lagers – режим, при якому приплив нафти до вибоїв видобувних свердловин зумовлений поєднанням дек. видів пластової енергії, кожен з яких суттєво впливає на процес розробки. Різні режими можуть або одночасно проявлятися в різних частинах покладу, або поступово змінювати один одного. Широке застосування отримали З.р.п., основані на поєднанні водонапірного режиму з іншими – неводонапірними, які мають підлегле значення. Застосовується поєднання також інших режимів. Є, наприклад, поклади, експлуатація яких здійснюється при поєднанні газонапірного режиму і режиму розчиненого газу. Процес розробки такого покладу характеризується тим, що при жорсткому газонапірному режимі завжди, а при пружнонапірному тільки при наявності достатніх запасів вільного газу нафта під впливом газової шапки зрештою витісняється до зовнішнього контуру нафтоносності.
ЗМІЩУВАЧ, *сместитель,**plane of fault displacement, fault fissure; ***Gleitebene, Sprungkluft – площина (поверхня, зона) по якій виникло розчленування товщі порід на блоки й подальше їх відносне переміщення.
ЗМІЩЕННЯ РОЗСТРІЛІВ (РОЗПОР), *смещение расстрелов, **displacement of buntons, ***Spreizeverschiebung – незбіжність горизонтальних проекцій поздовжніх осей відповідних розстрілів суміжних ярусів вертикального шахтного ствола.
ЗМОЧУВАЛЬНИЙ РЕАҐЕНТ, *смачивающий реагент; **wetting (re)agent; ***Benetzungsmittel – хімічний реаґент, який здатний покривати поверхню устаткування тонкою плівкою, яка перешкоджає відкладенню парафіну, що випав із нафти.
ЗМОЧУВАНІСТЬ, *смачиваемость, **wettability; ***Anfeuchtbarkeit, Benetzbarkeit – 1) Властивість рідини взаємодіяти з твердою поверхнею; визначається кутом змочування θ в системі трьох фаз (твердої, рідкої і газової); коли θ>900, рідина не розливається по поверхні твердого тіла або практично не змочує його. 2) поверхневе явище, що виникає на межі дотику фаз, одна з яких – тверде тіло, а інші – несумісні рідини або рідина та газ, і проявляється в частковому або повному розтіканні рідини по твердій поверхні, просочуванні пористих тіл та порошків
З. виявляється в: • частковому або повному розтіканні рідини по твердій поверхні; • утворенні увігнутого меніска на межі розділу рідини та стінок посудини; • просоченні пористих тіл і порошків. Оцінюється крайовим кутом змочуваності θ, який змінюється від 0 до 180 о. Кут θ або cos θ, отримують при розгляді рівноважного стану сил поверхневого натягу для крапель рідини (р) на твердій поверхні (т) в газовому середовищі (г): cos θ = (σтг -σтр)/ σрг, де σтг – поверхневий натяг на межі розділу фаз “тверде тіло – газ”, σтр – поверхневий натяг на межі розділу фаз “тверде тіло -рідина”, σрг – поверхневий натяг на межі розділу фаз “рідина – газ”. З. твердої поверхні рідиною збільшується по мірі зменшення кута θ. Тобто менші значення крайового кута змочування відповідають добре змочуваним поверхням. Більшість г.п. є гідрофільними (добре змочуваними) водою, частково або повністю незмочувані (гідрофобні) – сірка, вугілля, бітумінозні пісковики тощо. Змочуваність г.п. зростає при наявності в них розчинних солей, глинистих мінералів, особливо монтморилоніту, а також зі збільшенням “кутастості” зерен г.п. В гірничій справі З. відіграє велику роль не тільки при збагаченні руд і мінералів (флотації, класифікації, масляній аґломерації), але і в процесах підземного вилуговування, гідрометалургійної переробки руд, руйнуванні г.п.
ЗМОЧУВАННЯ, *смачивание, **wetting, ***Benetzung – дія до властивості змочуваності. З. відбувається, напр., при змішуванні к.к., г.п. тощо з водою, пульпою, реаґентом.
ЗМОЧУВАННЯ ПЕРИМЕТР, *смачивания периметр; **wetted perimeter; ***gefeuchtetes Perimeter – лінія дотику рідини з твердими стінками (зі стінками русла) в даному живому перерізі. Розрізняють також змочений периметр струменя рідини, виділеної в середині потоку (тобто лінію дотику рідини, яка належить до даного струменя, з сусідньою рідиною в даному живому перерізі струменя).
ЗМОЧУВАЧІ, *смачиватели; **wetting agents; ***Вenetzungsmittel – поверхнево–активні речовини, які здатні адсорбуватися на межі дотикання двох тіл (середовищ, фаз), зменшуючи вільну енергію поверхні (поверхневий натяг). З. характеризуються гідрофільно-ліпофільним балансом, тобто відношенням полярної частинимолекули до гідрофобного радикала. При адсорбції на твердих частинках (мінералах) З. солюбілізують поверхню, внаслідок чого у водних пульпах проходить диспергування (пептизація) колоїдних, глинистих та шламових частинок за рахунок розклинюючої дії гідратних оболонок.
ЗНАК, *знак, **sign, mark, ***Zeichen, Merkmal – матеріальний об’єкт, що сприймається як носій певного смислу, значення, інформації. З. поділяють на природні та штучні. В гірничих науках використовують маркшейдерські, нівелірні та геодезичні знаки. Загальні властивості знакових систем вивчає семіотика.
ЗНАК МІНЕРАЛІВ, *знак минералов, **optic sign, mark, ***Mineralzeichen – оптична характеристика мінералів, яка визначається положенням в них оптичної індикатриси, залежно від чого мінерали поділяються на позитивні (+) та негативні(–).
ЗНЕВОДНЕННЯ, *обезвоживание, **dewatering, dehydrating; ***Entwasserung – операції по видаленню надлишкової вологи з матеріалу, зокрема з продуктів збагачування корисних копалин. Розрізняють способи З. із застосуванням: гравітаційних сил – дренування, осадження у воді та ущільнення осаду; гравітаційних сил та вібрацій – грохочення; відцентрових сил – центрифугування, згущення в гідроциклонах; перепадів тиску – фільтрування; теплової енергії – термічна сушка, а також поєднання зазначених чинників. Крім того, застосовують зневоднення методом механічного зриву водної плівки (зневоднення ежектуванням).У результаті З. отримують збезводнений матеріал з вологістю: при дренуванні 20-30% (іноді 5-10%), згущенні 40-60%, фільтруванні 7-15% (іноді до 25%), механічному зриві вологи струменем повітря 5-12 %, сушінні 0,5-7%. На процес З. впливають властивості поверхні мінералів, їх мінералогічний і ґранулометричний склад, вміст твердого компонента в пульпі, густина твердої фази, рН середовища, т-ра пульпи і інші чинники. Найбільше застосування З. знаходить при збагаченні к.к. у водному середовищі. Вологу в продуктах збагачення в залежності від енергії її зв’язку з поверхнею мінералу поділяють на гігроскопічну, що втримується завдяки адсорбційним силам; плівкову, пов’язану з поверхнею молекулярними силами; капілярну, яка заповнює пори між частками мінералу і утримується капілярними силами; гравітаційну, що заповнює всі проміжки між частинками. Сучасні механічні процеси З. забезпечують видалення гравітаційної і частково капілярної та адсорбційної вологи. При терміч. сушінні можливе видалення всієї вологи. Для інтенсифікації процесів З. використовується аґреґація (флокуляція, коагуляція, агломерація тощо) тонких частинок. З. нафти проводиться для виділення пластової води з продукції нафт. свердловин на нафт. промислах. З. нафти основане на руйнуванні водонафт. емульсій (див. деемульсація). Вміст води в нафті після її зневоднення (перед подачею в систему магістральних нафтопроводів) не повинен перевищувати 1%. Син. – зневоднювання, збезводнення. Обезводнення – застарілий термін.
ЗНЕВОДНЮЮЧА (ОБЕЗВОДНЮЮЧА) УСТАНОВКА, *обезвоживающая установка, **dewatering plant; ***Entwässerungsanlage – споруди і апарати для відділення води від корисної копалини. Для матеріалу більше за 3-5 мм використовують З.у. для дренування в штабелях, грохоти, елеватори, класифікатори. Зневоднення в штабелях здійснюється на дренажних складах, виконаних із залізобетону з вертикальними або похилими стінками і пологим дном. У дні є дренажні канави. Іноді використовується дренуючий шар (постіль) з крупного щебеню. Як З.у. застосовують вібраційні, резонансні і самобалансні грохоти. Для обводнених продуктів використовують дугові сита, де 75% води видаляється за рахунок відцентрових сил. Зневоднення на елеваторах здійснюється дренуванням у процесі транспортування ковшами. Крім того, для зернистих м-лів використовують спіральні і рейкові класифікатори (з кутом нахилу 16о). Зневоднення і транспортування продукту здійснюються при обертанні спіралі або руху гребкової рами. При крупності продукту, що збезводнюється в межах 0-0,5 мм застосовують магнітні дешламатори, згущувачі, гідросепаратори, гідроциклони, центрифуги і магнітні сепаратори. Радіальні згущувачі застосовують при крупності матеріалу 0,03-5 мм. Термічна сушка продуктів збагачення здійснюється в осн. в барабанних сушарках, іноді в конвеєрних сушарках, печах киплячого шару, трубах–сушарках і інш.
ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ, *обеззараживание воды; **water desinfection; ***Wasserentseuchung, Wasserentseuchen – санітарно-технічні процеси ліквідації у воді мікроорганізмів (бактерій, вірусів), які перешкоджають її використанню для пиття, господарських потреб і промислових цілей або викиданню в природні водойми. Розрізняють реаґентні (хімічні) і безреаґентні (фізичні) способи З.в. До реаґентних належать хлорування, озонування, знезараження йонами міді, срібла та ін., до безреаґентних – знезараження ультрафіолетовим промінням, ультразвуком, йонізуючим випроміненням, фільтруванням і тепловою обробкою. Знезаражуванню піддається вода, що використовується для господарсько-питних цілей та для підтримування тиску в нафтових покладах. Вміст у питній воді мікробів, який визначається кількістю колоній, після 24-годинного вирощування при температурі 370С повинен бути не більше 100 в 1 см3, кишкових паличок не більше 3 штук в 1 дм3 води.
ЗНЕЗОЛЮВАННЯ, *обеззоливание, **ash-separating, ***Entaschung, Aschenabscheidung – зниження вмісту зольних компонентів у вугіллі шляхом збагачення або застосуванням спеціальних способів їх видалення, напр., хімічного розчинення (вилуговування). Оцінюється абсолютними величинами зниження золи в кінцевому продукті.
ЗНЕПИЛЮВАННЯ, *обеспыливание, **dust removal, dedusting; ***Kohlenentstaubung, Entstaubung – пневматична обробка викопної сировини або продуктів її збагачення для зменшення вмісту в них пилу; зниження вмісту пилу у корисній копалині, напр., у вугіллі.З. проводиться з використанням рідин (гідрознепилення) або без них. Для З. на збагачувальних фабриках та ін. гірн. виробництвах застосовуються апарати з пневматичним способом дії (жалюзійні знепилювачі), грохоти-знепилювачі з вдуванням повітря під решето, обезпилювачі відцентрові. В загальному вимірі З. є частиною комплексу заходів щодо боротьби з виробничим пилом, що здійснюються відповідно до проекту розробки род. к.к. Включає: зниження питомого пилоутворення – нагнітанням рідини в пласт або рудне тіло через шпури або свердловини, застосуванням машин, установок і процесів з меншим ступенем подрібнення г.п.; запобіганням зависанню пилу в повітрі – зрошуванням, пневмогідрозрошуванням, внутр. і зовн. водяною забивкою шпурів і свердловин, водорозпилюючими завісами, обмивкою гірн. виробок, їх побілкою вапняковим розчином, сухим прибиранням пилу, що відклався, очищенням запиленого повітря, фільтруючими або пиловловлюючими водяними, масляними, паперовими і жалюзійними перемичками, фільтрами, циклонами, пилевідстійними камерами. Оскільки самостійно жоден з способів і засобів не забезпечує повного З. часто застосовують їх комплексно. Див. знепилювач відцентровий, жалюзійний знепилювач.
ЗНЕПИЛЮВАЧ ВІДЦЕНТРОВИЙ, *обеспыливатель центробежный, **centrifugal deduster, ***zentrifugal Entschtauber – циліндрично-конічний апарат для видалення пилу (часток до 0,5 мм) з вугілля вологістю не більше 6-7%. Вихідне вугілля приводиться до завислого стану відцентровими силами, завдяки яким відбувається осадження крупних частинок. Циркулюючим повітряним потоком від обертання вентиляторного колеса більш дрібні частинки направляються до зони пиловиділення, звідки пил вивантажується через конусний збірник. Внаслідок підвищенням вологості вугілля, що видобувається в Україні, З.в. протягом тривалого часу не застосовуються. Стара назва З.в. – в і н д з і х т е р.
ЗНЕСІРЧЕННЯ ВУГІЛЛЯ, *обессеривание угля, **сoal desulfuration, coal desulphurization; ***Kohleentschwefelung – процес або група процесів, спрямованих на зменшення вмісту сірки у вугіллі. Ефективність З.в. визначається складом і розподілом сполук сірки. У вугіллі присутні неорганічна (в осн. дисульфіди заліза – пірит, марказит, з невеликою к-стю сульфатів), іноді елементарна сірка і органічні сполуки. Вугілля класифікують в залежності від вмісту загальної сірки на низькосірчисте (до 1,5%), середньосірчисте (1,5-2,5%), сірчисте (2,5-4%) і високосірчисте (понад 4%). При вмісті сірки в межах цих груп співвідношення між неорганіч. і органіч. сіркою приблизно постійні для вугілля одного родовища. У малосірчистому вугіллі переважає сірка органічна. При термообробці вугілля сірка розподіляється між твердими (рідкими) і газоподібними продуктами. При газифікації і спаленні вугілля осн. к-ть сірки переходить в газоподібні сполуки. Напівкоксування і коксування характеризуються меншим ступенем видалення сірки у вигляді газоподібних продуктів (до 35-45% від початкової к-сті). Для З.в. застосовують гравітаційне, магнітне, електричне збагачення та фіз.-хім. і біол. методи (флотацію, масляну аґломерацію, бактерійне вилуговування), а також поєднання цих методів. Фіз. методи забезпечують зниження вмісту сірки на 10-60% в концентратах, переважно за рахунок видалення піритної сірки. Хім. методи, основані на дії окиснюючих і рідше відновних аґентів. Вони переводять сірку в газоподібні або розчинні у воді продукти.
ЗНЕСОЛЕННЯ НАФТИ, *обессоливание нефти; **oil demineralization; ***Erdölentsalzung – процес видалення солей і води з нафти при промисловій її підготовці до транспортування та перед подаванням на первинну переробку з метою зменшення транспортних витрат, корозії технологічного обладнання установок з переробки нафти, запобігання дезактивації каталізаторів, покращання якості пального, нафтового коксу, бітумів та інших нафтопродуктів. Солі перебувають у розчиненому стані в пластовій воді, яка входить до складу водонафтової емульсії (обводнена продукція свердловин), рідше в самій нафті – незначна кількість солей у кристалічному стані. Знесолення відбувається шляхом промивання зневодненої нафти прісною водою і наступного розділення фаз. Знесолена і зневоднена нафта на промислі містить 100-1800 мг/л солей і 0,5-1,0% (мас.) води, а перед подаванням на переробку – відповідно 3-4 мг/л і до 0,1% (мас.). З.н. на нафтопереробних заводах здійснюється з застосуванням електрознесолювальних установок.
ЗНЕСОЛЕННЯ ТА ОБЛАГОРОДЖЕННЯ СОЛОНОГО ВУГІЛЛЯ, *обессоливание и облагораживание соленого угля, **desalting and upgrading of salty coal, ***Entsalzung und Veredelung der Salzkohle – процес або група процесів, спрямованих на зменшення вмісту солей, в першу чергу NaCl та KCl у вугіллі солоному, які при спалюванні обумовлюють активну корозію робочих частин котлоаґреґату та шкідливі викиди. Роботи по розробці процесів знесолення, облагороджування та використання вугілля солоного ведуться у ряді країн. У Німеччині та США апробовано спалювання розубоженого (збідненого) солоного вугілля. Ряд технічних рішень передбачають спеціальні добавки до солоного вугілля (силікати лужних металів, кремнієві кислоти, кварц, оксид магнію, веруліт тощо), які знижують негативну дію солей при їх спалюванні. В Україні розроблено спосіб облагороджування цього вугілля пароповітряною та паровуглекислотною газифікацією в киплячому шарі, а також методом газифікації, в Німеччині – шляхом напівкоксування вугілля, в США, Україні, ФРН проведені досліди по скрапленню солоного вугілля (вихід цільових фракцій на рівні 72-81%). Лідером розробки технологій знесолення вугілля є Україна. Вітчизняні технології базуються на водній промивці вугілля до кондиційного вмісту солей (по Na2O до 0,3-0,4% на суху масу вугілля), зокрема в процесі гідротранспортування та у поєднанні з технологією масляної аґреґації. Крім того, розроблена і апробована схема комплексного використання солоного вугілля, яка включає вилучення солей гумінових кислот, газифікацію ентгумінованого вугілля діоксидом вуглецю. Всі роботи знаходяться на стадії лабораторних, стендових або пілотних (полігонних) досліджень. В Україні проблему знесолення та облагороджування солоного вугілля вивчали Інститут мінеральних ресурсів, Інститут органічної хімії та вуглехімії НАНУ, Інститут проблем енергозбереження НАНУ, Дніпропетровський хіміко-технологічний університет, Донецький державний технічний університет, НВО “Гаймек”. А.Кхелуфі.
ЗНЕШЛАМЛЮВАННЯ (ДЕШЛАМАЦІЯ), *обесшламливание, **desliming, slime removal, sludge removal; ***Entschlammung ***Entschlämmung – зниження вмісту шламу в оброблюваному вугіллі; видалення найбільш тонкодисперсної частини подрібнених руд (шламів) з пульпи для підвищення якості концентрату. З. може передувати процесу збагачення або проводитися на проміжному або кінцевому продукті операції. Попереднє З. застосовується перед гравітаційним (відсадка, збагачення на концентраційних столах і інш.) і перед флотаційним збагаченням, а також перед електричною сепарацією. Здійснюється шляхом грохочення, напр., на дугових ситах, вібраційних грохотах, конусних нерухомих грохотах. Для О. застосовують також повітряні, гідравліч. і спіральні класифікатори, а також гідроциклони, багер-зумпфи. О. магнетитових концентратів здійснюють в магнітних дешламаторах.
ЗНЕШЛАМЛЕННЯ, *обесшламливание, **desliming, sludge removal; ***Entschlämmung – операція попередньої обробки матеріалу при збагаченні корисних копалин, яка полягає у вилученні шламу. Для З. використовуютьсягрохоти, спеціальні знешламлювачі тощо. Знешламлювач, як правило, має такі технологічні вузли: корпус з каркасом для установлення колосникових сит, піддон для евакуації підрешітного продукту, пристрій для зміни кута нахилу робочої поверхні, напірні бризкала та рухомі борти.
ЗНІМАЛЬНА МЕРЕЖА, *съемочная сеть, **survey network, ***Aufnahmenetz – сукупність точок земної поверхні, що визначаються додатково до пунктів геодезичної мережі для забезпечення топографічних зйомок. Точки З.м. визначаються аналітично (триангуляцією, теодолітними ходами, прямими і зворотними геодезичними засічками) і графічними способами (мензулою, кіпрегелем). Початковою основою для розвитку З.м. служать пункти геодезичної мережі.
ЗН&OACUTE;С, *износ; **wear; ***Veschleiss, Verschleissen, Abnutzung, Abnutzen – результат зношування, що визначається в установлених одиницях. Значина зносу може виражатися в одиницях довжини, об’єму, маси та ін.
ЗНОСОСТІЙКІСТЬ, *износостойкость; **wear resistance; ***Verschleissfestigkeit – властивість матеріалу виявляти опір зношуванню за певних умов тертя, яка оцінюється величиною, оберненою швидкості зношування чи інтенсивності зношування.
ЗН&OACUTE;ШУВАННЯ, *изнашивание; **wear process, wear-and-tear, deterioration; ***Verschleiss, Abnutzung, Verschleissen, Abnutzen – процес руйнування, який протікає з поверхні твердого тіла і (чи) збільшення його залишкової деформації при терті, який проявляється в поступовій зміні розмірів і (чи) форми тіла.
ЗНОШУВАННЯ СВЕРДЛОВИН І ОБЛАДНАННЯ, *изнашивания скважин и оборудования; **well and equipment wear; ***Bohrloch- und Ausrüstungsverschleiss – 1) М о р а л ь н е з н о ш у в а н н я – це зменшення вартостi дiючої технiки внаслiдок технiчного прогресу в галузі створення обладнання й у сферi його застосування, тобто внаслiдок створення бiльш дешевих конструкцiй такого типу або бiльш досконалих конструкцiй обладнання. Модернiзацiя обладнання часто дає змогу при вiдносно невеликих витратах пiдвищити технiко-експлуатацiйнi показники обладнання i продовжити економiчно виправданий термiн використання фiзично ще не зовсiм зношеного обладнання. Модернiзацiю обладнання варто здiйснювати одночасно з його ремонтом. 2) Фiзичне зношування – це змiна властивостей, розмiрiв i форми обладнання, внаслiдок чого воно не може задовольняти вимог до нього. На розмiри фiзичного зношування впливають: а) ступiнь завантаження обладнання (iнтенсивнiсть, тривалiсть роботи); б) особливостi виробничого i технологiчного процесiв (навколишнє середовище, корозiйна дiя тощо); в) якiсть виконання обладнання; г) якiсть догляду i технiчного обслуговування. Фiзичнi зношування можна роздiлити на двi групи: природнi та аварiйнi. Зношування, якi повiльно накопичуються i є наслiдком тривалої роботи сил тертя, дiї високих температур, кислот i лугiв при нормальних умовах експлуатацiї, називаються природними. Аварiйнi зношування виникають iз-за грубих порушень правил технiчного обслуговування i експлуатацiї. Видiляють п`ять основних видiв зношування i пошкодження деталей обладнання: 1. Механiчне зношування, яке проявляється в результатi взаємодiї пар тертя. В залежностi вiд природи пар тертя i умов їх взаємодiї розрiзняють зношування (витирання) пар тертя при коченнi чи ковзаннi i абразивне зношування. За характером змащування розрiзняють рiдинне тертя (тiла тертя роздiленi шаром змащування); тертя при неповному чи недосконалому змащуваннi (напiврiдинне, напiвсухе, граничне тертя); сухе тертя. Найменше зношування має мiсце при рiдинному тертi. В умовах сухого чи граничного тертя можливе схоплювання вузлiв тертя, яке зумовлюється дiєю молекулярних сил. Тому для забезпечення максимальної зносостiйкостi необхiдно вибирати оптимальну шорсткiсть поверхнi, при якiй коефiцiєнт тертя буде найменшим. При абразивному зношуваннi внаслiдок дряпаючої i рiзальної дiї твердих абразивних частинок (напр., пiску) деталi машин iнтенсивно зношуються. У роботi кожної пари тертя видiляють три перiоди: припрацювання, природного зношування, аварiйного зношування. Протягом першого перiоду вiдбувається iнтенсивне згладжування нерiвностей спряжених поверхонь до настання стабiльної шорсткостi та постiйної площi контакту. Перiод природного зношування характеризується приблизно постiйною швидкiстю зношування. Третiй перiод характеризується швидким зростанням зношування, бо збiльшення зазору в спряженнi призводить до ударiв мiж деталями, що викликає пiдвищенi пластичнi деформацiї металу. Тому цей перiод зношування називається аварiйним, а зношування має назву граничного. 2. Деформацiї i поломки, якi супроводжуються змiною форми i розмiрiв деталi. Вони виникають при надмiрному збiльшенні напруг у матерiалi деталi, що перевищує границю текучостi чи границю мiцностi. 3.Ерозiйно-кавiтацiйне пошкодження, яке виникає пiд дiєю на метал потокiв рiдини чи газу. Ерозiя (роз`їдання, руйнування) має мiсце при великих швидкостях потоку i наявностi в ньому механiчних домiшок (напр., пiщинок). Кавiтацiя – це утворення порожнин у рухомiй рiдинi, бульбашок пари, коли тиск рiдини знижується нижче тиску насиченої пари. Цi бульбашки, зникаючи з великою швидкiстю в зонi пiдвищеного тиску, викликають гiдравлiчнi удари до поверхнi металу та його руйнування. Iнтенсивнiсть руйнування дуже зменшується з пiдвищенням твердостi поверхнi. 4. Корозiйне пошкодження – це результат процесу руйнування металу внаслiдок хiмiчної i електрохiмiчної дiї навколишнього середовища (корозiя атмосферна, газова, електролiтична). 5. Корозiйно-механiчне пошкодження, що виникає пiд впливом корозiї та механiчних чинникiв (напруги, деформацiй, тертя та iн.). Для пiдвищення довговiчностi деталей, якi працюють в умовах корозiйної втоми (процес руйнування металiв при одночаснiй дiї корозiйного середовища i циклiчних напруг), необхiдно ретельно iзолювати робочу поверхню вiд корозiйного середовища та зменшувати величину i циклiчнiсть напруги, що виникає у поверхневих шарах металу. Зрозумiло, що зношування можна зменшити, але усунути його повнiстю не вдається. Необхiднiсть ремонту виникає при значному зносi обладнання, коли нормальна роботопридатнiсть обладнання не може бути вiдновлена в процесi експлуатацiї.Ремонт – це виправлення пошкоджень, усунення дефектiв i поломок, лагодження вузлiв. Ремонт частково усуває фiзичний знос i вiдновлює роботопридатнiсть обладнання. Але з часом він переходить у таку міру, коли подальший ремонт стає економiчно недоцiльним, бо зношування вiдбувається настiльки iнтенсивно, що витрати на ремонт стають рiвними або бiльшими вiд вартостi нового обладнання, тобто деталь, вузол чи обладнання досягнули граничного зносу. Тодi їх необхiдно негайно вивести iз експлуатацiї i замiнити новими чи вiдновленими. У ремонтнiй практицi видiляють також допустимий знос, при якому деталь в процесi ремонту може бути залишена в обладнаннi, якщо її граничний знос не настане ранiше наступного ремонту. Не слiд доводити обладнання до граничного (аварiйного) зносу, його необхiдно вивести iз експлуатацiї до того, поки знос стане аварiйним. Якщо деталь працювала в умовах аварiйного зношування, то до неї вiдноситься вибраковувальний знос, який визначає повну непридатнiсть деталi до роботи i до вiдновлення. Щоб не доводити обладнання до аварiйного зношування, необхiдно ретельно виконувати графіки технiчного обслуговування i ремонтiв та вести облiк роботи обладнання. Перiод з початку вводу обладнання в експлуатацiю до його списання називаютьтермiном служби.
ЗОЛА, *зола, **ash, ***Asche – пилоподібний або шлакоподібний залишок, що утворюється з мінеральної частини палива, коли воно повністю згоряє. Складається з продуктів окиснення і випалення золотвірних компонентів мінеральної частини і органічних сполук палива і деякої кількості невигорілих його органічних компонентів (недопал). В промислових умовах 3. утворюється у вигляді тонкодисперсного порошку – золи-уносу і шлаку – сплавленого уламкового матеріалу. При спаленні палива з рідким шлаковидаленням в осн. утворюється шлак, при сухому – на 80% зола-унос. За плавкістю (температурі початку плавлення) 3. поділяються на легкоплавкі (менше за 1200оС), середньоплавкі (1200-1350оС), тугоплавкі (1350-1500оС) і неплавкі (більше 1500оС). Хім. склад 3. при згорянні вугілля, горючих сланців і торфу – y % (SiО2 10-65, Аl2O3 10-40, CaO 0,5-45, MgO 0,2-6, Na2O 1-10%, KaO 1,5-3) залежить від умов утворення даного палива, технології його спалення тощо. 3. низькозольних торфу, бурого і окисненого вугілля і горючих сланців має підвищений вміст CaО, кам. вугілля – переважно алюмо-силікатний склад. За величиною співвідношення суми оксидів Fe, Са, Мg, Na і K до суми оксидів Si, Al, Ti 3. розділяють на кислі (менше 1) і лужні (більше 1). 3. вугілля в осн. кисла, горючих сланців і дерева – лужна. Шлаки використовують в будівництві. З. застосовується також як заповнювач для бетонів і будівельних розчинів, як домішка (в цеглу), сировина для вироблення аглопориту, зольного гравію. Зола-унос в осн. складується в мокрих золовідвалах і лише частково використовується в цем. пром-сті як сировина і добавка, при виробництві будівельної кераміки, асфальтобетону, золобетону, випалювального і безвипалювального гравію. Із 3. деяких типів вугілля вилучають рідкісні і розсіяні елементи, напр. ґерманій і ґалій. Зола-уносу ТЕС містить до 1-5% порожнистих частинок, які мають унікальні теплоізоляційні властивості і використовуються для спеціальних теплоізоляційних покрить, напр., у космічній техніці. Технологію вилучення порожнистих частинок з золи-уносу методом флотації запропоновано вченими Національної гірничої академії України (м. Дніпропетровськ).
ЗОЛА ВУГІЛЬНА, *зола угольная, **сoal ash, ***Kohlenasche – мінеральна речовина, що залишається після спалювання вугілля при температурі біля 800 0 С при доступі повітря. Основні компоненти З.в. – оксиди кремнію, алюмінію, заліза, кальцію, магнію, натрію, калію. Вторинне значення мають оксиди титану, фосфору, марганцю. За складом золи поділяються на кременисті (вміст SiО2 40-70%), глиноземні (Аl2O3 30-45%), залізисті ( Fe2O3), вапнисті (СаО 20-40%).
Основні компоненти золи вугілля, %
| Типи золи | Al2O3 | SiO2 | Fe2O3 | CaO |
| Кремeнисті | 8-30 | 40-70 | До 20 | До 20 |
| Глиноземні | 30-45 | 40-55 | До 20 | До 20 |
| Залізисті | 10-20 | 30-55 | 20 | До 20 |
| Вапнисті | 5-20 | 15-40 | 5-20 | 20-40 |
Крім того, зола вугілля містить понад 40 різних елементів. Це:
? мікроелементи з вмістом 0,1-0,001% (B, F, P, Cl, Ti, V, Ni, Cu, Zn, As, Ba, Pb);
? рідкісні елементи з вмістом 0,001-0,00001% (Li, Be, Ce, Co, Go, Ge, Se, Sr, Pb, Nb, Mo, Cd, Sn, Sb, I, Cs, La, W, Bu, V),
? ультрарідкісні елементи з вмістом менше 0,00001% (Ag, In, Re, Pt, Au, Ir, Hg).
Хімічний склад та мікроелементи вивчаються для встановлення можливості їх попутного вилучення та використання, а також для оцінки токсичності золи.
ЗОЛІ, *золи, **sols, ***Sole – дисперсні системи, найдрібніші частинки будь-якої речовини в рідкому (гідрозолі), твердому чи газоподібному (аерозолі) середовищі. Золі ще називають “колоїдними розчинами”. З. з водним середовищем називають гідрозолями, з органічним середовищем – органозолями. Частинки дисперсної фази З. (міцели) беруть участь у броунівському русі. При коагуляції ліофобні З., для яких характерна слабка взаємодія частинок з середовищем, перетворюються в гелі. Твердими З. називають дисперсні системи з розподіленими у твердій фазі тонкими частинками іншої твердої фази.
ЗОЛОВЛОВЛЮВАННЯ, *золоулавливание, **ash collection, ***Aschenfängerung – видалення золи з димових газів. У золовловлювачах механічної дії (напр., скруберах, циклонах) частинки золи осаджуються під дією відцентрових сил; у золовловлювачах електричної дії (електричних фільтрах) негативно заряджені частинки осідають на позитивно заряджених електродах.
ЗОЛОМІР, *золомер, **ashmeter, ***Aschegehaltsmesser, Aschebestimmer – прилад для автоматичного виміру зольності вугілля за його електромагнітними властивостями. Застосовуються З. з використанням йонізуючого випромінювання (гамма-, бета–випромінювання) та рентгенівських променів. Вимірювання зольності за допомогою З. можливе як стаціонарне (з використанням заздалегідь відібраних проб), так і безпосередньо в технологічному потоці.
ЗОЛОТИЙ ЗАПАС УКРАЇНИ, *золотой запас Украины, **gold reserve of Ukraine, ***Goldvorrat der Ukraine – створюється Національним банком України і є державною власністю. Управління золотим запасом України здійснюється Національним банком України у межах повноважень, визначених законодавством. Золотий запас формується шляхом закупівлі афінованого золота в зливках у фізичних та юридичних осіб, резидентів та нерезидентів за рахунок коштів Національного банку України. Золотий запас України зберігається у Державній скарбниці Національного банку України та на металевих рахунках, відкритих Національним банком України в центральних банках інших країн та комерційних банках, в тому числі в іноземних. Національний банк України організовує діяльність Державної скарбниці України та щорічно інформує Президента України та Верховну Раду України про стан накопичення та використання золотого запасу.
ЗОЛОТІ РУДИ, *золотые руды, **gold ores, ***Golderzen – природні мінеральні утворення з вмістом золота у таких кількостях, що його економічно доцільно видобувати. Розрізняють корінні родовища (представлені г.ч. жилами із вмістом золота 1…30 г/т) й розсипи у вигляді алювію (вміст золота 0,5…50 г/м3). Крім власне З.р. відомі золотоносні руди міді, нікелю, свинцю і цинку, срібла, заліза (залізисті кварцити), марганцю, в яких золото виступає як попутний компонент. Виявлено більше 30 мінералів золота. Осн. пром. значення має золото самородне, другорядне – кюстеліт (Au бл. 10-20%) і телуриди: калаверит – AuTe2 (40-43% Au), креннерит – (Аu, Ag)Те2 ( 40% Аu), сильванiт – (Au, Ag)Te4, (25-27% Au), петцит Аg3АuТе2 (25% Аu). Pідкісні – купроаурид – AuCu2, родит – Au, Rh, порпецит – Au, Pd, ауростибіт AuSb2, мальдоніт Au2Bi, сульфід золота ютенбогардеїт – Аg3АuS2 і інш. Попутні компоненти З.р. – Ag, Сu, РЬ, Zn, Bi, As, Sb, Те, Hg, W, Sn, Co, Ni. Розрізняють ендогенні, екзогенні і метаморфізовані 3.р.
Всі е н д о г е н н і З.р. – гідротермального походження. Вміст Au від 2-3 до дек. сотень г/т. Утворюють масивні плитоподібні, сідловидні жили, трубоподібні тіла, прожилкові і штокверкові поклади. Склад 3.р. різноманітний (до 200 мінералів). Переважають золото-сульфідно-кварцові руди. Присутні карбонати кальцію і заліза, барит, хлорит, серицит, турмалін. Серед рудних мінералів переважає пірит, рідше – арсенопірит. Їм підпорядковані піротин, сульфіди і сульфосолі міді, свинцю, цинку, вісмуту, срібла, оксиди заліза, самородне срібло, вісмут, в поодиноких випадках – телуриди. Е к з о г е н н і 3. р. укладені в розсипах, рідше в зонах окиснення золотоносних сульфідних родовищ. Золото зустрічається у вигляді обкатаних і напівобкатаних зерен, лусочок (розмір 0,5-4 мм), іноді зростків з кварцом в піску або глинистому матеріалі, що містить валуни, гальку і (або) щебінь різн. порід. Зустрічаються самородки. Вміст Au – 100-150 мг/м3 – десятки г/м3, проба – від 800 до 950. У зонах окиснення золото концентрується в ниж. частинах окиснених руд, переважно в асоціації з гідрооксидами заліза і марганцю, з гіпергенними мінералами міді, арсену, срібла, карбонатами, каолінітом. Вміст Au від 2-3 до 10 г/т. 3.р. утворюють складні поклади, лінзи і гнізда. М е т а м о р ф і з о в а н і 3.р. пов’язані з пластами золотоносних конгломератів, рідше – ґравелітів. Золото у вигляді зерен, зрідка напівобкатаних (5-100 мкм), укладене в кварц-серицит-хлоритовому цементі, а також у формі тонких прожилків, які перетинають кварцову гальку. Вміст Au 3-20 г/т, пробність вище 900.
Сумарна кількість золота, добутого з надр Землі в історично доступний для огляду період, за оцінками фахівців перевищує 135 тис. т. Причому, більш 40% цієї кількості представлено ювелірними виробами, 30% зосереджено в державних резервах, майже 20% знаходиться у вигляді злитків і монет) і тільки 10% використовується промисловістю в технічних і технологічних цілях. Дослідження показують, що найбільш сприятливою ціною на золото є 400-410 дол. за унцію (приблизно 12,5 дол. за 1 грам). Це значить, що якщо прямі витрати на виробництво золота істотно вище позначеної величини, то розвивати виробництво стає невигідним. Аналіз світових тенденцій розвитку виробництва і збуту золота за останні чверть століття показує, що в цій галузі світового господарства виявляються процеси, що сприяють як збільшенню, так і зменшенню видобутку і реалізації золота на світовому ринку.
В кінці ХХ ст. стало вигідно переробляти бідні і важкозбагачувані руди: включати в експлуатацію забалансові запаси; відновляти експлуатацію раніше “законсервованих” кар’єрів і полігонів, рудників і шахт; переробляти техногенні відвали багатьох гірничозбагачувальних комбінатів. Корінні зміни відбулися в технології збагачення З.р. за рахунок купчастого, купчастого з ціануванням і біологічного вилуговування в колонах, методу “вугілля в пульпі”, вдосконалення інших піро- і гідрометалургійних методів (наприклад, автоклавного збагачення тугоплавких руд). Це обумовило підвищення рентабельності вторинної переробки бідних руд і збережених “хвостів” збагачувальних фабрик зі змістом золота на рівні 1,0-0,3 г/т і менше.
Різкому зниженню прямих витрат і загальних витрат у виробництві золота сприяли швидкий перехід з підземного на відкритий спосіб відпрацьовування родовищ (за останні 15 років частка відкритого способу відпрацьовування збільшилося у світі з 30 до 70%) і активне упровадження високопродуктивної техніки на гірничих роботах, при транспортуванні і переробці руди.
Наприклад, у США відкритим способом добувається 85% золота (у Канаді – 10%). Собівартість вилученого металу при переробці руд купчастим вилуговуванням у 2 рази нижче, ніж отриманого звичайним способом. Світовий видобуток золота останні 15-17 років, аж до 1994 р., неухильно зростав – приблизно на 1-3% у рік. Максимум річного видобутку (2309,1 т) був досягнутий у 1993 р. У наступні роки видобуток стабілізувався на рівні 2300-2500 т. Скорочення темпів зростання видобутку Au у світі обумовлено дією багатьох факторів. У першу чергу спостерігається стійке зниження ринкових цін на золото: з 446,07 $ US за унцію в 1987 р. до 343,95 – у 1992 р. Період нестабільної ціни на золото в 1992-1996 р. змінився різким (майже 100 $ US за унцію) падінням у другій половині 1997 р. і в 1998 р. В умовах, коли тільки 40 % золотодобувних підприємств у світі здатні окупити власні витрати при ціні 300 $ US, неминуче значне зниження виробництва золота у світі. Падіння ціни на золото в 1997-98 р. обумовлено різким зниженням попиту на Au у південній і південно-східній Азії (унаслідок катастрофічної девальвації валют) і збільшення пропозиції золота з запасів центральних банків розвинутих країн, у т.ч. Європейського центрального банку. Наслідком дії цього глобального фактора стало зниження рентабельності багатьох золотодобувних комбінатів, обмеження кількостей знову створюваних потужностей по видобутку Au замість рудників, що закрилися; виснаження запасів кондиційних руд на деяких підприємствах і т.п.
Аналіз сучасного стану технологій переробки мінеральної сировини благородних та кольорових металів, а також оцінка умов і реалій (економічних, технологічних, екологічних тощо) функціонування галузі в майбутньому дозволяє виділити як перспективні такі основні напрями досліджень в області створення технологій XXI ст.: – розробка принципово нових способів розкриття ізбагачення корисних копалин на основі застосування енергії прискорених електронів, електроплазменої сепарації та інших енергетичних впливів; – створення нових способів вилучення благородних металів з руд і пісків, в тому числі комплексних, з використанням процесів коагуляції (флокуляції, аґломерації, ґрануляції) поверхово-активними речовинами і парафінами, в тому числі з використанням адгезійно-активних носіїв-аґреґатів; – галамації (рідким галієм) замість амальгамації; – збагачення у відцентрових і інших полях; – розробка технологій і технічних засобів радіометричної і електростатичної сепарації; – випробування і широке впровадження в промисловість рентабельної технології купчастого і підземного вилуговування золота, міді і інших металів з бідної рудної і техногенної сировини; – розробка і освоєння технології вилучення благородних металів на основі використання високоміцного активованого вугілля типу АГ-90, ФАС-3 і інш.; – дослідження і застосування малотоксичних розчинників золота, в тому числі бром- і йодвмісних, замість ціаніду; – створення легкорегенерованого аніоніту для сорбції благородних металів з розчинів і пульп; – розробка і промислове освоєння біогідрометалургійної технології переробки важкозбагачуваної золотовмісної сировини, в тому числі золото-арсенових концентратів; – створення нових екологічно безпечних мікробіологічних способів знешкодження ціанідів замість хлоридної технології; – випробування автоклавної технології вилуговування руд і концентратів кольорових і благородних металів для зниження використання токсичних пірометалургійних способів, що дорого коштують; – розробка нового способу флотації руд в апаратах колонного типу; – дослідження і застосування ефективних і екологічно безпечних флотаційних реаґентів; – біосорбція; – розробка і виготовлення модульних пересувних установок для освоєння дрібних і видалених родовищ; – створення сучасних комп’ютерних технологій контролю і управління якістю сировини, що переробляється. За оцінками експертів вдосконалення традиційних технологій і створення нових технологій дозволить ефективно вилучати золото крупністю до 5-10 мкм і менше, зокрема з бідних і важкозбагачуваних руд, відвалів, хвостосховищ з мінімальним екологічним впливом на довкілля. Успішна реалізація наміченої програми розвитку наукових досліджень дозволить підвищити технічний рівень вітчизняної гірничо-рудної і металургійної промисловості і збільшити виробництво золота у XXI ст.
ЗОЛОТО,*золото, **gold, zar; ***Gold – хімічний елемент. СимволAu, ат. н 79, ат.м. 196,9665. Належить до благородних металів. Вироби з 3. виявлені при розкопках найбільш древніх цивілізацій епохи неоліту в горах Франції, в кельтських могильниках, в давніх похованнях на території України, додинастичних пам’ятниках Єгипту, серед найбільш древніх культурних шарів в Індії і Китаї. Рафінування 3. і відокремлення його від срібла почалося у 2-й половині ІІ-го тисячоліття до н. е. 3. – м’який яскраво-жовтий важкий метал. Крісталічна ґратка 3. кубічна ґранецентрована. Фіз. властивості: густина (при 20 оС) 19320 кг/м3; tпл = 1046,5 оС З; питома теплопровідність (при 0 оС) 311,48 Вт/(м·К), пит. теплоємність (при 0 оС і тиску 1 атм) 132,3 Дж/(кг·К); пит. опір (при 0 оС) 2,065·10-8 Ом·см, електропровідність по відношенню до міді (при 0 оС) 75,0%; коеф. лінійного розширення (0-100 оС) 14,6·10-6 К-1; для випаленого 3. межа міцності при розтягненні 100-140 МПа; тв. за Брінеллем 18,9·10 МПа. 3. Має найвищі в порівнянні з усіма іншими металами пластичність і ковкість. Легко розплющується на найтонші листочки, так 1 г 3. можна розплющити в лист пл. 1 м2.Легко полірується. 3. має виключну хім. інертність, це метал, на який не діють розбавлені і концентровані кислоти. При нормальних умовах 3. не взаємодіє ні з киснем, ні з сіркою. 3. стійке до дії атм. корозії і різних типів природних вод. 3. звичайно розчиняється у водних розчинах, що містять ліганд (що створює з 3. комплекси) і окиснювач, але кожний з цих реаґентів, взятий нарізно, не здатний розчинити 3. Так, напр., 3. не розчиняється в соляній або азотній к-ті, але легко розчиняється в т.н. “царській горілці” (суміші 3:1 HCI+НNО3), в хромовій к-ті в присутності хлоридів і бромідів лужних металів, в ціанідних розчинах в присутності повітря або пероксиду водню з утворенням ціаноауру-тіону. 3. розчиняється також в розчинах тіосульфату, тіосечовини.
Поширеність 3. у Всесвіті 5,34·10-8%. Відносний вміст 3. на Сонці становить 4,0·10-6%, що на порядок вище, ніж у породах Землі. Сер. вміст його в земній корі 4,3·10-7%. За зростанням концентрації 3. вибудовується такий ряд природних утворень: мор. вода, осадові породи, кислі вивержені породи, середні вивержені породи, основні і ультраосновні вивержені породи, хроміти базальтоїдних порід, гідротермальні руди. У гідросфері вміст 3. 1,0·10-9%, тобто більш ніж на два порядки нижче середнього для земної кори. Однак загальна к-ть З. в гідросфері величезна і складає бл. 5-6 млн. т. Сер. вміст 3. для всіх видів прісних вод – біля 3,0·10-9%, вміст 3. в мор. воді непостійний: у полярних морях 5,0·10-9%, біля берегів Європи (1-3,0)·10-7%, в прибережних зонах Австралії до 5,0·10-6%. Вміст 3. в осадових породах відносно низький. Найбільш поширеним є 3. в гідротермальних розчинах у формі різних простих і змішаних моноядерних комплексів Аu. До них належать гідроксильні, гідроксохлоридні і гідросульфідні комплекси. Для 3. характерна різноманітність чинників, що приводять до його концентрування і фіксації. У природі 3. г.ч. зустрічається у вигляді золота самородного, а також у вигляді твердих розчинів зі сріблом (електрум), міддю (купроаурид), вісмутом (бісмутоаурид), родієм (родит), іридієм (ірааурид) і платиною (платинисте 3.). Відомі телуриди 3. AuTe2 (кавалерит) і AuTe3 (монтбреїт).
Найбільш древні методи виділення 3. – гравітаційний – основний процес отримання золотоносного концентрату та адгезійний. Починаючи з І-го тис. до н. е. при вилученні 3. з концентратів використовувалося амальгамування – розчинення З. ртуттю з подальшим вилученням (перегонкою) ртуті. У кін. ХVІІІ ст. і протягом ХІХ ст. розповсюдився метод хлорування. Хлор пропускався через подрібнений рудний концентрат, і хлорид 3., що утворюється при цьому, вимивався водою. У 1843 П.Р.Багратіоном запропонований ціанідний спосіб виділення 3., який широко використовується і дозволяє практично повністю виділити 3. навіть з найбідніших руд. Для вилучення 3. рудний концентрат обробляється при доступі повітря розбавленим розчином NaCN. При цьому 3. переходить в розчин, з якого потім виділяється дією металіч. цинку. Очищення отриманого тим або іншим шляхом 3. від домішок проводиться обробкою його гарячою сірчаною кислотою. В Україні розроблені оригінальні сучасні методи вилучення З. – ґрануляційне адгезійне збагачення та біометоди, зокрема: а) бактеріальне вилуговування (переведення З. в розчин); б) біосорбція (селективне видалення З. з розчинів); в) біофлотація (використання флотореаґентів-мікробів). У техніці його використовують у вигляді сплавів з інш. металами. 3. застосовують в авіац. і косміч. техніці, електроніці, медицині.
ЗОЛОТО САМОРОДНЕ,*золото самородное, **native gold, ***gediegenes Gold – мінерал класу самородних елементів.Склад: 4 Au. 3. с. – природний твердий розчин срібла (до 43%) в золоті. Домішки Fe, Cu, Mn, Pb, рідше – Bi, Sb, Hg, Тe, Se, Pt, інш. Cингонія кубічна. Блиск яскравий, металічний. Тв. 2-3. Густина 15,6-19,2 г/см3. Колір – блідо-жовтий, червоно-жовтий, зеленуватий. Кристали З.с. в осн. дрібні – до 1-2 мм. Форма кристалів октаедрична, додекаедрична або кубічна. Розрізнюють З.с. тонкодисперсне (до 10 мкм), пиловидне (5-50 мкм), дрібне (0,05-2 мм). У більшості золоторудних род. переважають частинки 0,01-4 мм. Зустрічається у вигляді двійників, а також прямокутних, дендритових, розгалужених, листуватих або губчастих аґреґатів. Приурочене до гідротермальних жил, з кварцом та піритом. Присутнє в пегматитах, чорних пісках, розсипних родовищах. Найбільші суцільні скупчення масою понад 1-5 г – самородки. Найбільший з них “Плита Холтермана” з Австралії важив 93,3 кг.
ЗОЛОТОДОБУВНА ПІДГАЛУЗЬ УКРАЇНИ, *золотодобычная подотрасль Украины, **the gold mining subindustry of Ukraine; ***Goldgewinnungsindustrie in Ukraine– розвивається в останні роки ХХ ст., за радянської влади була відсутня. Винятком була розвідка Мужіївського родовища в Закарпатській області, відомого ще з XII ст. Протягом останнього десятиріччя в Україні відкрито більше тисячі золоторудних об’єктів (родовищ, рудопроявів точок мінералізації): у Карпатській золотоносній провінції — більше 300, в межах Українського щита — 650, у Донецькому регіоні — близько 60, що засвідчує значний золоторудний потенціал України. За оцінками експертів, в т.ч. закордонних, сьогодні знайдені та оцінені запаси золота в Україні складають близько $ 7 трлн. (“Економічний часопис” № 11-12, 1997).
Найбільш розвіданими на 1999 р. є золоторудні райони, розташовані у вулканогенному поясі Карпат, метаморфічних комплексах стародавнього Українського щита, чорносланцевих формаціях Складчатого Донбасу, у старовинних і сучасних руслах рік, комплексних титано-цирконієвих розсипах, а також у хвостах збагачення залізних руд. Перспективними родовищами Українських Карпат є Мужіївське, Берегівське, Сауляк, запаси яких складають мільйони тонн руди, а середній вміст золота 6—8 г/т. До світових аналогів корінних родовищ Закарпаття можна віднести: Крипл-Крик, США (запаси золота складають 594 т); Багіо, Філіппіни (350т), Хішікарі, Японія (250т). Більшість значних родовищ на стародавніх щитах світу, до яких належить і Український, приурочені до ґраніт-зеленокам’яних поясів докембрійського періоду. На родовища стародавніх щитів і платформ припадає 75 % світового видобутку золота. Аналогами об’єктів Українського щита є такі унікальні родовища, як Калгурлі, Австралія (1300 т); Колар, Індія (990 т), Парк’юпайн (980 т), Хемло (750 т), Керр-Едісон (340 т). Виявлені протягом останніх років родовища і прояви золота Середнього Придніпров’я (Сергіївське, Балка Золота, Балка Широка, Клинцівське, Майське, Юріївське) виявились високоперспективними — прогнозні ресурси руди на пошукових площах складають сотні мільйонів тонн, а середній вміст золота коливається від 5 до 8 г/т. Зокрема Сергіївське родов., пов’язане з сурською зеленокам’яною структурою, має істотну подібність до золотоносних родов. Канади, Австралії та Півд. Африки. Розміри родов. 1х2 км, виявлено 25 рудних тіл, прогнозні запаси – до 160 т золота. Попутні руди – молібденові. Родов. Балка Широка має запаси до 130 т золота. Геологічна позиція донецьких родовищ і рудовиявів подібна до родовищ чорносланцевого комплексу, до якого належать: суперунікальні родовища-“тисячники” — Сухий Лог, Росія (1100 т) і Хоумстейк США (1200 т), унікальні — Ашангі, Гана (530 т) і Бендіго, Австралія (700 т). Те, що до сьогодні на Донеччині не відкрито родовища золота, геологи пов’язують з відсутністю глибинної геологічної розвідки найбільш розвіданих рудовиявів Донбасу — Гострого Бугра, Бобриківського вияву. Очікується, що основна частина золота зосереджена відповідно на глибинах 400 і 1300 м .
Найбільш розвіданим і підготовленим до експлуатації є Мужіївське родовище із затвердженими запасами золотополіметалічних руд. Генпроектувальником Мужіївського державного золото-поліметалічного комбінату є інститут “Кривбаспроект”. У 1995 — 1996 рр. інститут “Кривбаспроект” разом з інститутами “Механобрчормет”, біоколоїдної хімії НАН України, мінеральних ресурсів (“УкрДІМР”), “Титану”, “Промтехнології” виконав техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) промислового освоєння цього родовища. Збагачення руд в ТЕО передбачається на місці видобутку, а гідрометалургійна переробка золоторудних концентратів – на Закарпатті і на Придніпровському хімічному заводі (ПХЗ), Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті, Східному ГЗК. Був розглянутий також варіант прямого ціанування руди на ПХЗ, на якому в усіх варіантах передбачається електроліз і одержання товарного злитку. Переробка золотополіметалічних концентратів передбачена на констянтинівському заводі “Укрцинк”. Усі варіанти рентабельні. Інститут “Кривбаспроект” виконав робочий проект будівництва Мужіївського державного золото-поліметалічного комбінату. Мужіївський рудник видав першу золотополіметалічну руду в 1999 р. З пуском другої черги Мужіївської копальні потужність золотозбагачувальної фабрики становитиме щорічно 120 тис.т руди, середній вміст золота в ній 6-7 г/т. За рік тут отримуватимуть 800-1000 кг золота.
Оцінка іншихродовищ — Сауляк, Сергіївське, Балка Широка, Балка Золота, Клинцівське, Юріївське, Майське, Бобриківське — була виконана в 1996 році укрупнено. Вивчається Біганське родовище та мідно-золотовмісне родовище Рафаїлівського мідно-рудного вузла. Збагачення руд передбачається проводити за гравітаційно-флотаційною схемою на місці видобутку, а гідрометалургійну переробку та афінаж — на ПХЗ. Вилучення золота в концентрат прогнозується залежно від типу руд кожного родовища і складає від 85,5 до 94,5%, вихід концентрату із руди — від 4,7 до 9,7%, а золота у товарну продукцію — 98%. Окиснені руди Бобриківського родовища передбачається переробляти на ПХЗ без збагачення за тією ж технологічною схемою, що і концентрати. Загальне вилучення золота із руди прогнозується на рівні 88,0%. У результаті оцінки за діючою методикою встановлено, що освоєння усіх перелічених родовищ економічно доцільне. Рентабельність майбутніх підприємств до основних виробничих фондів коливається від 7,2 до 34,1%, а кратність окупності капіталовкладень у промислове освоєння — від 1,0 до 3,4 рази. Капітальні вкладення не окупаються лише при розробці Бобриківського родовища. Повна собівартість 1 г золота із руд оцінених родовищ коливається від 6,8 до 11,0 дол. США. Вартість основних виробничих фондів для освоєння оцінених родовищ складе близько 700 млн. дол. США Результати комерційної оцінки свідчать про непривабливість деяких об’єктів при відокремленому їх oсвоєнні: негативна чиста поточна вартість проекту (NPV) і низький рівень внутрішньої ставки доходу (IRR) — нижчі 10%. При спільному відпрацюванні 2-3 родовищ із збагаченням руд на одній збагачувальній фабриці практично усі оцінені родовища мають промислове значення в ринкових умовах. Одержані показники можуть бути значно покращені при залученні в експлуатацію для збагачення золотих руд прилеглих родовищ дослідно-промислової секції Криворізького ГЗК окиснених руд. Освоєння закарпатських золотих і золото-поліметалічних родовищ найбільш ефективне при збагаченні руд і переробці концентратів на збагачувально-металургійному комбінаті, який доцільно побудувати на промисловому майданчику Затиснянського заводу.
Отже, Україна має реальні геологічні передумови і достатній науковий, проектний, геологорозвідувальний, гірничовидобувний, технологічний, машинобудівний потенціал та інфраструктуру для створення національної золотовидобувної та золотопереробної промисловості. Для вдосконалення і закріплення існуючих потенціалів (завершення геологічної розвідки, розробки і промислових випробувань технологічних схем збагачення золотовмісних руд і переробки концентратів, будівництва рудників, збагачувальних фабрик і хвостосховищ, реконструкції гідрометалургійних цехів) оціночно необхідно до 5 років і капіталовкладення 700 — 800 млн. дол. А.І.Гамалінський, І.А.Гамалінський, “Відомості Академії гірничих наук”, № 2’98.
ЗОЛОТОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ, *золотодобычная промышленность, **gold mining industry; ***Goldgewinnungsindustrie – підгалузь кольорової металургії з видобутку та вилучення золота з руд і розсипів. Осн. центрами видобутку золота в старовину були Верх. Єгипет, Нубія, Іспанія, Колхіда (Кавказ), Індія, Алтай, Казахстан, Китай, Центр і Півд. Америка. У VI-IV ст. до н. е. почалися розробки родов. золота в Зах. Карпатах. Найбільш багаті родов. золота були відкриті на тер. Гани (1471), Мексики (1500), Перу, Чилі (1532), Бразилії (1577), Росії (Урал, 1745), Канади (Квебек, 1823), США (Каліфорнія, 1848; Колорадо, 1858; Невада, 1859; Аляска, 1890), Австралії (1851), ПАР (1884). Відкриття цих і інш. золотоносних р-нів і загальний розвиток техніки у ХІХ-ХХ ст. зумовили велике зростання видобутку золота, яке склало у ХУІ ст. 763 т, у ХУІІ ст. 914 т, у ХУІІІ ст. 1890 т, у ХІХ ст. 11 616 т, у ХХ ст. – бл.100 000 т. Найбільшими постачальниками золота на сучасний світовий ринок є ПАР, Канада, Австралія, країни Африки і Азії, а споживачами – країни Зах. Європи, США, Японія, країни Бл. і Сер. Сходу.
ЗОЛЬНІСТЬ, *зольность, **ash content, ***Aschegehalt, Aschehaltigkeit – вміст у відсотках незгоряючого залишку (на безводну масу), який утворюється з мінеральних домішок палива при його повному згорянні. Позначається символом А і виражається у відсотках. Для практичних цілей значення 3., визначене по аналітичній пробі (Аа), звичайно перераховується на суху масу Аd або робочий Аr стан палива. Для всіх типів твердих палив 3. – один з осн. показників; використовується як обліковий, балансний та розрахунковий показник у практиці видобутку, переробки та споживання вугілля. На показнику З. вугілля ґрунтується більшість існуючих методів оцінки ефективності процесів збагачення вугілля, а також діючий прейскурант оптових цін на вугілля та продукти його збагачення. Існує тісний кореляційний зв’язок між З. вугілля та теплотою його згоряння. Умови визначення 3. стандартизовані. 3. вугілля за рахунок внутр. золи (материнської) звичайно коливається в межах 1-15%, але при тонко-дисперсному розподілі неорганічного матеріалу досягає десятків процентів з поступовим переходом вугілля у вуглисті породи (з Аd до 60%). При звичайному збагаченні вугілля ця зола не видаляється. Як правило, переважна частина мінеральних домішок, що складають зовн. золу, може бути видалена при збагаченні. 3. палив нормується держ. стандартами. Найвища допустима межа 3. рядового вугілля, відсівів, штибів, промпродукту і шламів збагачення встановлена для умов спалення у пилоподібному стані – Аd = 45%. Для шарового спалення використовується вугілля з Аd не більше 37,5%, для коксування – концентрати збагачення з Аd до 10-14%). 3. горючих сланців коливається в широких межах (Аd 48-72%). Торф за змістом золи поділяють на: малозольний (менше 5%), середньозольний (5-10%) і високозольний (більше 10%).
3. вугілля і горючих сланців визначається озоленням проби палива в муфельній печі і прожарюванням зольного залишку при t 800-830 oC. Для прискореного обзолення горючих сланців – при t 850-875 oC. 3. вугілля визначається також рентгенометричним методом – за параметрами йонізуючого випромінювання після взаємодії з вугіллям.
ЗОНА (У ГЕОЛОГІЇ), *зона, **zone, region, range area; ***Zone – одиниця загальноїстратиграфічної шкали в складіярусу. Включає геологічні відклади, що характеризуються певним комплексом видів викопних тварин або рослин.
ЗОНА АЕРАЦІЇ,*зона аэрации, **zone of aeration, ***Belüftungzone, Durchlüftungzone, Auflockerungzone – частина ґрунту, в якій поровий простір у подопроникних породах не заповнений водою. З.а. лежить вище зони насичення. Таким чином, З.а. – верхня зона земної кори між її поверхнею і дзеркалом ґрунтових вод. Містить гігроскопічну, плівкову, капілярну воду, а також тимчасово – гравітаційну воду.
ЗОНА АКТИВНОГО РУЙНУВАННЯ (ЗОНА ДРОБЛЕННЯ) – Див. руйнування гірських порід.
ЗОНА ВИВІТРЮВАННЯ, *зона выветривания, **weathering zone, ***Verwitterungszone – верхня частина земної кори, в якій відбуваються процеси вивітрювання; глибина З.в. становить кілька десятків метрів. Деякі дослідники вважають, що З.в. досягає 0,5 км. Див. вивітрювання.
ЗОНА ВОДОПРОНИКНИХ ТРІЩИН, *зона водопроникающих (водопроводящих) трещин, **rock-fracture zone, ***Zone der wasserleitenden Spalten – частина гірського масиву над виробленим простором, в якій в результаті зрушення гірських порід утворюються водопроникні тріщини. З.в.т. обмежуються кутами обвалення за падінням, підняттям, простяганням, а висота її впливу залежить від літологічного складу масиву гірських порід та потужності пласта.
ЗОНА ВПЛИВУ ДИЗ&RSQUO;ЮНКТИВУ, *зона влияния дизьюнктива, **dominance zone of disjunctive, ***Zone der störungseinflusses, Disjunktivzone – зона, яка визначається потужністю області подрібнення порід в процесі відносного переміщення блоків. В З.в.д. безпечна виїмка корисної копалини, проведення та підтримка гірничих виробок ускладнені. Ширина З.в.д. визначається багатьма факторами (вид родовища, склад порід, геологічна будова масиву, амплітуда диз’юнктиву і ін.).
ЗОНА ГІДРАВЛІЧНОГО ОПОРУ, *зона гидравлического сопротивления; **hydraulic resistance zone; ***Zone des hydraulischen Widerstandes – зона або ділянка відповідного графіка, напр., графіка Нікурадзе, Муріна, що відповідає поєднанню таких параметрів потоку, за яких має місце повна залежність втрат напору по довжині від середньої швидкості ν і від відносної шорсткості стінок русла ε.
ЗОНА ГІДРОГЕОХІМІЧНА, *зона гидрогеохимическая, **hydrogeochemical zone, ***hydrogeochemische Zone – територія, приурочена до лінійно витягнутих гідрогеохімічних аномалій. Як правило, контролюється зонами регіональних розломів. Являє пошуковий інтерес на родовища твердих, рідких та газоподібних к.к.
ЗОНА ДЕФОРМАЦІЙ, *зона деформаций, **deformation zone, ***Deformationszone – область поширення фіксованихдеформаційгірського масиву.
ЗОНА ЛАМІНАРНОГО РЕЖИМУ, *зона ламинарного режима; **laminar flow zone; ***Zone des laminaren Regimes – зона гідравлічного опору, що відповідає ламінарному рухові, при якому втрати напору по довжині hl не залежать від відносної шорсткості ε і є прямо пропорційними середній швидкості ν у першій степені: .
ЗОНА МОЖЛИВОГО ПРОЯВУ РУЙНУЮЧИХ ДЕФОРМАЦІЙ, *зона возможного проявления разрушающих деформаций, **zone of potential manifestation of breaking strain – найбільш напружена область гірського масиву.
ЗОНА НАСИЧЕННЯ, *зона насыщения, **zone of saturation, ***Sättigungszone – частина ґрунту, в якій всі порожнини заповнені водою. Вгорі З.н. обмежується рівнем (дзеркалом) ґрунтових вод; на глибину простягається до тих пір, поки можуть існувати пори.
ЗОНА НАФТОГАЗОНАКОПИЧЕННЯ – Див. нафтогазонакопичення зона.
ЗОНА НЕБЕЗПЕЧНОГО ВПЛИВУ ВОДНОГО ОБ&RSQUO;ЄКТА, *зона опасного влияния водного объекта, **zone of dangerous dominance of water object, ***Gefahrenzone des Wasserbassin – ділянка, в межах якої виймання корисної копалини може спричинити недопустимі збільшення припливу води в гірничі виробки, а в окремих випадках – прорив води та затоплення виробок.
ЗОНА НЕБЕЗПЕЧНОГО ВПЛИВУ ПІДЗЕМНИХ РОЗРОБОК, *зона опасного влияния подземных разработок, **zone of dangerous dominance of underground minings, ***Zone des gefährlichen Einflüsses von untertägigem Abbau – частина мульди зрушення, в якій нахили, кривизна та розтяги перевищують встановлені допустимі величини; визначається кутами зрушення.
ЗОНА ОБВАЛЕННЯ, *зона обрушения, **caving zone, ***Bruchzone, Firstenbruchzone – частина масиву гірських порід над виробленим простором, де породи переміщуються, втрачаючи свою структуру.
ЗОНА ОКИСНЕННЯ, *зона окисления, **oxidation zone, ***Oxydationszone – верхня частина мінеральних родовищ, розміщена вище рівня ґрунтових вод, збагачена киснем, в якій відбуваються процеси окиснення мінералів. Звичайно перекриває згори первинні родовища і в залежності від мінерального складу має назву шапки залізної, ґіпсової, галунової і т.д.
ЗОНА (ОБЛАСТЬ) ОПОРНОГО ТИСКУ, *зона (область) опорного давления, **abutment pressure zone, ***Zone des verstärkten Gebirgsdruck(e)s, Kämpferdruckzone – зона підвищеного тиску у порівнянні з тим, що існував до проведення виробки. Величина З.о.т. визначається розмірами виробки, глибиною її залягання, структурою та фізико-механічними властивостями порід.
ЗОНА ПЕРЕХІДНОГО РЕЖИМУ (АБО НЕСТАЛА ЗОНА ВІДПОВІДНОГО ГРАФІКА НІКУРАДЗЕ), *зона переходного режима; **transient regime zone; ***Zone des Übergangsregimes – зона опору, яка розміщена між зонами ламінарного й турбулентного режимів і характеризується тим, що при наявності параметрів потоку, які відповідають цій зоні, в даному руслі може мати місце “затяжний” неусталений ламінарний режим руху, що утворюється при збільшенні в часі середньої швидкості; цей ламінарний режим може змінюватися сталим турбулентним режимом.
ЗОНА ПЛАВНОГО ПРОГИНУ, *зона плавного прогиба, **smooth deflection zone, ***zügige Biegungszone – частина зони зрушення масиву гірських порід, що поширюється за певних умов до поверхні та характеризується утворенням окремих тріщин, що не сполучаються між собою в напрямку, нормальному до напластування,
ЗОНА ПРОВАЛІВ, *зона провалов, **gap zone, ***Lochzone, Einsturzzone – ділянка земної поверхні, на якій при підробці утворюються або можуть утворитися провали. В Україні зона провалів діаметром до 50 м і глибиною бл. 20 м утворилася на місці підземного видобутку сірки поблизу с. Яворів, що на Львівщині.
ЗОНА РОЗВАЛУ – Див. руйнування гірських порід.
ЗОНА РОЗКОЛІВ, *зона расколов, **zone of fracture, ***Störungszone, Rißzone, Spaltezone – приповерхневий зовнішній шар земної кори, в якому земна кора деформується з утворенням розривів.
ЗОНА СТАБIЛIЗОВАНА, *зона стабилизированная; **stabilized zone; ***stabilisierte Zone – перехiдна зона поблизу фронту витiснення нафти непоршневого, в якiй розподiл насиченостi не змiнюється в часi при постiйнiй швидкостi витiснення.
ЗОНА СТИСНЕННЯ (ПОДРІБНЕННЯ), *зона сжатия (измельчения), **crushing zone, ***Druckzone – зона в масиві г.п., яка утворюється в районі закладення заряду при вибуху під дією ударних хвиль та газів вибуху. В межах З.с. відбувається роздавлювання та сильне подрібнення породи з утворенням в місці розташування заряду порожнини певних розмірів. За межами зони подрібнення відбувається дроблення породи, розвиток тріщинуватості без зміни структури. Цю зону називають зоною розпушення або зоною тріщиноутворення. У більш віддалених від заряду ділянках масиву г.п. відбувається тільки струс породи без її руйнування. Цю частину середовища називають зоною струсу, зоною сейсмічної дії вибуху.
ЗОНА СТРАТИГРАФІЧНА (ХРОНОЗОНА), *зона стратиграфическая (хронозона), **stratigraphic zone; ***stratigraphische Zone – одиниця загальної стратиграфічної шкали, яка підпорядкована ярусу; включає шари з характерним комплексом викопних організмів, які не повторюються у відкладах шарів, що лежать вище та нижче.
ЗОНА СУБДУКЦІЇ,*зона субдукции, **subduction zone, ***Subduktionszone – область, де одна літосферна плита занурюється під іншу біля конвергентної границі плит.
ЗОНА ТРІЩИН, *зона трещин, **insecure rock, fracture zone; ***Spaltenzone – ділянка земної поверхні, на якій при підробці утворюються видимі тріщини.
ЗОНА ТУРБУЛЕНТНОГО РЕЖИМУ, *зона турбулентного режима; **turbulent regime zone; ***Wirbelstromzone – зона опору, що відповідає турбулентному рухові, при якому втрати напору по довжині hl прямо пропорційні середній швидкості ν в степені m:.
ЗОНА ЦЕМЕНТАЦІЇ, *зона вторичного обогащения, **belt of cementation, cementation zone; ***Zementationszone – верхня частина сульфідних родовищ, розташована під зоною окиснення (під залізною шапкою), нижче рівня ґрунтових вод. При взаємодії розчинених у воді солей з первинними сульфідами утворюються вторинні сульфіди, г.ч. міді (халькозин, ковелін, борніт). Глибина З.ц. десятки, іноді сотні метрів. З.ц. – найбільш цінна частина колчеданних (сульфідних) родовищ. Син. зона вторинного збагачення.
ЗОНАЛЬНІСТЬ ПІДЗЕМНИХ ВОД, *зональность подземных вод, **zoning of underground waters; ***Zoneneiteilung (Zoning) der für Grundwasser – розташування підземних вод, яке сформувалося історично в залежності від широти місцевості або вертикального положення підземних вод. Розрізняють: 1. Широтну зональність, яка виявляється г.ч. у верхніх горизонтах. Притаманна ґрунтовим і неглибоким напірним підземним водам. 2. Вертикальну З.п.в., яка властива всьому геологічному розрізу. Підрозділяється на глибинну (басейни пластових вод) та висотну (масиви тріщинних вод).
ЗОНАЛЬНІСТЬ ПІДЗЕМНИХ ВОД ГЕОДИНАМІЧНА – полягає у послідовній зміні по вертикалі зон з різним темпом водообміну. Зміна умов підземного стоку має закономірний характер і дозволяє виділити в басейнах пластових вод три умовні гідродинамічні зони: верхню, середню і нижню. В е р х н я зона, що знаходиться у сфері дренажу місцевої гідрографічної мережі та впливу сучасних кліматичних факторів, є зоною інтенсивного (вільного, активного) водообміну. С е р е д н я зона характерна уповільненим водообміном. Н и ж н я охоплює найбільш глибокі частини розрізу басейнів пластових вод, де відновлення ресурсів підземних вод відбувається протягом геологічного часу.
ЗОНАЛЬНІСТЬ ПІДЗЕМНИХ ВОД ГІДРОГЕОХІМІЧНА – закономірна зміна з глибиною хімічного складу і мінералізації підземних вод. Потужність зони прісних вод змінюється у вертикальному розрізі від 0-10 м до 300-600 м, а в деяких міжгірських басейнах досягає 1000-2000 м і більше. Зона солоних вод характеризується потужністю від десятків метрів до 1000-2000 м. Потужність зони розсолів також змінюється в широких межах – від 0-10 м до 2000-3000 м і більше. У відповідності з мінералізацією геохімічні типи підземних вод змінюються зверху вниз, як правило, у такій послідовності (за аніонним складом): гідрокарбонатні → сульфатні → хлоридні. Інколи спостерігається інверсія – зменшення ступеня мінералізації підземних вод з глибиною (зворотна гідрогеохімічна зональність). Вона характерна для молодих артезіанських басейнів. В.Г.Суярко.
ЗОНД, *зонд, **sonde, probe; ***Sonde – інструменти різної форми для вивчення каналів та порожнин, або введення об’єктів у необхідну зону (напр., робочу камеру тощо). У гірн. справі широко використовують З. каротажний.
ЗОНД КАРОТАЖНИЙ, *зонд каротажный, **logging sonde, ***Bohrlochsonde, Meßsonde, Kabelsonde – вимірювальний пристрій, що використовується при електричних, радіоактивних, магн. та ін. геофіз. дослідженнях у свердловині. Містить приймачі (якщо ведеться реєстрація тільки природних полів) або приймачі і джерела полів.
ЗОНДУВАННЯ (в геофізиці), *зондирование, **sounding, ***Sondіeren, Vertikalprofilierung – методика геофіз. дослідження г.ч. геофіз. полів, які штучно збуджуються з метою отримання вертикального перетину земних надр. 3. проводять з поверхні Землі і в свердловині. Відстань між джерелом збудження поля і приймачами визначає базу спостережень при 3., яка може змінюватися від дек. м до сотень км (при дослідженні планети загалом). За конфігурацією і співвідношенням величини бази спостережень з глибиною об’єкта, що вивчається, 3. бувають точкові, лінійні і площинні. За характером геофіз. полів розрізняють З. електричне, електромагнітне і сейсмоакустичне. Способи збудження і реєстрації полів при 3. аналогічні способам відповідних методів геофіз. розвідки.
ЗОНИ ДІЇ ВИБУХУ, *зоны действия взрыва, **explosion action zones, ***Explosionswirkungsbereiche, Ezplosionzone – характерні зони в масиві г.п. навколо епіцентру вибуху. Розрізняютьзону активного руйнування, зону розвалу та зону стиснення (подрібнення), за межами якої по мірі віддалення від епіцентра вибуху знаходяться зона розпушення (зона тріщинуватості) та зона струсу гірського масиву.
ЗОНИ ЗРУШЕННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *зоны сдвижения горных пород, **shear zone, rock displacement zone; ***Gebirgsbewegungszonen – частини області зрушення гірських порід. Ці зони розрізняють за характером і ступенем деформації. Загалом виділяють шість зон (І-VІ) в умовах пологого і сім зон (І-VІІ) в умовах крутого залягання пластів та жил: І – обвалення (обрушення); ІІ – водопроникних тріщин та тріщин зсуву великих блоків; ІІІ – плавного прогину; ІV і VІ – опорного тиску відповідно над і під ціликом; V- розвантаження; VІІ – зсуву порід за напластуванням. Після затухання процесу зрушення в підробленій товщі порід залишаються три зони зрушення (І, ІІ, ІІІ).
ЗОНІЇТ,*зониит, **zonyite, ***Zonyit – мінерал, складний алюмосилікат. Склад: Al13Si5O20(OH, F)18Cl. Сингонія кубічна. Кристали тетраедричні. Дрібні, прозорі. Тв. 7. Густина 2,88. Знайдено в глиноземистих сланцях в р-ні Постмасбірґа (ПАР), в округах Са-Хуан і Урей (шт. Колорадо, США).
ЗРОСТАННЯ МІНЕРАЛІВ, *срастание минералов, **mineral intergrowths, ***Verwachsung von Mineralen – утворення групи мінералів в процесі кристалізації, коли до одного індивіда приростають інші. Розрізняють З.м. епітаксичні, закономірні і незакономірні, змішаношаруваті, паралельні, симплектитові та ін.
ЗРОСТКИ, *сростки, **intergrowths, ***Verwachsung – групування мінеральних індивідів, які виникають внаслідок зростань.
ЗРОШЕННЯ (ЗРОШУВАННЯ), *орошение, **spraying, ***Bewässerung, Berieselung – 1) Штучне зволоження корисної копалини, напр. вугілля, яке здійснюється, як правило, після його виймання з пласта з метою зменшення пиловиділення. В сучасних видобувних комплексах здійснюється автоматично. 2) Ополіскування матеріалу на грохоті для підвищення ефективності мокрої класифікації, зневоднювання або знешламлювання (див. бризкало). 3) Ополіскування пінного шару при флотації з метою вторинної концентрації відфлотованого компонента.
ЗРУШЕННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *сдвижение горных пород, **rock displacement; ***Gebirgsbewegung – 1) Дія, результатом якої є зсув г.п. під впливом їх ваги. Переміщення і деформування масиву гірських порід внаслідок порушення гірничими роботами їх природної рівноваги. З.г.п. можна розглядати в двох аспектах – при очисних роботах безпосередньо у виробках і та на земній поверхні. У першому випадку безпосередньо над очисною виробкою шари порід втрачають суцільність і обвалюються у вироблений простір. Висота зони обвалення 2-6 m (m – потужність пласта, рудного тіла), вище послідовно розташовуються зона тріщиноутворення (вис. 20-40 m). У другому випадку за початок процесу зрушення точки земної поверхні приймається дата, на яку вимірювана величина осідання досягає 15 мм, тобто перевищує похибку вимірювання.Вважається, що процес З.г.п. закінчився, якщо сумарне осідання поверхні (напр., під впливом гірничих виробок) протягом шести місяців не перевищують 10% максимальних, і не більші 30 мм. Відносна величина максимального горизонтального зрушення земної поверхні – відношення максимального горизонтального зрушення до максимального осідання при повній підробці, горизонтальному заляганні пласта та при закінченому процесі зрушення. Параметри процесу зсування (зрушення) – це показники, які характеризують процес зрушення, ступінь деформування гірських порід і земної поверхні, межі його поширення у просторі і часі. До цих параметрів належать: розмір мульди зрушення; кути, які визначають її місцеположення та положення характерних зон (кути зрушення, кути повних зрушень, кут максимальних осідань, кут максимальних горизонтальних зрушень, кут розривів); максимальні значення осідань, швидкості осідань, відносні величини максимального осідання і максимального горизонтального зрушення; ступінь підробленості земної поверхні (коефіцієнт підробленості); загальна тривалість процесу зрушення та періоду небезпечних деформацій.2) Розділ гірничої геомеханіки, який досліджує процеси деформуваннягірських порід при їх підробці, взаємодії деформацій г.п. земної поверхні з підроблюваними об’єктами, встановлення кількісного і якісного зв’язку між параметрами процесу зрушення і гірничо-геологічними умовами, розробку заходів, що забезпечують максимальний видобуток к.к. з підроблюваних об’єктів із забезпеченням охорони останніх.
ЗСУВАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД – Див. зрушення гірських порід.
ЗСУВ, *сдвиг, **slip, jump, down-throw, strike-slip fault; ***Schub, Ableitung, Verschiebung – порушення природної рівноваги залягання верств гірських порід з розривом їх суцільності і переміщенням у горизонтальному або близькому до нього напрямі. Зсуви виникають під час горотворення, внаслідок зволоження ґрунту, а також діяльності людини (техногенні – при гірничих та будівельних роботах тощо). Очікувані З. – зсуви, які визначаються попередніми розрахунками згідно з календарними планами розвитку гірничих робіт. Розрізнюють такі стадії розвитку зсуву: п р и х о в а н а – від початку мікрозсування до появи видимих ознак формування зсуву (тріщин на земній поверхні, випирання порід в основі борту кар’єру тощо); швидкість посування наприкінці прихованої стадії 1-10 мм/доб; п о ч а т к о в а – з моменту появи видимих ознак до переходу в сталу чи активну стадію; с т а л а – період, в який посування характеризується постійною швидкістю; проявляється на пологих бортах лежачого боку, може зупинитися до переходу в активну стадію; а к т и в н а – період, коли швидкість переміщення безперервно збільшується; з а т у х а н н я – період, коли швидкість посування зсунутих мас зменшується до повної їх зупинки.
ЗСУВ УКОСУ – зміщення порід, які складають укіс кар’єру (часто і його основу); проходить у вигляді ковзного руху між породами, що зміщуються в нерухомого масиву. З.у. є найбільшим за розміром видом порушення стійкості укосів. Він пов’язаний головним чином з наявністю в товщі гірських порід слабких зволожених шарів глин, контактів, тектонічних порушень.
ЗУМПФ, *зумпф, **sump, ***Sumpf – 1) Частина шахтного стовбура, відстійник для рудникових вод. 2) Порожнина у гірських породах, в якій нагромаджується вода або гідросуміш. 3) Ящик для збирання шлаку при промиванні руд. 4) Збірник обводненого матеріалу (гідросуміші) для відстоювання або накопичення перед подальшою обробкою та транспортуванням. З., що має злив для рідини, частково виконує роль згущувача. При цьому осад, що накопичується в донній зоні, може відкачуватися насосом або вичерпуватися елеваторними ковшами (див. багер-зумпф).
ЗУСТРІЧНІ ВИБОЇ, *встречные забои, **entries, counter faces; ***Gegenörter, Gegenorte – спосіб проведення підземної гірничої виробки одночасно з двох боків із змиканням вибоїв у наміченій точці. Застосовуються для скорочення строків будівництва підземних споруд і шахт.